VMB

Кон»юнктивальна
проба	на	морських
свинках			+	-

Біологічне дослідження здійснюють на дорослих білих Мишах або мишенятах 5 – 6-добового віку. Суспензію з патологічного матеріалу 1 : 5 чи 2- добову бульйонну культуру збудника вводять 2 – 3 білим Машам підшкірно або інтраперитонеально в дозі 0,2 – 0,3 мл. При наявності збудника миші гинуть на 2 – 6 добу, мишенята – через

18 – 37 год.

Широко практикують також зараження морських свинок у кон»юнктиву (кон»юнктивальна проба), морських свинок або кролів внутрішньошкірно ( внутрішкірна проба).

На кон»юнктиву ока морської свинки наносять 2 краплі бульйонної культури і злегка масажують повіки, користуючись ватним тампоном. Вірулентні штами лістерій обумовлюють гнійний кератокон»юнктивіт, ознаки якого прояаляються на 2 – 4 добу після зараження.

При постановці внутрішкірної проби , на одному з боків вистригають та вводять 0,3 – 0% мл бульйонної культури. Вірулентні штами збудника лістнріозу обумовлюють появу ознак запалення (через 48 год) , некрозу та утворення струпу.

З метою диференціації лістерій в межах їх роду запропоновано викоритовувати пеціальні живильні середовища з вмістом 0,5% активованого вугілля та без нього. На середовищі з активованим вугіллям

491

Listeria monocytogenes, на відміну від інших представників роду, обумовлює гідроліз лецитину.

В процесі лабораторної діагностики хвороби, диференціації збудників бешихи та лістеріозу можуть бути використані також молекулярно-генетичні методи (ПЛР) та відповідні бактеріофаги.

Серологічну діагностику здійснюють шляхом постановки РА та РЗК, використовуючи діагностичні антигени. Результат вважається позитивним в разі виявлення відповідних антитіл у розбавленні 1 : 200 і вище (вівці, кози, свині), - 1 : 400 і вище ( коні, велика рогата худоба) та 1 : 50 і вище (кролі).

Імунітет. Імунітет при лістеріозі відносний. Для штучної імунізації запропоновано ряд вакцин, зокрема живу вакцину з штамму АУФ. Після одноразового введення великій рогатій худобі, свиням та вівцям формується імунітет тривалістю 6 міс. В Украіні розроблено та впроваджено у практику ветеринарної медицини інактивовану вакцину «Концентрована інактивована вакцина протии лістеріозу тварин».

Збудник пастерельозу (Pasteurella multocida (зрідка Pasteurella haemolytica)

Пастерельоз (геморагічна септицемія, холера курей) — інфекційна хвороба багатьох видів домашніх і диких тварин. Захворювання характеризується ознаками септицемії, геморагічним запаленням серозних та слизових оболонок, нерідко запаленням легень, шлунково-кишкового тракту, суглобів.

492

Збудник	- Pasteurella multocida (зрідка Pasteurella haemolytica)
належить до	роду	Pasteurella з родини Pasteurellaceae.У визначнику
бактерій	Берджі	пастерели включені до	третьої підгрупи

Групи 5 « Факультативно анаеробні грамнегативні палички». Вперше Л. Пастер у 1879 р. ВИЯВИВ збудника холери курей,

назвавши його Васt. bіроlаге sерtісum. Пізніше подібні мікроорганізми були виділені від великої рогатої худоби, свиней, овець, кролів та інших видів тварин, які одержали відповідно назви Васt. bіроlаге bovіsepticum, Васt. bіроlаге sиіsерtісиm, Васt. bіроlаrе оvіsерtісиm, Васt. bіроlаге сарrіsерtісиm, Васt. bіроlаrе сиnісиlisерtісиm. Вважалося, що для кожного виду тварин існує відповідний збудник пастерельозу. При подальшому вивченні згаданих мікроорганізмів було встановлено надзвичайну їх подібність. На честь Л. Пастера мікроорганізми назвали пастерелами, запровадивши у мікробіології відповідний рід та родину. Основним збудником пастерел вважається Pasteurella multocida. У той же час нині описано ще біля 20 видів та підвидів пастерел, патогенність яких детально вивчається.

Морфологія. Pasteurella multocida — коротка еліпсоподібна паличка 1,0 – 2,0 мкм довжиною та 0,3— 1,0 мкм діаметром (рис. 33). У мазках від хворої птиці частіше мікробні клітини овоїдної (яйцеподібної) форми. В мазках, зроблених з культур,— кокоподібні, інколи паличкоподібні. Пастерели нерухливі, спор не утворюють. Можуть утворювати мікрокапсулу. Грамнегативні. Фарбуються біполярно: інтенсивно на полюсах та ледь помітно у центральній частині. Біполярність найбільш виражена в мазках, пофарбованих метиленовою синькою або ж фарбою Романовського—Гімза (рис. 33).

Культуральні властивості. Хемоорганотроф. Характеризується

493

як дихальним так і бродильним типами метаболізму. Факультативний анаероб. Оптимальна для розвитку температура 37—38 °С. Проте може рости й при кімнатній температурі. Оптимальний показник рН 7,2—7,4. Росте на звичайних живильних середовищах. Інтенсивність росту помітно зростає при внесенні кров'яної сироватки. На МПА утворює дрібні випуклі прозорі безбарвні флуоресцюючі колонії S- форми. Інколи збудник формує крупніші слизистої консистенції (М- форма) або ж з нерівними краями та шорсткою поверхнею (R-форма) колонії. В МПБ пастерели зумовлюють незначну каламуть і утворюють осад. Останній при струшуванні пробірки піднімається у вигляді косички (S -форма) або дрібних крупинок та пластівців (R- форма). Мукоїдні штами ростуть надзвичайно інтенсивно з утворенням великої кількості слизистого» осаду.

Рис. 33. Пастерели. Світлова мікроскопія.

Біохімічні властивості. Мікроб ферментує ряд цукрів, утворює індол, Н25, каталазу, желатин не розріджує, гемолізу на кров'янім агарі не викликає. Вивчення біохімічних ознак дає змогу диференціювати Pasteurella multocida від інших видів пастерел. Нижче наведено біохімічні властивості окремих видів роду Pasteurella

494

Антигенна структура. Pasteurella multocida має соматичний (О) та капсульний (К) антигени. За хімічним складом К-антитигени є глікопротеїнами.

За характеристикою останнього було запропоновано поділяти пастерели на чотири серологічні типи : А, В, Д та Е (Картер, 1961). Пастерели серологічного типу А частіше викликають захворювання у птахів. Від савців переважно виділяють пастерели серологічних серологічних типів В та Е. Пастерели серологічного типу Д викликають захворювання у всіх видів тварин.

Резистентність. Pasteurella multocida може виживати у трупах тварин до 4 міс, у гною, воді — до трьох тижнів, у грунті — до 1 міс. Збудник досить чутливий до висушування. При 70—90 °С гине за 5— 10 хв, при кип'ятінні—миттєво. Прямі сонячні промені вбивають його за кілька хвилин. Розчини фенолу, крезолу, хлорного вапна, гідроксиду натрію в загальновідомих для дезинфекції концентраціях знешкоджують збудник за кілька хвилин.

Патогенність. У природі циркулюють штами пастерел з різною вірулентністю. Остання досить лабільна, може змінюватися у той чи інший бік. Зокрема, при культивуванні на штучних живильних середовищах вона зменшується і, навпаки, помітно зростає у процесі пасажування на чутливих, особливо з ослабленою резистентністю, тваринах.

Pasteurella multocida екзотоксинів не продукує. Основними факторами її патогенності є ендотоксини та капсулоутворення. Збудник патогенний для всіх видів домашніх та диких ссавців, птахів, а також людини. Штами пастерел закономірно більш патогенні для видів тварин з матеріалів яких вони були виділені. Серед лабораторних

495

тварин найбільш чутливі білі миші, кролі і голуби.

Рис.34. Пастерели, виділені від птиці (ліворуч) та від великої рогатої худоби (праворуч); електронограма на Никифоровою та Скалинським)

Пастерельоз може виникати як екзогенна або ж ендогенна інфекція. У разі екзогенної інфекції збудник проникає в організм аліментарно, аерогенним шляхом або ж через пошкоджені шкіру чи слизові оболонки. Збудник швидко розмножується, проникає у кров та лімфу, зумовлюючи септицемію. Відбувається масове пошкодження капілярів. Спостерігається геморагічний діатез. Порушується живлення тканин, наростають деструктивні явища. Останні пов'язані, зокрема, з нагромадженням значної кількості ендотоксину. Важливе значення у патогенезі пастерельозу має здатність пастерел пригнічувати імунні реакції організму, зокрема фагоцитоз.

496

Увеликої рогатої худоби підвищується температура тіла до 40 °С

івище. Спостерігається втрата апетиту, слабість. Зменшується або повністю припиняється молокоутворення. Нерідко виникає кривавий пронос, інколи опухають голова, шия, глотка, підгруддя, суглоби. Гостре захворювання триває від 12—15 год до 3—4 діб. Смертність може досягати 80—85 %.

Уовець гострий перебіг пастерельозу також характеризується гарячкою, пригніченням, появою набряків підшкірної клітковини у передній частині тулуба. При напівгострому перебігу хвороби спостерігаються запалення легень, плеври, травного тракту, реєструються бурсити та артрити.

Усвиней пастерельоз виникає частіше як секундарна інфекція й може мати гострий, напівгострий та хронічний перебіг. Це ж стосується

іптиці. Але у останніх спостерігається ще й надгострий перебіг, при якому птиця гине раптово, без прояву будь-яких клінічних ознак захворювання.

Типовим для пастерельозу є крововиливи під серозними оболонками перикарду, епікарду, плеври, слизовими оболонками трахеї, кишечника. Лімфатичні вузли збільшені, темно-червоного кольору. В підшкірній клітковині в ділянці голови, шиї, підгрудка — серознофібринозні інфільтрати. В легенях — нерідко ознаки фібринозногнійної плевропневмонії. В печінці, рідше в лімфатичних вузлах, легенях, нирках спостерігаються дрібні сірувато-жовтого кольору вогнища некрозу. При артритах — в уражених суглобах виявляється сироподібний гнійний ексудат.

Діагностика. Грунтується на виділенні збудника та вивченні його властивостей. Матеріалом для дослідження є трупи дрібних тварин,

497

уражені ділянки паренхіматозних органів, кров з серця, трубчаста кістка. Для виділення збудника використовують лише свіжий патологічний матеріал, відібраний від кількох трупів. В період лихоманки пастерели вдається виділити також з проб крові хворих тварин.

Мазки фарбують за Грамом, синькою Лефлера або ж за Романовським-Гімза. У позитивних випадках спостерігають характерні біполярно пофарбовані кокоподібні (овоподібні) палички. Для виділення збудника здійснюють посіви з внутрішніх органів, лімфатичних вузлів, крові, трубчастої кістки, мозку на збагачені ( містять 5 – 10 % крові чи сироватки крові вівці або коня) МПА та МПБ, інкубують протягом 24—48 год. Ідентифікацію збудника здійснюють на основі детального вивчення морфологічних , культуральних, ферментативних та, при можливості, і серологічних властивостей. Слід пам'ятати, що в мазках з культури пастерели коко-подібні, значно відрізняються від тих, що спостерігаються в мазках, зроблених з патологічного матеріалу.

Біологічне дослідження проводять на білих мишах або ж кролях. Заражають їх суспензією з патологічного матеріалу або ж виділеною культурою. Білим мишам вводять підшкірно 0,2 мл, кролям — 0,5 мл матеріалу. Важливо пам'ятати про можливе бактеріоносійство у кролів. Для біопроби можна використовувати лише клінічно здорових, вільних від пастерел, тварин. При наявності збудника у досліджуваному матеріалі заражені тварини гинуть через 18—36 год. При діагностиці пастерельозу (холери) курей біопробу ставлять на голубах або ж 90—120-добових курчатах. 0,5 мл бульйонної культури збудника вводять внутрішньом'язово.

498

Бактеріологічне дослідження вважають позитивним, якщо з патологічного матеріалу виділено вірулентний для лабораторної тварини штам пастерел. Однак для остаточного діагнозу захворювання необхідно проаналізувати клініко-епізоотологічні дані, результати патологоанатомічного розтину. Завжди слід пам»ятати про широку циркуляцію пастерел у природі та можливість змішаних інфекцій.

Імунітет. Тварини, які перехворіли на пастерельоз, набувають імунітету. Проте імунітет нестерильний. Штучний імунітет можна створити за допомогою живих та інактивованих вакцин, сироватки. Можливість створення штучного імунітету у птиці була доведена ще Л. Пастером (1890). Нині використовують: преципітовані формолвакцину проти пастерельозу сільськогосподарських тварин, напіврідку гідроокисалюмінієву формолвакцину проти пастерельозу великої рогатої худоби та буйволів, емульговану (масляно-ад'ювантну) вакцину проти пастерельозу великої рогатої худоби, емульговану (масля- но-ад'ювантну) вакцину проти пастерельозу птиці, емульсин-вакцину проти пастерельозу курей та індиків, суху авірулентну вакцину, вакцину з штамів колишньої Краснодарської НДВС (штами К та АВ).

Найбільш широко використовують емульговані препарати у зв'язку з їх високою імуногенністю та нешкідливістю. Широкого застосування набули, зокрема, емульгована вакцина проти пастерельозу великої рогатої худоби та овець і аналогічна вакцина проти пастерельозу свиней. Для приготування першої використовують вірулентні штами пастерел, виділені від великої рогатої худоби, буйволів і овець. Вакцинні штами характеризуються широким спектром імуногенності. їх зберігають у ліофілізованому стані і періодично пасажують через

499

організм відповідних видів тварин. Справа в тому, що лише вірулентні штами, які утворюють капсули, достатньо імуногенні.

Вакцинні штами вирощують на збагачених стимуляторами росту живильних середовищах, сконцентровують за допомогою сепаратора, суспендують у фосфатному буфері. В 1 мл суспензії повинно бути 200 млрд мікробних тіл. Інактивацію здійснюють формаліном. Останній (0,25 %-ний) вносять у суспензію, яку витримують протягом 24 год при температурі 37 °С і періодично перемішують. Після цього визначають якість інактивації і здійснюють емульгування.

Емульгування проводять механічним диспергуванням їнактивованої формаліном бактеріальної суспензії в ад'юванті — хімічно чистому легкому мінеральному маслі з емульгатором — безводним ланоліном. До складу ад'юванту входить 83 % легкого мінерального .масла та 17 % безводного ланоліну. Для приготування емульсіон-вакцини беруть 52 % інактивованої бактеріальної суспензії та 48 % суміші легкого мінерального масла з ланоліном.

Кожну серію вакцини перевіряють на стерильність, стабільність, нешкідливість та імуногенність.

Стерильність визначають на живильних середовищах. Для оцінки стабільності флакони з вакциною ставлять у термостат при 37 °С на 14 діб. Фізичні властивості (загальний вигляд, гомогенність) повинні залишитися без будь-яких змін. Допускається лише відшарування на 0,5—1 см фази вакцини над гомогенною емульсією.

Нешкідливість вакцини визначають шляхом підшкірного введення її білим мишам.

500