1. Поняття інженерно-технічного захисту

Інженерно-технічний захист – це сукупність спеціальних органів, технічних засобів і заходів щодо їхнього використання в інтересах захисту конфіденційної інформації.

Інженерно-технічні засоби класифікують за об’єктами впливу, функціональним призначенням, способами реалізації, масштабами охоплення, класами засобів зловмисників, яким протидіє служба безпеки.

За об’єктами впливузасоби інженерно-технічного захисту поділяються на засоби для захисту:

• людей;

• матеріальних засобів;

• фінансів;

• інформації;

• репутації тощо.

За функціональним призначеннямзасоби інженерно-технічного захисту поділяються на такі групи:

фізичні засоби. До них належать різні засоби і споруди, що перешкоджають фізичному проникненню (чи доступу) зловмисників на об’єкти захисту і до матеріальних носіїв конфіденційної інформації, здійснюючи захист персоналу, матеріальних засобів і фінансів та інформації від протиправних впливів;

апаратні засоби. Сюди входять прилади, пристрої, пристосування й інші технічні рішення, використовувані в інтересах захисту інформації. Основна задача апаратних засобів – забезпечення стійкого захисту інформації від розголошення, витоку і несанкціонованого доступу через технічні засоби забезпечення виробничої діяльності;

програмні засобиохоплюють спеціальні програми, програмні комплекси і системи захисту інформації в ІС різного призначення і засобах збирання, накопичення, зберігання, оброблення і передавання даних;

криптографічні засоби– це спеціальні математичні й алгоритмічні засоби захисту інформації, що передається в системах і мережах зв’язку, зберігається й обробляється в комп’ютерах з використанням різноманітних методів шифрування;

стеганографічні засоби– це спеціальні математичні й алгоритмічні засоби захисту інформації, спрямовані на приховання самої присутності конфіденційної інформації.

Очевидно, що такий розподіл засобів захисту інформації досить умовний, тому що на практиці дуже часто вони і взаємодіють і реалізуються в комплексі у вигляді програмно-апаратних модулів із широким використанням алгоритмів закриття інформації.

2. Фізичні засоби захисту

   1. Види фізичних засобів

Фізичні засоби захисту – це різноманітні пристрої, пристосування, конструкції, апарати, вироби, призначені для створення перешкод на шляху руху зловмисників.

До фізичних засобів належать механічні, електромеханічні, електронні, електронно-оптичні, радіо- і радіотехнічні й інші пристрої для заборони несанкціонованого доступу (входу, виходу), проносу (виносу) засобів і матеріалів і інших можливих видів злочинних дій.

Ці засоби застосовуються для розв’язання таких задач:

• охорона території підприємства і спостереження за нею;

• охорона будинків, внутрішніх приміщень і контроль за ними;

• охорона устаткування, продукції, фінансів і інформації;

• здійснення контрольованого доступу до будинків і приміщень.

До засобів фізичного захисту належать:

• природні і штучні бар’єри, якіслужать для протидії незаконному проникненню на територію об’єкта. Однак основне захисне навантаження лягає все-таки на штучні бар’єри – такі, як паркан та інші види огороджень. Практика показує, що огородження складної конфігурації здатні затримати зловмисника на досить великий час. На сьогодні нараховується значний арсенал таких засобів: від простих сітчастих до складних комбінованих огороджень, що в певній мірі відлякують порушника;

• особливі конструкціїпериметрів, проходів, віконних і дверних плетінь, приміщень, сейфів, сховищ тощо є обов’язковими з погляду безпеки для будь-яких організацій і підприємств. Ці конструкції повинні протистояти будь-яким способам фізичного впливу з боку кримінальних елементів: механічним деформаціям, руйнуванню свердлінням, термічному і механічному різанню, вибуху й ін.; несанкціонованому доступу шляхом підробки ключів, угадування коду й ін. Одним з головних технічних засобів захисту проходів, приміщень, сейфів і сховищ є замки. Вони бувають простими (із ключами), кодовими (у тому числі і з часовою затримкою на відкривання) і з програмними пристроями, що відкривають двері і сейфи тільки у певні години;

• зони безпеки, якіповинні розташовуватися на об’єкті послідовно, від паркана навколо території об’єкта до сховищ цінностей, створюючи ланцюг перешкод (рубежів), що прийдеться переборювати зловмиснику. Чим складніша і надійніша перешкода на його шляху, тим більше часу буде потрібно на подолання кожної зони і тем більше ймовірність того, що розташовані в кожній зоні засоби виявлення (охоронні пости, охоронна сигналізація й охоронне телебачення) виявлять наявність порушника і подадуть сигнал тривоги.

Усі фізичні засоби захисту об’єктів поділяються на три категорії:

• засоби попередження (грати, посилені двері);

• засоби виявлення (сигналізація, охоронне телебачення);

• системи ліквідації загроз (засоби пожежогасіння).

У загальному плані за фізичною природою і функціональним призначенням всі засоби попередження поділяються на такі групи:

• охоронні й охоронно-пожежні системи;

• охоронне телебачення;

• охоронне освітлення;

• захист елементів будинків і приміщень.