V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

РевОillOцiя i конmрревОJ/юцiя у вог//i громадянськоi' вiйнZI

ПСТОВI3АВДАННН

1. Назвiть вiдОМИХ геиералiв росiйськоi apMii, якi стояли бiля витокiв бiлого руху в добу громадяиськоi вiЙни.

1.О. Брусилов. 2. Л. Корнiлов. 3. М. Духонiн.

4.А. Денiкiн. 5. О. Колчак.

2.Вкажiть, коли закiнчився етап громадянськоi вiйии, який дiстав назву «ешелонна вiйню)?

1.Восени 1917 р. 2. HaBecHi 1918 р. 3. Влiтку 1918 р. 4. На по­

чатку зими 1919 р. 5. Наприкiнцi oceHi 1919 р.

3.Визначте, яка полiтична партiя вiдiгравала вирiшальну роль у CTBopeHHi :Комуча, Уфимськоi директорii та 3акаспiй­ ського Тимчасового уряду?

1.Кадетська. 2. Есерiвська. 3. МеНПIOвицька.

4.Партiя народних соцiалiстiв. 5. Партiя октябриетiв.

4.Вкажiть, коли в рсфрр офiцiйно було запроваджено

продрозкладку на селi?

1.у груднi 1917 р. 2. У TpaBHi 1918 р. 3. У сiчнj 1919 р.

4.У березнi 1920 р. 5. У березнi 1921 р.

5.Назвiть командуючого Пiвденним фронтом РСЧА, який завдав поразки вiйськам: генерала П. Врангеля.

.	1. М. Фрунзе. 2. М. ТухачевськиЙ. 3. Н. Махно.
	4. К. Ворошилов. 5. Г. П'ятаков.·

141

[р)ф)~lтшт Ср) РАДRИСЬКАДЕРЖАВАVПЕР.ОД ИЕНV

CQ) (1921- Иiиець1920-1 рр.]

Усього кiлька pOKiB Радянська держава проiснувала в

умовах новоУ економiчноУ полiтики (непу), але у народ­

нiй свiдомостi цi роки закарбувалися у виглядi своерiдного

«золотого Biкy», коли полицi магазинiв були наповненi всiля­

кими товарами, народ був взутий i одягнений, а в Kpa"t"Hi запа­ нував мир, процвiтали наука i мистецтвоо На жаль, сталiнська iсторiографiя, перетворивши неп на короткий етап, який пе­ редував «великим звершенням соцiалiзму» - iндустрiалiзацiУ та колективiзацi"i, а полiтичне i кулыурне життя того часу - на розгул BoporiB та шпигунiв, на тривалий час унеможливила його об'сктивне вивченняо 1 лише з кiнця 1980-х розпочалося

всебiчне неулереджене дослiдження досвiду ЦЬОГО важливого

етапу радянськоiО iCTOpioio

Узагальнюючи здобутки сучасноОi iсторично! думки, важ­

ливо зробити кiлька зауваг, якi, на наш погляд, допоможуть уникнути нових мiфiв, пов'язаних з розглядом суперечливо"i

доби непуо

Поооперше, здiйснюючи у 1921 ро перехiд дО НОВОI еконо­ мiчно"i полiтики, РКП(б) не мала чiткого уявлення про неТ, не мала концепцiУ °ii практично"i реалiзацiУ, а BiдTaK не мала i так

званого «ленiнського плану побудови соцiалiзму», оскiльки

лiдер бiльшовикiв лише пiд загрозою втрати влади усвiдомив

необхiднiсть змiни економiчного курсу i запропонував зроби­ ти це на OCHOBi економiчних поступок селянству з тим, щоб

шляхом угоди з ним змiцнити соцiальну основу радянськоОi

державностiо

142

Радянська держава у nерiод неnу (1921 - Killeцb 1920-х рр.)

По-друге, внаслiдок багатьох причин (проДовження гро­

маДЯНСЬКОl вiйни на окраrnах Росй, нерiвномiрнiсть проявiв

соцiально-економiЧНОI i полiТИЧНОl кризи початку I 920-х рр., голод 1921-1923 рр.) запровадження непу вiдбунося не синх­

ронно, тобто не водночас у рiзних perioHax РаДЯНСЬКОI Pocil i

окремих нацiона..ТIЬНИХ радянсьКих республiках.

По-трете, здiйснення ново! економiЧНОl полiтики не при­ вело до створення гi цiлiСНОl, закiнченоi' моделi, яка охопила

б усю складнiсть та багатограннiсть соцiально-скономiчних вiдносин, що вiддзеркалювали рух до соцiалiзму, наслiдком

чого стало поступове розходження iHTepeciB робiтництва та

селянства, задля збереження полiтичного союзу мiж якими

правляча партiя пiшла на згортання непу.

По-четверте, «военно-ком:унiстична» система Уllравлiння

BciMa сферами життя РаДЯНСЬКОl краlНИ, яка склалася напри­

кiнцi громаДЯНСЬКОl вiйни i яка, з метою самозбереження, «започаткувала» неп, визначила його межi та методи вико­ ристання, не «дозволила» щонайменшоj' лiбералiзацij' полi­

тичного життя суспiльства, завжди висуваючи на переднiй

план iнтереси праВЛЯЧОl бiЛЬШОВИЦЬКОl партil, намагаючись вирiшити економiчнi проблеми полiтичними засобами та по­

ступово вводячи TaKi методи господарювання, якi, зрештою,

звели наювець використання ринкових вiдносин та заклали

основи нового «военно-комунicтичного» штурму наприкiнцi

1920-х рр.

8СВОСlIIисна криза IIBO&HHO-КОМУИiстиqноiсистем",}}

у Mipy того, як завершувалися OCHOBHi битви на фронтах

громаДЯНСЬКОl вiйни, переможцiв все бiльше й бiльше цiка­ вило питания: що робити далi? Як вiдродити зруйновану вiй­ нами i революцiями краlну, побудувавши соцiалiзм - мету,

заради яко} було пролито стiльки KpOBi? Бiльшовицькiй пар­ тй треба було в мирних умовах знайти засоби ефективного упраВJJiння краj'ною, пiдтвердивши тим самим життездат­ HiCTb cBolx головних теоретичних ПОJJожень щодо можли-

143

Роздiл 3

BOCТl побудови нового справедливого суспiлыюго ладу, ще

невiдомого в iCTOpi'i.

Варто вiдзначити, що пiсля закiнчення громадянськоi" Bi- йни на територil колишньо'i Росiйсько'i iмперi'i виникло 13 дер­

жав, п'ЯТЬ iз яких були СlIравдi самостiйними (llрибалтiйськi республiки, Польща та фiнляндiя), а в ycix iнших, зокрема в YKpai'Hi, утвердилася радянська форма державностi. Офiцiйнi iнститути радянських республiк були зовнiшньо самостiйни­ ми, але насправдi контролювалися централiзованою полiтич­ ною органiзацiсю, яка мала монополiю на владу - РКП(б). Самим сво"lм iснуванням партiя бiльшо-викiв перетворювала конгломерат радянських республiк на едину KpalHY.

Спiльною рисою	Bcix радянських республiк наприкiн­
цi 1920 - на початку	1921 р. було катастрофiчне економiчне

стаНQвище. За роки Першо'i CBiTOBo"i	i громадянсько"i восн у
.	.

сукупносТI вони втратили понад чверть свого нацюнального

багатства, що склало 39 млрд З0ЛОТИХ карбованцiв; промис­ лове виробництво скоротилося у 5 разiв. Наприкiнцi 1920 р.

продукцiя металообробних пiдпрш:мств складала лише 7 % в:д рiвня 1913 р., а виробництво чавуну - трохи бiльше 2 %. УнаС;liдок вiдсутностi палива i сировини бiльшiсть пiдпри­

смств припинили роботу; залiзницi виконували не бiлыпе 12 %

обсягу перевезень 1913 р. I1рактично не працюва.пи ПОПlта i

телеграф. Особливо важкими були людськi втрати. Впродовж 1917-1920 рр. вони, за рiзними оЩнками, склали вiд 1О до 15 млн чоловiк. Особливо важких втрат зазнало чоловiче на­ селення - чисельнiсть чоловiкiв зменшилася на третину. 110- над 4 млн чоловiк стали iнвалiдами.

До почаТI,-')' 1921 р. все населения Радянськоi" краi"ни с,кла­

дало 134,2 млн чоловiк; iз них на частку сiльського припадало 8S %, MicbKoro --- 15 %. Чисельнiсть робiтнич:ого класу - про­

вiдно"i сили радянського суспiльетва - складала приблизно

1,4 !\·IЛН чоловiк. Проте взятий на себе обов'язо!( забезпечувати ПРОДОВОJlЬСТВОМ працiвникiв нацiоналiзованого roсподарства держава ви!(онувала вкрай незадовiлыlO. Робiтничий пайок

скоротився до чвертi фунта хлiба (l00 г), i до того Ж його ви-

l44

Радянська держава у пер/од ueny (1921 - Kinelfb 1920-х рр.)

давали не кожний день, Голодуючi робiтники вдавалися до так званих «iталiйських страйкiв», тобто уповiльнювали темп працi, перебуваючи на робочому мiсцi. Багато робiтникiв про­ мислових центрiв, рятуючись BiA голоду, перебиралися на

село. 30крема, населення Москви скоротилося майже вдвiчi, а

Петрограда - на двi третини. Чисельнiсть робiтникiв в iнших промислових центрах зменшилася у 6-7 разiв. Все бiльшого

розмаху набувало таке явище, як трудове дезертирство.

Пiеля закiнчення вiйни вiдпала необхiднiсть у величезнiй apMil. Масова демобiлiзацiя загоетрила труднощi у Kpai"Hi,

частина червоноармiйцiв поповнювала загони селянеьких по­

встанцiв, якi зi збросю в руках боролися проти полiтики про­

дрозкладки, iнша частина - знаходила вiдраду у кримiналь­

ному бандитизмi. «Саме демобiлiзацiя, - зазначав В. Ленiн у березнi 1921 р., - кiнець громадянсько"i вiйни 0значае немож­ ливiеть зосередити Bci ево'" завдання на мирному будiвництвi,

тому ЩО демобiлiзацiя породжус продовження вiйни тiльки у новiй формi. Коли десятки i eOTHi тиеяч демобiлiзованих не можуть заетосувати свою працю, повертаються збiднiлi i

розоренi, звиклi займатиея вiйною i ледь не дивлятьея на не"!

як на сдине ремесло. - ми виявля€мося втягнутими У нову

форму вiйни, новий вид iТ, ЯI<i можна об'еднати словом: бан­

ДИТИЗМ».

3 iншого боку, руУна в народному гоеподаретвi негатив­ но позначилаея i на самiй Червонiй apMii' - найбiльш привi­ лейованiй за постачанням (KpiM партiйно-державного апара­ ту) державнiй CTpYKтypi. Про це свiдчить хоча б телеграма головнокомандуючоro збройними силами Украi"пи i Криму М. Фрунзе вiд 13 лютого 1921 р" надiслана головi Реввiйськ­ ради РСФРР Л. ТРОЦЬКОМУ та цк РКП(б), в якiй говорилося:

«3 армiй та oKpyriB надходить ряд донесень, що малюють J3край

важку картину становища частин. У цiлому рядi пунюiв спо­

стерiгаеться буквально голодування. ВеlOДИ скаржаться на вiдсутнiсть обмундирування та. взутгя. Вiдзначають посилен­

ня епiдемi"i тифу. Вказують на зроетаюче озлоблення частин i рiзке погiршення на rpYHTi голодування наетроУв найкращих

145

РОJДUl3

полкiв. Рев ради заявляють, що в разi затягування цього стану слiд чекати серйозних хвилюваны>.

у катастрофiчному CTaHi lJ:еребувало, зосереджене в руках

держави, управлiння yciMa галузями народного roсподарства

радянських республiк. Йому притаманнi БУJiИ хабаРНИЦТЕО,

невиправдане збiльшення кiлькостi управлiнського персона- 11)" зростання бюрократизму, свавiлля та надзвичайно низька якiсть прийнятих рiшенъ тощо. Серед радянського чиновни~

цтва помiтно IIсреважали люди, якi не мали щонайменшого

досвiду реально'i господарсько'i дiяльностi. Саме таких управ­

лiнцiв М. Суханов називав «дилетантами в ycix своУх спецi··

апьностях». U~e гiрше було те, що поруч з безкорисними прУ.:~ хильниками бiльшовицьких iдей в органах влади опинилося

чимало звичайних кар'еристiв i HaBiTb кримiнальних ЗЛОЧИh­ цiв. Вiдлучення вiд влади представникiв опозицiйних небiль­ шовицьких партiй сприяло безконтрольному розпорядженню владою керiвникiв, переконаних, що, як писав iсторик М. По­ кровський, «ТС, щО дало TaKi блискучi результати стосовно

колчакiвщини i денiкiнщини, допоможе справитися з yciMa за­

лишками старого у будь-якiй iншiй сферi», тобто «справа пiде так само швидко i В господарському будiвництвi, варта лише

задiяти BOE:HHi приЙомю>.

3давалося б, закiнчення громадянсько"i вiйни вимагало вiд

Радянського уряду рiшучого посилення заходiв щодо змiц­

ненш:. законностi, оскiльки HaBiTb В,иправданi ранiше Форми насильства ставали тепер неприпустимими i небезпечними.

Однак це було нелегко зробити, бо ЧИМaJlO радянських i пар­

тiйних дiячiв щиро вважали, що запровадження заI<онностi

рiвноцiнно «роззбро€нню революцii'». BiATaK руйнування КО­ лишнiх моральних цiнностей, зростання аморалыюстi вело

ДО розгулу в Kpa"iHi беззаконня. 3ловживання владою нових чиновникiв, Ух I1ривiлеУ у житлi, постачаннi ВИК:lИкали рiзке

незадоволення бiльшостi населення.

и~e бiльше невдоволення, передусiм селянства, викликало продовження продрозкладки. Щорiчне збiльшення 'iiрозмiрiв призводило до скорочення посiвнИ'}{ площ, зниженню врожай-

146

Радянська держава у nер;од lIeny (1921- К;lIець 1920-;.: рр.)

HocTi, зменшенню реального надходження хлiба державi. Еже у

1920 р. стало зрозумiло, що сiльське господарство вразила гли­

бока криза. 1 вже тодi почали лунати «прагматичнi» пропозицil

IIpO вiдмiну продрозкладки i перехiд до продподатку. У npeci у

прихованiй формi розпочалася дискусiя про «передумови i сти­ r,l{УЛИ» пiдтримки i розвитку селянських господаретв.

Було б помилкою вважати, що бiльшовики не намагалися

подолати сiльськогосподарську кризу. Впродовж лiта й oceHi

1920 р. проводився «тиждень селянина», у ходi якого селу на­ давалася кадрова допомога, вишукувалися засоби його мате­ рiальноУ пiдтримки тощо. До кiнця року уряд розробив про­ граму, прийняту \/Ш Всеросiйським З'lЗДОМ Рад i закрiплену у

його спецiальнiй резолюцiУ «Про заходи змiцнення i розвитку

селянського господарства». Проте головний недолiк цих захо­

дiв i теоретичних положень, покладених у i·x основу, полягав

у тому, що бiльшовики продовжували будувати свою полiтику на oCHOBi .примусу, продрозкладки, сфера дi"i яко! була розши­

рена:аЖД0 державного регулювання nociBY зернових. В. Ленiн i Його·соратники доводили на з'Уздi, що розвиток сiльського roсподарства можливий лите шляхом об'€днання iндивiдуль­

них селянських roсподарств у колективНl.

Водночас на VШ з'i"здi Рад висловлювалися й iнщi дум­

ки. Зокрема, меншовик Ф. Дан заявив пiсля доповiдi Лснiна: «ПроДовольча полiтика, яка базу€ться на насиллi, збанкрутiла, оскiльки, хоча вона й викачала триста мiJIьйонiв пудiв, але це куплено повсюдним: скороченням посiвних плащ, яке дося­ гла майже чвертi колишнiх засiвiв, скароченням скотарства, припиненням посiву технiчних культур, глибоким занепадом сiльського r'Oспадарства i викачуванням iз села хлiба». Гlpeд­ ставник же «партii" меншостi соцiалiстiв-революцiонерiв»

В. Вольський наголосив, ЩО «система, яка зараз проводиться i яка поляга€ у вiдбираннi надлишкiв i залишаннi малих зэ­

лишкiв, повинна бути замiнена системою податкiв».

На межi .1920-1921 рр. загрозливi розмiри економiчноi" кризи викликали У бiльшостi радянських республiк нову хвилю селянських повстань: у Захiдному Сибiру, на Пiвнiчному

147

Роздiл 3

Кавказi, в YKpa·iHi, на Дону i Поволжi. Селянськi повстання, якi були останньою спробою опору бiльпювицькiй владi i

якi остання розглядала як полiтичний або куркульський

бандитизм, за своУм характером були не стiльки антирадянськi, скiльки антибiльшовицькi. В Ух OCHOBi лежало незадоволення

ставленням правлячоУпартiУдо селянства i важкиминаслiдками

полiтики «военного комунiзму». А щонайперше селяни про­

тестували проти примусового .вилучення продовольства

(ПРОДРОЗКJIaДКИ) i пов'язаноi" з ним заборони торгiвлi.

Найбiльш масовим селянським виступом, який спалахнув

ще влiтку 1920 р., було повстання селян Тамбовськоi" i кiлькох

сусiднiх з нею губернiЙ. Його очолив о. Антонов, який з

1906 року належав до ecepiBcbKoi" партii·, подiляючи i пiд­

тримуючи "ii OCHOBHi програмнi положення. Повстанцi вису­

нули низку демократичних економiчних i полiтичних вимог,

У тому числi скликання Установчих зборiв, дозвiл на участь

росiйськоro й iноземноro капiталу у вiдбудовi господарства, проведення частково"i денаЦlOнаЛ1зацii", розвиток кооперацii" тощо. ГloBcTaHcЬKa армiя, чисельнiсть якоi" сягнула 50 тис. чоловiк, змогла захопити кiлька повiтiв, на територii" яких була створена своерiдна «селянська республiка». Повсталi селяни стратили близько 2 тис. партiйних i радянських працiвникiв.

Придушення селянського виступу на Тамбовщинi

здiйснювалося з виключною жорстокiстю. Командуючому

вiйськами в губернii· М. Тухачевському у KBiTHi 1921 р; було

поставлено завдання впродовж МIСЯЦЯ повнiстю лiквiдувати повстання. Для цього задiяли 100 тис. червоноармiйцiв, яких пiдтримувала артилерiя, броньовики та лiтаки. Бойовi

дii" частин РСЧА проти повстанцiв супроводжувалися

масовими розстрiлами, знищенням селянських гасподарств, використанням хiмiчноi" зброi" (отруйних газiв «для викурю­ ваннл бандитiв iз лiсiв»), створенням мережi концтаборiв. Лише на початку лiта повсталi селяни припинили опiр. Антонов пiсля поразки своеУ apMii" деякий час переховувався в лiсах, але був убитий пiд час арешту в червнi 1922 р. Тамбовське повстання, яке тривало з лiта 1920 до лiта 1921 р. i яке забрало

148

Радянська держава}' nерiод lIеnу (1921- кillець 1920-х рр.)
-	..	.	. -.

з собою близько 50 тис. жипiв селян i червоноармiйцiв, яскравiше iнших продемонструвало банкрутство полiтики «во­

ЕННОГО комунiзму».

KpiM повстання на Тамбовщинi, наймасштабнiшим антибiльшовицьким селянським повстанням було повстання в 3ахiдному Сибiру, яке охопило всю Тюменську i частину OMCbKoi·, Челябiнсько·j та КатеринБУРЗЬКОl губернiЙ. Це по­ встання також перетворилося на справжню вiйну селян-парти­ занiв з вiйськовими з'€днаннями РСЧл. 3агальна чисельнicть

повсталих досягала 60 тис. чоловiк. Ум удалося проголосити

Тобольську федерацiю, створити Тимчасову MicbКY раду на

чолi з есером о. Коряковим. Повстанцi ануJПОвали yci ра­ дянськi закони, у Тобольському й iнших повiтах здiйснили денацiонаJJiзацiю торгiвлi i промисловост/, повернули селянам конфiскованi Радянською владою землi. о. Коряков очолив

спецiалы-ryкомiciю,якарозпочаларозслiдуваннябiльшовицьких

злочинiв. Jlише у червнi 1921 р. цiною великих зусиль i жертв захiдно-сибiрське повстання вдалося придушити.

Спiльним для селянських повстань кiнця 1920 - початку

1921 р. було те, що rасло свободи ринку, яке уроки грома­

дянсько) вiйни висувала заможна частина села, тепер об'€д­

нувало все селянство. Водночас насильство i свавiлля, що

прикривалися революцiйною фразою, докорiнно змiнили

ставлення населеня в ycix радянських республiках до бiль­ шовицько"i партП, обумовили появу спiльного для ycix не­ задоволених гасла - «Ради без KOMYHiCTiB».

HaBecHi 1921 р. вибухонебезпечною CTa€ ситуацiя i в Mic- тах. Голод, який охопив KpaIHY, став безпосередньою причи­ ною масових страйкiв у багатьох промислових центрах Poci"i,

зокрема у Петроградi, де було оголошено про закрютя з 1 бе­

резня 93 пiдпри€мств, MOCKBi, Тулi. 25 лютого у Петроградi було оголошено вiйськовий стан i створено KOMiTeT оборони MicTa, натовпи незадоволених бiльшовицькою полiтикою жи­

тетв розганялися червоними курсантами.

Серйозну кризу переживала i правляча партiя. Нiколи ще в

..-.. лаl\ахне було стiльки рiзноголосся. 3'явилися рiзнi угрупо-

149

Роздiл 3

вання, якi ПРОIJОНУВали cBoi' шляхи подолання кризи i реалiза­ цi', еоцiалiетичноro iдеалу. Вирiшальний бiй мiж внутрiшньо-, партiйними групами вiдбувся наприкiнцi 1920 - на початку 1921 р. пiд час так званоi' «диску6i про профспiлки», в якiй

зачiпалися i бiльш широкi питання: про етавлення партii" до

громадських органiзацiй, до безпартiйноi' маеи, про методи

соцiал:iстичного будiвництва тощо.

у дискусi'i взяли участь прибiчники Л. Троцького, якi вима­

гали перетворити профспiлки на державнi органи i передати

Ум фу:шцii' управлiння виробництвом. В OCHOBi профспiлко,­

воУ роботи, на Ух думку, мали б лежати методи примусу, ад­

мiнiстрування. «Робiтнича опозицiя» (О. Шляпников, О. Ко­ лонтай та iH.) висунула гасло передачi управлiння народним господарством профепiлкам в оеобi «Веероеiйського з''iзду

виробникiв». llрофспiлки бачилися Ум як вища форма орга.,.

нiзацi'i робiтничого класу. В. Ленiн i його однодумцi утвари·

ли «групу десяти», до яко'! ввiйшли Й. Сталiн, М. Калiнiн,

М. ТО\1СЬКИЙ, Л. KaM€HeB, Г. Зiнов'ев та iH. Вони розглядали

профспiлки як школу управлiння, господарювання, школу ко­

мунiзму, ЯК один iз елементiв впливу партii' на маеи. lcнували

й iншi групи: група «демократичного централiзму», яка ви,­

ступала за колективне управлiння виробництвом, група М. Бу­ xapiHa,. яка намагалася примирити позицii·. сторiи, передусiм В. Ленiна i Л. Троцького.

Пiдсумки дискусii" були пiдведенi H~ Х з"iздi РКП(б) у 1921 р. Повну l1еремогу в нiй одержали ленiнцi. Вони домоглися при­ йнятгя з''iздом таемно'iрезолюцi'i «Про еднiсть партi'i», яказабо­

роняла появу в нiй рiзних груп i фракцiЙ. 3 метою лiквiдацii' рiз­ ноДУмства, змiцнення нартiйних лав, звiльнення ВЩ шкiдливих елементiв, згiдно з ухвалою з''iзду була проведена генеральна чистка партi'i, в результатi якоi' понад 150 тис. KOMYHiCTiB (при­ близно четверта частина РКП(б) позбулиея партiйних квиткiв.

Кульмiнацi€ю вееосяжноi' кризи «воснно-комунiстично'i»

моделi господарювання бiльшовикiв стало повстання маря­

KiB у Кронштадт; (28 лютого - 18 березня 192] р.). Початок

йому поклало прийнятгя 28 лютого екiпажами лiнкорiв «Пе·

150