Тезисы 2015 сборник
.pdfиндивидуальной оценке соотношения риск/польза от применения тромболитической и антикоагулянтной терапии у данного контингента больных.
ОСОБЛИВОСТІ БІОЕЛЕКТРИЧНОЇ АКТИВНОСТІ МІОКАРДА У ЛЕГКОАТЛЕТІВ-СПРИНТЕРІВ РІЗНОЇ СПОРТИВНОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ ТА СТАТІ
Кузнецов Б.А., Михалюк Є.Л., Малахова С.М., Черепок О.О.
Наукові керівники: проф. Михалюк Є.Л., к.мед.н. Малахова С.М., к.мед.н. Черепок О.О. Запорізький державний медичний університет
Кафедра фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання і здоров’я
Мета роботи – вивчення біоелектричної активності міокарда у представників легкої атлетики, бігунів на дистанції 100-200 м обох статей, які розрізняються за спортивною кваліфікацією. Матеріали та методи. Проаналізовано 122 електрокардіограми в 12-ти відведеннях у 51 жінки і 71 чоловіка, кваліфікації від III-го розряду до ЗМС, які спеціалізуються в бігу на дистанції 100-200 м. Результати дослідження. У легкоатлеток-спринтерів високого класу в порівнянні з бігуньями II-III розряду в 3,6 разів рідше зустрічається дихальна аритмія, в 3,5 рази частіше зустрічається брадикардія, в 1,5 рази більше осіб із змінами на ЕКГ (НБПНПГ частіше в 3,3 рази, СРРШ рідше в 2 рази). У чоловіків-спринтерів високого класу в порівнянні з бігунами II-III розряду в 4 рази рідше зустрічалася дихальна аритмія, майже в 2 рази частіше брадикардія, кількість спортсменів без відхилень на ЕКГ знаходилось в межах 54,2-56,5% відповідно в обох групах. Висновки. Нами вперше за останні роки представлені дані стану біоелектричної активності міокарда у легкоатлетів обох статей, які спеціалізуються в бігу на дистанції 100-200 м, кваліфікації від III-го розряду до ЗМС. Встановлено, що у міру підвищення спортивного стажу тренувальних занять і, відповідно, спортивної кваліфікації, простежується тенденція до збільшення числа спортсменів із змінами на ЕКГ, більш виражена у жінок.
РЕЗУЛЬТАТЫ СПЕЦИАЛЬНОГО КОМПЛЕКСА РЕАБИЛИТАЦИИ ДЕТЕЙ С ПАТОЛОГИЕЙ ЛЕГКИХ
1Курманбекова С.К., 2Маршалкина Т.В., 1Нурханова А., 1Данилова Д., 1Асилова Г., 1Мукашева А., 1Ташметова Д.
Научные руководители: Курманбекова С.К., проф., Маршалкина Т.В., в.н.с. 1Казахский национальный медицинский университет им. С.Д.Асфендиярова, Алматы 2Научный центр педиатрии и детской хирургии МЗ РК, Алматы
Актуальность: Широкое распространение и хроническое течение бронхиальной астмы (БА) и хронического обструктивного бронхита (ХОБ) с тенденцией к прогрессированию их у детей предполагают прямые показания к реабилитации больных в послеприступном периоде и в фазе вне обострения. Цель: исследовать эффективность комплекса реабилитации (кинезитерапии + ингаляция местной минеральной водой «Аксай» на фоне приема препаратов базисной терапии БА) на скорость и полноту восстановления функции дыхания у детей с БА и ХОБ. Материал и методы: Под наблюдением были 27 детей со среднетяжелым течением БА и 11 детей с ХОБ вне фазы обострения. Средний возраст больных – 9,13 лет. Все 38 пациентов получали комплекс кинезитерапии методами электрофореза, позиционного и вибрационного массажа, дыхательной гимнастики с курсом лечебной физкультуры, хаффинга, ингаляциями местной минеральной водой «Аксай». Базисную терапию получали 20 пациентов с БА. Результаты: На фоне проводимого лечения наблюдалось улучшение состояния: исчезли одышка на 4 день, уменьшился кашель, исчезли хрипы в легких на 7-8 день. Умеренно выраженные признаки обструкции бронхов (ФЖЕЛ, ОФВ, ПСВ, Индекс Генслера) нормализовались к 4-5 дню у 46,7%. У 53,3% детей функциональные параметры дыхания сравнялись с показателями здоровых на 7-10 дни. За 6 месяцев наблюдения после лечения состояние больных оставалось удовлетворительным. Приступы БА в нетяжелой форме без госпитализации наблюдались лишь у 3 из 27, а обострения ХОБ у 1 из 11. Вывод: специальный комплекс реабилитации больных с БА и ХОБ кинезитерапией и ингаляцией лечебной минеральной водой местного источника «Аксай» приносит более стабильные результаты.
ПРОГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ СТАТУСУ РЕГІОНАРНИХ ЛІМФОВУЗЛІВ У ХВОРИХ НА РАК ШЛУНКА
Левик О.М.
Науковий керівник: проф. Шевченко А.І. Запорізький державний медичний університет Кафедра онкології і онкохірургії
Мета дослідження: провести аналіз виживаності хворих на рак шлунка 0 – IV cтадій в залежності від рівня ураження реґіонарних лімфатичних вузлів. Матеріали та методи дослідження: матеріалом дослідження стали 148 хворих на рак шлунка, яким з 2006 по 2013 роки було проведене оперативне лікування у Запорізькому обласному клінічному онкологічному диспансері. Хворі з відсутністю ураження метастазами лімфовузлів (N0) склали 45,9% (68 пацієнтів), з ураженням до 6-ти реґіонарних лімфовузлів (N1) – 48,6% (72 хворих) та наявністю метастазів в 7 – 15 лімфовузлах (N2) у 5,4% випадків (8 пацієнтів). Пацієнти були поділені на дві групи: перша група отримала лише хірургічне лікування – 73 хворих (49,3%), друга – комплексне лікування, яке складалося з операції та ад’ювантної хіміотерапії (75 пацієнтів
91
– 50,7%). Для оцінки виживаності використовували метод Каплана - Майера. Порівняння кривих виживаності проводили за допомогою логрангового критерію. Отримані результати: виживаність хворих на рак шлунка в залежності від стадії достовірно відрізнялася. Медіана виживаності при 0 стадії склала 36,5 міс., при I стадії – 44 міс., при II стадії – 35 міс., при III та IV cтадіях – 21 і 23 міс., відповідно (р=0,00036). Незалежно від стадії та проведеного лікування серед хворих на рак шлунка відмічалося суттєве значуще збільшення виживаності при N0-статусі порівняно з N1та N2-статусом (медіани виживаності склали 37,5 міс., 21 міс. та 18,5 міс., відповідно, р=0,00164). Висновок: згідно отриманих результатів дослідження при проведенні мультифакторного аналізу встановлено достовірний зв’язок між статусом реґіонарних лімфатичних вузлів та виживаністю хворих на рак шлунка (р=0,002).
ОСОБЕННОСТИ ПАТОГЕНЕЗА И ТЕРАПИИ РОЗАЦЕА, СОЧЕТАЮЩЕЙСЯ С МАЛАССЕЗИОЗОМ
Лехкобыт О.В.
Научный руководитель: проф. Федотов В.П. Запорожский государственный медицинский университет
Кафедра дерматовенерологии и косметологии с циклом эстетической медицины ФПО
Цель исследования: Иследовать эффект применения протефлазида в качестве иммунотропной терапии при лечении пациентов с розацеа, сочетающейся с малассезиозом. Материалы и методы: Было проведено наблюдение за 124 пациентами (56 мужчин и 68 женщин), больных розацеа, с сопутствующим заболеванием малассезиозом. Полученные результаты: У пациентов, которые получали Протефлазид в качестве иммунотропной терапии был достигнут выраженный терапевтический эффект в среднем на 1820 день лечения, включая больных резистентных к терапии, положительные изменения иммунного статуса пациентов ,увеличение длительности ремиссий. Выводы: Полученные результаты свидетельствуют о наличии нарушений со стороны иммунной системы у пациентов, у которых розацеа сочетается с малассезиозом и положительном эффекте применения иммунотропной терапии у таких больных.
РЕЗУЛЬТАТИ ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАФІЧНОГО І ЕХОКАРДІОСКОПІЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ СТУДЕНТІВ I КУРСУ ЗАПОРІЗЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ В РАМКАХ МЕДИЧНОГО ОГЛЯДУ
Липко Р.В., Михалюк Є.Л., Малахова С.М., Черепок О.О.
Наукові керівники: проф. Михалюк Є.Л.,к.мед.н. Малахова С.М., к.мед.н. Черепок О.О. Запорізький державний медичний університет
Кафедра фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання і здоров’я
Мета дослідження – проведення електрокардіографічного обстеження студентів в рамках медичного огляду з метою попередження небажаних кардіоваскулярних подій. Матеріали та методи дослідження. Обстежено 4378 студентів, які вступили до I курсу ЗДМУ в період з 2009/2010 по 2014/2015 н.р. Всім студентам проводились антропометричні вимірювання, консультації лікарів, функціональні проби, ЕКГ, при наявності показань – ЕхоКС. Результати дослідження. У студентів-першокурсників у
2009/2010 н.р. зміни на ЕКГ встановлено у 9,0% обстежених, у 2010/2011 н.р. – у 8,8%, в 2011/2012 н.р. – у 11,1%, на початку 2012/2013 н.р. – у 9,4% підлітків, у 2013/2014 н.р. – у 10,5%, в 2014/2015 н.р. – 10,1%.
За період з 2009 по 2015 н.р., на підставі результатів ЕКГ, 43 студентам була проведена ЕхоКС. Всі студенти зі змінами на ЕКГ та ЕхоКС були переведені в спеціальну медичну групу чи групу ЛФК для занять з фізичного виховання і поставлені на диспансерний облік кардіолога. Висновки. Розширення обсягу загальноприйнятого медичного огляду студентів, за рахунок проведення ЕКГ і ЕхоКС, дозволяє виключити або підтвердити патологію серцево-судинної системи, що сприяє правильному визначенню медичної групи і попередженню розвитку небажаних кардіоваскулярних подій на заняттях з фізичного виховання.
ТРЕВОЖНО-ДЕПРЕССИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА У БОЛЬНЫХ ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ СЕРДЦА, КОМОРБИДНОЙ С МЕТАБОЛИЧЕСКИМ СИНДРОМОМ
Литвиненко В.А., Павелко К.Г.
Научный руководитель: проф. Михайловская Н.С. Запорожский государственный медицинский университет Кафедра общей практики – семейной медицины
Цель: установить корелляционно-статистические взаимосвязи тревожно-депрессивных расстройств с компонентами метаболического синдрома (МС) у больных ишемической болезнью сердца и оценить их влияние на течение данного заболевания. Материалы и методы. Обследовано 49 больных с диагнозом ИБС: стабильная стенокардия напряжения ІІ-ІІІ ФК (средний возраст 66,6±3,5 года): І группа (n=25) – с МС; ІІ группа (n=24) – без МС. Всем больным определяли трофологический статус, липидограмму, уровень глюкозы, гликозилированного гемоглобина; проводили эходопплеркардиоскопию, суточное мониторирование ЕКГ. Для изучения степени выраженности тревожно-депрессивных расстройств использовали госпитальную шкалу тревоги и депрессии (HADS, 1983); для оценки объективных и субъективных проявлений ИБС - Сиэтловский опросник качества
92
жизни. Результаты исследования. У больных с ИБС и МС отмечался достоверно более высокий суммарный уровень тревоги и депрессии (15,5±7,1 против 12,1±6,2) по шкале HADS в сравнении с пациентами без МС, максимально выраженный у больных с повышенным ИМТ и субкомпенсацией углеводного обмена. В группе с коморбидным течением ИБС и МС установлена положительная корреляционная взаимосвязь между суммарным уровнем тревоги и депрессии с ИМТ, гликозилированным гемоглобином, общим ХС, ограничением физической активности и частотой приступов стенокардии по данным Сиэтловского опросника, отрицательная - с ФВ ЛЖ и уровнем ХС ЛПВП. Выводы. У больных ИБС высокий уровень тревожно-депрессивных расстройств ассоциируется с маркерами метаболического синдрома, более тяжелым течением заболевания, снижением систолической функции левого желудочка.
ПЕРИНАТАЛЬНЫЕ ИСХОДЫ БЕРЕМЕННОСТЕЙ, ОСЛОЖНИВШИХСЯ ПРЕЖДЕВРЕМЕННЫМ РАЗРЫВОМ ПЛОДНЫХ ОБОЛОЧЕК В СРОКЕ 28-34 НЕДЕЛИ ГЕСТАЦИИ
Любомирская Е.С.
Научный руководитель: проф. Круть Ю.Я. Запорожский государственный медицинский университет
Кафедра акушерства и гинекологии
Частота преждевременных родов (ПР) на современном этапе не имеет тенденции к снижению и варьирует в пределах 12-15% (Haiyan Yu, Xiaodong Wang, 2015). Преждевременный разрыв плодных оболочек (ПРПО) осложняет течение около 3% беременностей и является причиной инициации родовой деятельности 34-56% ПР (Zhou Q., Zhu X.,2015). Проблема ПРПО находится в центре внимания современной науки репродукции человека в связи со значительным влиянием на показатели неонатальной заболеваемости и смертности. Цель исследования: изучить перинатальные исходы беременностей, осложнившихся ПРПО в сроке 28-34 недели гестации. Материалы и методы исследования: нами проведено ретроспективное когортное исследование течения и перинатальных исходов 78 ПР в сроке 28-34 недели. Первую группу составили женщины с ПРПО и впоследствии развитием ПР в сроке 28-34 недели (n=35), вторую группу составили женщины с ПР этого же срока гестации, но без наличия ПРПО (n=43). Все пациентки были госпитализированы и родоразрешены на базе Запорожского областного перинатального центра за период с 2014 по март 2015 года. Результаты исследований и их обсуждение: Средний возраст, паритет, характер экстрагенитальной и гинекологической патологии беременных обеих групп не имел достоверных отличий. ПРПО инициировал 44,9±5,7% ПР. Длительность безводного периода в среднем составила 74,28±9,36 часов. Всем пациенткам первой группы согласно приказу МЗ Украины №782, с момента подтверждения диагноза ПРПО и госпитализации в стационар проводился тщательный мониторинг за состоянием матери и плода, а также профилактика РДС и курс антибактериальной терапии. Частота неонатальной заболеваемости была больше в первой группе и составила в целом 67,9±8,3% всех ПР. Её спектр представлен следующими заболеваниями: респираторный дистресс синдром 37% (63% неонатальной смертности), внутриутробная инфекция 31% (18% неонатальной смертности), а также внутрижелудочковые кровоизлияния, некротизирующий энтероколит, гипербилирубинемия, ретинопатия, неврологические нарушения. Выводы: Высокий риск перинатальной патологии, потенциально связанной с ПРПО, диктует необходимость проведения комплексного сравнительного анализа различных подходов к ведению данного осложнения в зависимости от сроков гестации, определения прогностических критериев состояния плода с учетом перинатальных исходов, а также разработки оптимальной акушерской тактики ведения беременности, срока и метода родоразрешения.
РЕЗУЛЬТАТИ МЕДИЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ СТУДЕНТІВ I КУРСУ ЗАПОРІЗЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Майсак Н.Г., Михалюк Є.Л., Малахова С.М., Черепок О.О.
Наукові керівники: проф. Михалюк Є.Л., к.мед.н. Малахова С.М., к.мед.н. Черепок О.О. Запорізький державний медичний університет
Кафедра фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання і здоров’я
Мета дослідження – визначити рівень соматичного здоров'я студентів I курсу Запорізького державного медичного університету (ЗДМУ). Матеріали та методи. На початку 2014-2015 навчального року обстежено 896 студентів I курсу ЗДМУ у віці 17-23 років (середній вік 17,7±1,8 років). Проведені антропометричні вимірювання, функціональна проба 20 присідань за 30 с, проби з затримкою дихання (Штанге, Генчі), електрокардіографія, ехокардіоскопія – за наявністю показань, встановлено рівень соматичного здоров'я за методикою Г.Л. Апанасенко. Отримані результати. Рівень соматичного здоров'я вище середнього встановлений у 8 (0,9%) студентів, середній – у 157 (17,5%), нижче середнього – у 248 (27,7%) та низький – у 483 (53,9%) студентів. На підставі проведених досліджень в основну медичну групу зараховано 467 (52,1%) студентів, в підготовчу – 297 (33,3%), в спеціальну – 129 (14,3%), до групи лікувальної фізичної культури – 3 (0,3%) студенти. Висновки: 1. На початку навчального року у 81,6% студентів, які вступили до I курсу, встановлений рівень соматичного здоров'я нижче середнього і низький. 2. За результатами медичного огляду, проведеного у вересні 2014 року, для занять з фізичного
93
виховання в спеціальну медичну групу і групу лікувальної фізкультури було віднесено 14,6% студентів. 3. Після додаткового медичного огляду, проведеного наприкінці 1-го семестру, 18 студентів за станом здоров'я були переведені в підготовчу групу і, таким чином, кількість осіб, які займаються фізичним вихованням у спеціальній групі і групі ЛФК, скоротилась до 12,7%.
СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫ К ЛЕЧЕНИЮ ГАСТРОШИЗИСА
Макарова М.А., Полищук В.Д.
Запорожский государственный медицинский университет Кафедра детской хирургии и анестезиологии Заведующий кафедрой: д.мед.н., Спахи О.В.
Гастрошизис – один из самых тяжёлых и распространённых пороков развития передней брюшной стенки. По данным статистических исследований, средняя частота данной патологии - 1:3000 – 1:4000 случаев. В настоящее время летальность в странах Восточной Европы остаётся от 10% до 80%. Таким образом, очевидна актуальность проблемы гастрошизиса и методов хирургического лечения. Цель исследования: анализ результатов лечения новорождённых детей с гастрошизисом и определение алгоритма выбора методов хирургической коррекции данной патологии. В период с 2005 по 2014 годы в хирургическом отделении ЗГДМБ № 5 находилось 23 новорождённых с диагнозом «гастрошизис». Первичная радикальная пластика (ПРП) передней брюшной стенки выполнена у 19 пациентов: традиционное погружение с рассечением пупочного кольца – у 12 пациентов (группа №1) , погружение по Бианчи – у 7 (группа №2). Многоэтапное погружение по Шустеру произведено у 2 новорожденных (группа №3). Двое новорожденных с сочетанными пороками развития кишечника (в обоих случаях – атрезия подвздошной кишки) исключены из выборки. Ближайшие результаты лечения показали преимущество метода Бианчи: у пациентов 2-й группы пассаж по ЖКТ восстанавливался на 6-15 день, у пациентов 1-й группы – на 15-25 дни пребывания в стационаре; соответственно сокращались длительность парентерального питания и количество койко-дней. Многоэтапное погружение по Шустеру применялось при выраженной висцеро-абдоминальной диспропорции, тяжелых респираторных и гемодинамических нарушениях. Общая летальность в трех группах – 8 (34%) случаев – была обусловлена сопутствующей патологией (недоношенность II-III степени, ВПС, не поддающийся хрургической коррекции, бронхо-легочная дисплазия, внутриутробный перитонит, МВПР). Выводы: 1. Применение метода Бианчи позволяет сократить сроки пребывания в стационаре, не требует применения наркоза, сокращает сроки восстановления пассажа по кишечнику; метод позволяет улучшить косметический результат. 2. Погружение эвентерированных органов по Бианчи при гастрошизисе является приоритетным методом коррекции данной патологии, однако, противопоказаниями являются: выраженная висцеро-абдоминальная диспропорция, сопутствующая жизнеугрожающая патология.
ОПЫТ ЛЕЧЕНИЯ ЭРЕКТИЛЬНОЙ ДИСФУНКЦИИ
Марамуха Е.И.
Научный руководитель: проф. Авраменко Н.В. Запорожский государственный медицинский университет
Кафедра акушерства, гинекологии и репродуктивной медицины ФПО
Вступление. Более 110 миллионов мужчин в мире имеют различные сексуальные расстройства. В Украине от 5% до 25% мужчин молодого и среднего возраста страдают эректильной дисфункцией (ЭД) различной степени выраженности. Поэтому понятна причина актуальности данной проблемы и поиска путей ее решения. Цель работы: создание эффективных безмедикаментозных лечебных комплексов, с использованием мануальной терапии (МТ) для лечения ЭД у мужчин молодого и среднего возраста. Материалы и методы. Проведен анализ эффективности предложенного лечения у 24 мужчин молодого и среднего возраста с ЭД, в возрасте от 21 года до 54 лет. Всем пациентам, до лечения, проводились тщательные нейроортопедические, инструментальные и клинико-лабораторные исследования, в т.ч. реофаллография, ультразвуковое сканирование сосудов, вибрационный тест, измерение латентного периода бульбокавернозного рефлекса, шкалы оценки качества жизни. Из всего арсенала МТ, использовались постизометрическая и постреципрокная релаксации мышц, точечный и сегментарный массаж, мобилизации на люмбосакральных сегментах. Результаты. После проведенного лечения ЭД, полностью восстановлена эрекция у 13 (54,2%) пациентов, значительное улучшение отмечено у 11 (45,8%).Анализ показателей инструментальных исследований так же выявил положительную динамику. Выводы. Учитывая полученные результаты, мы предлагаем безмедикаментозное лечение ЭД с использованием методов МТ. Необходимо отметить, что предлагаемый лечебный комплекс малозатратен.
94
ПЕРВЫЙ ОПЫТ ПРИМЕНЕНИЯ НОВОГО ДРЕНАЖНОГО УСТРОЙСТВА В ХИРУРГИИ ПЕРВИЧНОЙ ОТКРЫТОУГОЛЬНОЙ ГЛАУКОМЫ
Мартынов Д.В.
Научные руководители: проф. Завгородняя Н.Г., к.мед.н., доц. Саржевская Л.Э., к.мед.н., ас. Костровская Е.О.
Запорожский государственный медицинский университет Кафедра офтальмологии
Цель работы – изучение эффективности хирургического лечения пациентов с суб- и декомпенсированной первичной открытоугольной глаукомой при имплантации нового дренажного устройства. Материалы и методы. Проведен анализ результатов оперативного лечения 12 пациентов (12 глаз) с первичной некомпенсированной открытоугольной глаукомой. Из обследованных было 6 мужчин (50%) и 6 женщин (50 %) в возрасте от 55 до 83 лет (средний возраст 72,0±2,5 лет). Уровень внутриглазного давления (ВГД) до хирургического лечения составил от 27 до 37 мм рт. ст., (средний уровень ВГД – 32,0±2,5 мм рт. ст.), коэффициент легкости оттока (КЛО) – от 0,03 до 0,09 мм3/мин (средний уровень КЛО – 0,059±0,007 мм3/мин). Больным была проведена непроникающая глубокая склерэктомия с использованием нового титанового дренажа по методике Н. Г. Завгородней. Полученные результаты. Снижение ВГД наблюдалось у 100% исследуемых (12 глаз). ВГД после операции составило 16,8±1,2 мм рт.ст (от 14 до 21 мм рт.ст.). В среднем произошло снижение на 15,2±1,29 мм рт.ст. Нормализация КЛО наблюдалось у 100% пациентов (12 глаз), который составил 0,220±0,015 мм3/мин (от 0,14 до 0,3 мм3/мин). В среднем КЛО увеличился на 0,161±0,140 мм3/мин. Выводы. Применение нового дренажного устройства при хирургическом лечении у пациентов с ПОУГ способствует нормализации ВГД и гидродинамических показателей тонографии, открывая новые пути в микрохирургии глаукомы. Необходимо дальнейшее наблюдение за отдаленными послеоперационными результатами компенсации глаукомного процесса у исследуемых пациентов.
ОСОБЛИВОСТІ ЗМІН КОМПЛЕКСУ ІНТИМА-МЕДІА У ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ КОРОНАРНИЙ СИНДРОМ
Марченко В.В., Назаренко О.В. Науковий керівник: проф. Сиволап В.Д Запорізький державний медичний університет Кафедра внутрішніх хвороб 1
Мета роботи: вивчити особливості змін та прогностичне значення товщини інтима-медіа (ТІМ) у пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ГКС). Матеріали і методи. Обстежено 130 хворих на ГКС, 74 чоловіка та 56 жінок, середній вік - 66±10,61 років. Всім пацієнтам проводили загальне клінічне та лабораторне дослідження, ЕКГ та ехокардіографію. Методом дуплексного сканування всім хворим визначалася ТІМ в лівій і правій загальній сонній артерії (ЗСА) на відстані 1 см від її біфуркації. За норму приймали значення ТІМ <0,9 мм; потовщення ТІМ - 0,9-3 мм; атеросклеротична бляшка –ТІМ >1,3 мм. У 57 пацієнтів (43,8%) був діагностований гострий інфаркт міокарда (ГІМ), у 73 хворих (56,2%) - нестабільна стенокардія (НС). Тривалість анамнезу ІХС та артеріальної гіпертензії (АГ) була більшою у хворих на НС
(6,2± 5,03 і 3,3± 4,07 років; 11,7± 9,05 і 8,4± 7,92 роки відповідно р<0,05). В групі хворих на НС 29 осіб
(39,7%) перенесли ІМ, р<0,05. Серед пацієнтів з ГІМ переважали чоловіки (68,42% проти 47,95%, р<0,05). Результати дослідження. Середні значення ТІМ виявилися більшими у хворих на ГІМ порівняно з пацієнтами з НС. ТІМ правої ЗСА 0,84±0,18 мм проти 0,75± 0,19 мм, р<0,01. ТІМ лівої ЗСА - 0,87±0,19 мм та 0,75± 0,21 мм відповідно, р<0,01. У хворих на ГКС з ознаками метаболічного синдрому (МС) ТІМ була вищою - 0,83±0,20 проти 0,73±0,15 мм справа, р<0,05 та 0,83±0,21 проти 0,76±0,19 мм зліва, р<0,05.
Перебіг гострого ІМ у пацієнтів з МС частіше ускладнювався формуванням гострої аневризми лівого шлуночка (ЛШ): 12 осіб (21,1%) проти 4 (7%), р<0,05. Потовщена ТІМ у хворих з МС була прямо пов’язана з віком (r=0,34, р<0,01), кінцево-систолічним об’ємом ЛШ (r=0,27, р<0,05), індексом маси міокарда ЛШ (r=0,34, р<0,01); та зворотно з фракцію викиду (r=-0,26, р<0,05). Висновки: потовщення ТІМ загальної сонної артерії у хворих на ГКС корелювало з важкістю перебігу гострого ІМ, ремоделюванням ЛШ та зниженням скоротливої здатності ЛШ.
ОСОБЕННОСТИ ТЕЧЕНИЯ ОСТРОГО ИНФАРКТА МИОКАРДА У БОЛЬНЫХ С НАРУШЕНИЕМ УГЛЕВОДНОГО ОБМЕНА
Марченко В.В., Бондаренко А.П. Научный руководитель: проф. Сыволап В.Д.
Запорожский государственный медицинский университет Кафедра внутренних болезней 1
Цель работы: изучить влияние симптоматической гипергликемии (СГ) и сахарного диабета (СД) 2 типа на течение и исход острого инфаркта миокарда (ОИМ). Материалы и методы. Обследовано 260 больных с ОИМ, 160 мужчин и 100 женщин, средний возраст - 67±0,67 лет. Всем пациентам проводили общее клиническое и лабораторное исследование, ЭКГ, эхокардиографию. Для оценки гликемического статуса определяли уровень глюкозы в плазме венозной крови при поступлении и натощак. За норму принимали значение гликемии <6,6 ммоль/л. Пациентов разделили на три группы: 1-я группа
95
(сравнения) - 141 (54,23%) больной без нарушения углеводного обмена; 2-я группа - 56 (21,54%) больных с гипергликемией (>6,6 ммоль/л) при поступлении и натощак, но без указания на СД 2 типа в анамнезе; 3-я группа - 63 (24,23%) больных с СД 2 типа, в том числе впервые выявленным. Результаты исследования. В группе пациентов с СГ выше показатель госпитальной (20-ти дневной) летальности. Кумулятивная выживаемость в группе сравнения составила 87,94%, в группе с СД 2 типа-87,3%, а с СГ – 67,86%, р<0,005. Частота госпитальной летальности у пациентов с СГ была в 2,7 раза выше по сравнению с 1-ой группой (32,14% против 12,06%, р<0,002); относительный риск летального исхода – 2,666 (95% ДИ:1,405-5,014, р=0,002). У пациентов с СГ в 1,4 раза чаще наблюдались кардиоваскулярные осложнения (аритмии, рецидив ОИМ, ранняя постинфарктная стенокардия, острая аневризма левого желудочка) по сравнению с группой сравнения (71,43% против 51,06%, р=0,002). Уровень Тропонина-І был выше у больных с СГ по сравнению с 1-й группой (8,0±1,18 и 3,78±0,38 нг/мл соответственно, р=0,03), что расценивалось как формирование большей зоны некроза. Течение ОИМ у пациентов с СД 2 типа чаще осложнялось развитием острой сердечной недостаточности ІІ-ІІІ класса по шкале Killip в отличие от группы сравнения (36,5% против 17,02%, р=0,005). Выводы: Симптоматическая гипергликемия - прогностически значимый фактор сердечно-сосудистого риска и неблагоприятного прогноза у пациентов с ОИМ.
ВИВЧЕННЯ СТУПЕНЯ ІНТЕГРАЦІЇ М’ЯКИХ ТКАНИН У ЕЛЕМЕНТИ З ВУГЛЕЦЬ-ВУГЛЕЦЕВОГО КОМПОЗИТНОГО МАТЕРІАЛУ З МЕТОЮ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У РЕКОНСТРУКТИВНІЙ ТРАВМАТОЛОГІЇ ТА ОРТОПЕДІЇ
Масленніков С.О.
Науковий керівник: к.мед.н., доц. Чорний В.М., Запорізький державний медичний університет Кафедра травматології та ортопедії
Вступ та мета дослідження: Сучасна реконструктивна хірургія опорно-рухової системи не мислиться без широкого використання пластичних композитних матеріалів у тому числі поліпропілену і вуглецевих композитних матеріалів (ВВКМ). Метою роботи було визначення ступеня та якості інтеграції м’яких тканин в тому числі й м'язової в елементи з ВВКМ та порівняння результатів з даними літератури про інтеграцію м’яких тканин з поліпропіленовою сіткою. Матеріали та методи: Опираючись на численні наукові публікації вітчизняних та іноземних авторів було проведено аналіз даних, зроблені висновки та окреслена стратегія подальших досліджень. На базі кафедри травматології та ортопедії було прооперовано 4 криси. Операцію на тваринах виконували під загальним тіопенталовим наркозом. Після обробки операційної зони спиртовим розчином йоду робили екзартикуляцію гомілкового суглоба. В продольний розпил кістки імплантувався графітовий стрижень. Рана пошарово ушита. Також всім крисам ВВКМ було імплантовано підшкірно та внутришньом’язово. Отримані результати: Післяопераційний період тварин без особливостей. Стан крис задовільний. Виведення тварин з експерименту та повне гістологічне дослідження нативних препаратів планується через 3 та 6 місяців. Висновки: ВВКМ інертні до м’який тканин та не мають канцерогенного ефекту. Вуглець-вуглецеві композити відповідають основним вимогам до імплантаційних матеріалів та забезпечують багатофункціональність виготовлених на його основі імплантатів. Питома вага інтегрованої тканин на одиницю площі сітки з ВВКМ значно вища ніж пропіленової, що забезпечує більше проростання тканин та міцність імплантату. Сітки з ВВКМ не мають таких ускладнень як поліпропіленові сітки (серома, вторинне зморщення, розходження рубця), що вигідно відрізняє їх та надає перевагу у реконструктивній хірургії опорно-рухового апарату.
РОЛЬ РЕЦЕПТОРОВ ЭСТРОГЕНА, ПРОГЕСТЕРОНА, HER2/NEU В ПРОГНОЗЕ РАКА МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ
Мачулян Е.П.
Научный руководитель доц. Щуров Н.Ф. Запорожский государственный медицинский университет
Кафедра онкологии и онкохирургии
Цель работы: изучить прогностическое значение экспрессии рецепторов эстрогенов, прогестерона и белка HER2/neu в опухолях больных с ранними стадиями рака молочной железы. Материал и методы. Проведен ретроспективный анализ данных 120 больных РМЖ T1-2N0M0, получивших лечение в Запорожском областном онкологическом диспансере в период с 2005 по 2009 г. Средний возраст пациентов составлял49,9±0,9 лет (от27 до 68 лет ). Определение содержания рецепторов эстрогена, прогестерона и статуса HER2/neu осуществляли ИГХ методом. У 36 больных отмечены положительные РЭ и РП, у 19 больных -отрицательные. В 10 случаях РЭ были положительные, а РП отрицательные. Исследование экспрессии HER2/neu показало что у 88 больных отсутствовала амплификация, у 24была слабо-положительная и у 8-положительная. Изучена также общая и безрецидивная пятилетняя выживаемость. При наличии положительных РЭ и РП общая выживаемость составила 97,3%, без рецидивная 94,2%. При наличии отрицательных РЭ/РП ОВ составила 69,2% и БРВ 65,4%.При наличии положительных только РЭ ,а РП отрицательных ОВ составила 87,4% и БРВ 81,5% соответственно. При опухолях, негативным по 3м вышеперечисленным признакам ОВ составила 40,3% и БРВ составила 37,7%. Выводы: Отсутствие рецепторов стероидных
96
гормонов, а также гиперэкспрессия HER2/neu в злокачественных опухолях молочной железы ухудшают результаты 5-летней общей и без рецидивной выживаемости. Статус РЭ имеет в большей степени влияние на результаты 5- летней выживаемости больных с ранними стадиями РМЖ.
ВПЛИВ КОМПЛЕКСНИХ НЕЙРОРЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ НА ПЕРЕБІГ РАННЬОГО ВІДНОВНОГО ПЕРІОДУ У ХВОРИХ МОЗКОВИМ ІШЕМІЧНИМ ПІВКУЛЬОВИМ ІНСУЛЬТОМ
Мєдвєдкова С.О.
Науковий керівник: проф. Міщенко Т.С. Запорізький державний медичний університет
Мета роботи. Визначити вплив комплексних нейрореабілітаційних заходів на клінічні особливості перебігу раннього відновного періоду у хворих мозковим ішемічним півкульовим інсультом (МІПІ). Матеріали і методи дослідження. На базі ангіоневрологічного центру м. Запоріжжя проведено комплексне клініко-інструментальне обстеження та лікування 81 хворого з МІПІ у ранньому відновному періоді, середній вік склав 57,48 ± 1,1 років. Пацієнти були оцінені за National Institutes of Health Stroke Scale (NIHSS), Modified Rankin Scale (mRS), Barthel Index (BI) та опитувальником “SF-36v2 Health Status Survey” на 10-ту, 30-ту, 90-ту, 180-ту добу захворювання. Отримані результати. Залежно від комплексу медикаментозної терапії пацієнти були розподілені на дві клінічні групи: перша – 60 пацієнтів, у яких було використано комбінацію цитіколін та актовегін, друга – 21 пацієнт – тільки актовегін протягом 20 діб у поєднанні з іншими препаратами і немедикаментозними методами лікування згідно стандартів. У групі з комбінованою нейрометаболічною терапією було виявлено достовірно більше зменшення балу по NIHSS та mRS протягом раннього відновного періоду МІПІ та збільшення балів за всіма показниками якості життя (р<0,05). Висновки. Під впливом комбінованої нейрометаболічної терапії встановлено більш достовірне відновлення неврологічних порушень, покращення якості життя у хворих МІПІ на протязі раннього відновного періоду.
КЛИНИЧЕСКИЕ И НЕЙРОГУМОРАЛЬНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ СЕРДЦА, АССОЦИИРОВАННОЙ С САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 2 ТИПА
Мельник А.И., Зеленина О.А.
Научный руководитель: проф. Михайловская Н.С. Запорожский государственный медицинский университет
Кафедра общей практики – семейной медицины
Цель: изучить особенности клинического течения и нейрогуморальных нарушений у больных ишемической болезнью сердца (ИБС) и сахарным диабетом (СД) 2 типа. Материалы и методы исследования: Обследовано 58 больных с ИБС: стабильной стенокардией напряжения II-III ФК (средний возраст 68,75±1,15г.): 1 гр. – 35 больных с СД 2 типа, 2 гр. – без СД 2 типа. Всем больным проведено комплексное обследование: сбор жалоб и анамнеза, общеклинические и дополнительные методы согласно Национальным стандартам (Приказ МОЗ Украины №436 от 03.07.2006г.). Результаты исследования: У больных с ИБС и СД 2 типа по сравнению с группой без СД 2 типа достоверно чаще при поступлении в стационар регистрировалась желудочковая экстрасистолия (61,9% против 16,67%) и пароксизм фибрилляции предсердий (42,86% против 18,18%); наблюдалось достоверное большее значение индекса массы тела на 44,84%, объема талии на 15,6%, систолического АД на 18,71%, диастолического АД на 11,76%, тенденция к увеличению ЧСС; повышение уровня лейкоцитов на 23,54%, СОЭ на 15,86%, С-реактивного белка на 13,5%, фибриногена на 12,8% (p<0,05); более выраженные изменения липидного спектра: увеличение ТГ на 70%, ХС-ЛПНП на 9% (p<0,05) и тенденция к уменьшению ХС-ЛПВП. Выводы: У больных ИБС и СД 2 типа отмечается увеличение частоты аритмических осложнений, частая ассоциация заболевания с абдоминальным ожирением, более тяжелой степенью АГ, выраженными липидными нарушениями, прокоагулянтной и воспалительной активацией.
ЗНАЧЕННЯ ЗОНАЛЬНОЇ РЕОПНЕВМОГРАФІЇ У ВИЗНАЧЕННІ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ОПЕРАБЕЛЬНОСТІ ХВОРИХ НА РАК ЛЕГЕНІВ
Мельничук А.П., Квасник Д.В.
Науковий керівник: к.мед.н., ас. Голобородько О.О. Запорізький державний медичний університет Кафедра онкології і онкохірургії
Мета дослідження: Розробити реопневмографічні критерії визначення функціональної операбельності хворих на рак легенів. Матеріали та методи: Виконані і проаналізовані реопневмограми у 32 хворих на рак легень, які перебували на обстеженні і лікуванні у торакальному відділенні ЗОКОД та у 10 здорових осіб чоловічої статі, які були представлені студентами ЗДМУ. Отримані результати: Встановлено, що участь ураженої пухлиною легені у сумарному пульсаторному кровотоці була зниженою при центральному раку в середньому на 18%, при периферичному – 5,1%. З'ясовано, що дані реопневмографії найбільш інформативні при визначені функції вентиляції і пульсаторного кровотоку правої і лівої легені. Коефіцієнт кореляції передопераційних показників реопневмограм і показників
97
спірографії після пульмонектомій був достатньо високим і дорівнював 0,86, що підтверджує перспективність використання методу реографії для прогнозування функціональних втрат після пульмонектомії за допомогою реопневмографії. Висновки: 1. Показано, що для діагностики прихованих порушень легенів необхідно одночасне діагностування функції дихання і легеневого кровообігу. 2. Реопневмографія менш інформативна при вивченні функції окремих зон (часток) легень. Це можна пояснити особливостями взаємного розташування часток легені по відношенню одна до одної.
КОМПЛЕКСНАЯ ДИФФЕРЕНЦИРОВАННАЯ ТЕРАПИЯ БОЛЬНЫХ С ПОСТГОНОРЕЙНЫМИ ПОРАЖЕНИЯМИ МОЧЕПОЛОВОГО ТРАКТА И ДРУГИМИ УРОГЕНИТАЛЬНЫМИ ИНФЕКЦИЯМИ, ОСЛОЖНЕННЫМИ ВТОРИЧНЫМ БЕСПЛОДИЕМ
Милус М.В.
Научный руководитель: проф. Федотов В.П. Запорожский государственный медицинский университет
Кафедра дерматовенерологии и косметологии с курсом дерматовенерологии и эстетической медицины ФПО
Целью исследования было повышение эффективности лечения больных с постгонорейными поражениями мочеполового тракта и другими урогенитальными инфекциями (УГИ), осложненными вторичным бесплодием, путем разработки дифференцированных показаний и методов комплексной терапии. Клиническими группами были мужчины репродуктивного возраста (21-47 лет): контрольная группа, три основные группы и группа сравнения. Основные группы включали в себя 88 мужчин, которые переболели гонореей и страдают экскреторно-токсическим бесплодие. Первая основная группа – УГИ нижних отделов мочеполового тракта(25 мужчин), вторая основная – с осложнениями(42 мужчины), третья основная – с воспалительными заболеваниями верхних отделов мочеполового тракта без ИППП (21 мужчина.) В наших наблюдениях учитывалась структура УГИ, показатели спермограммы, соотношения содержания гормонов в сыворотке крови и их взаимосвязь с показателями спермограммы, основные показатели иммунограммы, степень выраженности вегетативных нарушений. Терапию назначали дифференцировано в зависимости от принадлежности к той или иной группе, т.е. от характера и уровня патологических сдвигов. Комплексная дифференцированная, этиологическая, патогенетическая и реабилитационная терапия с использованием этиотропных препаратов (Метранидазол, Орнидазол, Фазижин, Азитромицин, Доксициклин, Спирамицин, Вильпрафен); антигомотоксических препаратов на аутокрови (Траумель-С, Эхинацея-композитум, Мукоза-композитум); иммуномодуляторов (Циклоферон, Тиотриазолин, Амиксин, Протефлазид) способствовали сокращению продолжительности лечения, нормализации лабораторных показателей, «обратимости» приобретенного (вторичного) бесплодия у мужчин за счет восстановления фертильности эякулята, что благоприятствовало наступлению беременности и рождению здоровых детей у 20 из 88 семейных пар.
ОСОБЛИВОСТІ КОМОРБІДНОЇ ПАТОЛОГІЇ У СТАЦІОНАРНИХ ПАЦІЄНТІВ КАРДІОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ
Миронова О.І., Гріненко Т.Ю. Науковий керівник: проф. Кривенко В.І. Запорізький державний медичний університет
Кафедра сімейної медицини, терапії та кардіології факультету післядипломної освіти
Метою дослідження став аналіз коморбідної патології внутрішніх органів у стаціонарних хворих кардіологічного профілю. Було опрацьовано 586 історій хвороб пацієнтів, що знаходились на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні ННМЦ «Університетська клініка» протягом 2014 року. З них коморбідну патологію внутрішніх органів мало 69% хворих, у яких в подальшому проаналізовано віковий та гендерний склад, обчислено індекси коморбідності Kaplan–Feinstein та Charlson в балах. Статистична обробка проводилась за допомогою комп’ютерної програми «Statistica 6.1» (Stat Soft Inc, США). В результаті дослідження виявлено, що жінок та чоловіків з коморбідною патологією було порівну (по 50%). Згідно класифікації ВООЗ, віковий розподіл був наступним: молоді (2544 роки) – 8,5%, середнього віку (45-60 років) – 41,5%, похилого віку (61-75 років) – 36%, старечого віку (76-90 років) – 13%, довгожителі (старше 90 років) – 1%. Згідно індексу Kaplan-Feinstein коморбідність легкого ступеню (0-14 балів) мала місце у 99% пацієнтів, середнього ступеню (15-24 бали) – у 1%, а тяжкого ступеня (25-36 балів) не спостерігалася. За індексом Charlson коморбідність легкого ступеню (0- 14 балів) відзначалася у 100% пацієнтів, середнього (15-29 бали) та тяжкого ступеня (30-40 балів) не було зареєстровано. Необхідно зазначити, що індекс коморбідності тяжкого ступеню не сумісний з життям. Таким чином, 69% стаціонарних пацієнтів кардіологічного профілю мали коморбідну патологію внутрішніх органів переважно з індексом коморбідності легкого ступеню, що необхідно враховувати при визначенні тактики ведення і лікування таких хворих.
98
РАННИЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ ПРЕДИКТОРЫ ОСТРОГО ПОВРЕЖДЕНИЯ ПОЧЕК ПРИ СЕПСИСЕ НОВОРОЖДЁННЫХ
Мордус С.А., Аникин И.А. Научный руководитель: доц. Аникин И.А.
Запорожский государственный медицинский университет МОЗ Украины. Кафедра детской хирургии и анестезиологии
Цель работы: выявить дополнительные маркеры острого повреждения почек (ОПП) у новорождённых с ранним сепсисом. Материалы и методы. Проведено проспективное контрольное исследование 51 новорождённого. Диагноз сепсиса устанавливали при наличии у младенцев ССВО и получении положительной гемокультуры. Группу исследования (n=21) составили дети с сепсисом, рождённые в сроке 32,42±1,16 недель и весом 2070,95±236,74 г. Группу контроля (n=30) – младенцы, репрезентативные по сроку гестации и весу, относительно здоровые. Изучали общеклинические показатели, системную гемодинамику, почечный кровоток. Для определения уровней азотистых шлаков в крови и моче использовали автоматический анализатор. В моче определяли ферменты: щелочную фосфатазу (ЩФ) и лактатдегидрогеназу (ЛДГ), при снижении диуреза менее 1 мл/кг/час, в течение 6 часов. Сравнительный анализ проведен с помощью t- критерия Стьюдента. Результаты. Первые симптомы ОПП, индуцированного сепсисом, характеризовались снижением темпа диуреза, что требовало назначения водной нагрузки и фуросемида в дозе 0,59±0,12 мг/кг. Повышение уровня креатинина в плазме группы исследования (91,71±13,79 мкмоль/л), относительно превышало референтные значения для данного возраста (79,56 мкмоль/л), и достоверно не превышало показатель группы контроля. Несмотря на это, выявлено достоверное увеличение уровня ЩФ и ЛДГ в моче детей с сепсисом. ЩФ составила 34,70±2,21 мЕ, против 17,09±1,41 мЕ группы сравнения (p<0,01). ЛДГ повышалась до 86,43±19,65 мЕ, против показателя 34,83± 1,91 мЕ относительно здоровых младенцев (p<0,05). Выводы: Повышение уровня ферментов ЩФ и ЛДГ в моче новорождённых с сепсисом является ранним предиктором острого повреждения почек и может быть использовано для коррекции терапии, в том числе ограничении применения нефротоксичных медикаментов.
СТРУКТУРНО-ДИНАМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАТОМОРФОЗУ ПРОСТОЇ ФОРМИ ШИЗОФРЕНІЇ
Мосейко О.В.
Науковий керівник: проф. Чугунов В.В. Запорізький державний медичний університет
Кафедра психіатрії, психотерапії, загальної та медичної психології, наркології та сексології
Проблеми патоморфозу простої форми шизофренії залишаються недостатньо вивченими і потребують подальших досліджень. Його основними причинами є: покращення та удосконалення ранньої діагностики психічних захворювань; виявлення все більш ранніх, таких, що раніше не діагностувалися, форм психічних захворювань; мозаїчність клінічної семіотики; клінічна видозміна дебюту простої шизофренії за рахунок патопластичного впливу полінаркотізаціі; появою та широким застосуванням атипових антипсихотиків. Наші клінічні спостереження які ще потребують додаткових наукових досліджень показують, що доцільним є виділення наступних структурно-динамічних форм простої форми шизофренії: «класичний» з вираженою апато-абулічною симптоматикою і безремісійним перебігом; «фершробен» з дивацтвами в поведінці, зайвою манірністю; «психопатоподібний» з делінквентними вчинками та адиктивними тенденціями; деперсоналізаційно-іпохондричний; з переважанням «метафізичної інтоксикації»; астено-неврозоподібний з хворобливою сенситивністю («мімозоподібністю»); аутистично-регламентований зі «стереотипною творчістю»; «псевдообсесивний» з формуванням ритуалів. Подальше вивчення структурно-динамічних особливостей патоморфозу простої форми шизофренії та факторів її екзацербації призведе до розробки системи превенції загострень та покращення діагностичного процесу.
РОЛЬ СОВРЕМЕННЫХ ЛУЧЕВЫХ МЕТОДОВ В ДИАГНОСТИКЕ СЕНИЛЬНОЙ ПАТОЛОГИИ ГОЛОВНОГО МОЗГА С ПОЗИЦИЙ ДОКАЗАТЕЛЬНОЙ МЕДИЦИНЫ
Мяснянкина А.О. Руководитель: проф. Овчаренко Е.П.
Одесский национальный медицинский университет Кафедра онкологии с курсом лучевой диагностики, терапии и радиационной медицины
Цель: Повысить точность диагностики сенильной патологии головного мозга за счёт соответствия получаемых выводов принципам доказательной медицины. Методы: Проанализированы результаты кафедральных, а также опубликованных в литературе работ о визуализации головного мозга при нормально стареющем головном мозге, сосудистой деменции, болезни Альцгеймера. Результаты: В литературе имеются сообщения о преимуществе МРТ перед КТ в диагностике сосудистой деменции на основании оценки лейкоареоза, а также степени расширения желудочковой системы, борозд. Однако указанные выводы нельзя оценить с позиции доказательной медицины как идеальный, сильный или умеренный уровень. ПЭТ оценивает мозговой кровоток и метаболизм. Данные ПЭТ в недостаточной степени позволяют судить о снижении регионарного кровотока в ассоциативной коре. Для повышения
99
доказательности представляется необходимым использовать количественные методы, например, индекс тел боковых желудочков головного мозга (О.И. Беличенко и др. 1998г.). Выводы: Лучевые методы позволяют получить удовлетворительные результаты с позиции доказательной медицины. Для повышения уровня доказательности необходимо сравнение результатов по количественным критериям.
СОСТОЯНИЕ ЗРИТЕЛЬНЫХ ФУНКЦИЙ У ШКОЛЬНИКОВ СО СПАЗМОМ АККОМОДАЦИИ
Неделька Т.В.
Научный руководитель: к.мед.н. Неделька В.И. Запорожский государственный медицинский университет Кафедра офтальмологии
Цель исследования. Целью работы было исследование зрительных функций у школьников с астенопическими жалобами и выявленным спазмом аккомодации с целью прогнозирования вероятности дальнейшего развития осевой миопии. Материал и методы. Под наблюдением находилось 10 человек (20 глаз) в возрасте 8 – 13 лет и 15 чел (30 глаз) в возрасте 14 – 17 лет. Определялись острота зрения без коррекции и с коррекцией, определялись резервы аккомодации по методике проф. А.И.Дашевского и производилась скиаскопия после фракционной циклоплегии. Полученные результаты. Острота зрения в обеих возрастных группах составила в среднем 0,4 – 0,5 ±0,2 в относительных единицах, с коррекцией от -0,5Д до -1,5Д равнялась 1,0, скиаскопически на высоте циклоплегии выявлялась эмметропия или гиперметропия до одной диоптрии, острота зрения без коррекции достигала 1,0. Более значительными оказались отличия резервов аккомодации по возрастным группам. В младшей группе резервы колебались от 1,0 до 4,0 Д, составляя в среднем 2,45±0,26 Д, в старшей группе резервы составляли 4,0Д - 8,0Д, в среднем равняясь 4,5±0,28 Д. У учеников с эмметропической рефракцией резервы аккомодации были в среднем на 1,5 – 2,0Д выше, чем у детей с гиперметропической рефракцией. Выводы. Таким образом очевидно, что с возрастом и ростом глаза резервы аккомодации постепенно повышаются, спазм аккомодаци может скрывать наличие гиперметропической рефракции. С целью предотвращения закрепления спазма и развития в дальнейшем осевой миопии, такие школьники нуждаются в проведении курсов ортоптического лечения.
ПСИХОЛОГИЧЕСКОЕ ТЕСТИРОВАНИЕ ПАЦИЕНТОВ С ФИБРИЛЛЯЦИЕЙ ПРЕДСЕРДИЙ
Недоруба Е.А., Егоров В.Н., Таютина Т.В. Научный руководитель: проф. Багмет А.Д.
Государственное образовательное учреждение высшего профессионального образования «Ростовский государственный медицинский университет», г. Ростов-на-Дону
Кафедра поликлинической терапии
Целью данного исследования явилось выявление связи когнитивного инсайта с особенностями саморегуляции, совладания со стрессом и качества жизни у пациентов с фибрилляцией предсердий. Материалы и методы. Исследование проводилось на базе городской поликлиники г. Ростова-на-Дону, было обследовано 64 пациента с фибрилляцией предсердий (32 мужчины и 32 женщины в возрасте от 40 до 70 лет). У большинства пациентов 86% диагноз был поставлен от 0,5 до 5 лет назад, у 10% пациентов– 6–10 лет назад, у 4% пациентов – более 10 лет назад. Для психодиагностики уровня когнитивного инсайта была предложена шкала когнитивного инсайта А.Бека, включающая в себя две субшкалы: саморефлексивности и самоуверенности. Шкала заполнялась обследуемыми в спокойной обстановке, анонимно, с указанием пола и возраста обследуемого. Полученные результаты и обсуждение. Анализ полученных результатов показал, что при опросе по шкале Бека среди пациентов у 8 человек (12,5 %) диагностируется отсутствие депрессии. У человек 28 (43,8%) легкая депрессия. У 20 человек (31,3%) средняя выраженная депрессия. У 8 человек (5%) тяжелая депрессия. Очевидно, фибрилляция предсердий создает определенные предпосылки для развития депрессивных расстройств, а одним из ведущих патогенетических факторов когнитивного дефицита может являться снижение церебральной перфузии.
ДИАГНОСТИКА И ЛЕЧЕНИЯ ДЕФЕКТА МЕЖПРЕДСЕРДНОЙ ПЕРЕГОРОДКИ
Никоненко А.А., Цымбал А.Ю.
Научный руководитель: д.мед.н, доц. Никоненко А.А. Запорожский государственный медицинский университет Кафедра госпитальной хирургии
Дефект межпредсердной перегородки (ДМПП) является одним из самых распространенных врожденных пороков сердца и встречается по данным разных авторов приблизительно до 15% от всех врожденных пороков. Цель исследования: изучить клинику, диагностику и тактику хирургического лечения ДМПП. Материалы и методы. Всего анализировано данные историй болезни 15 детей (мальчиков было 60%, девочек – 40%). Средний возраст был 1,7 (1,1-3) года. При поступлении специфических жалоб выявлено не было, отмечались частые ОРВИ у 35,7 %, бронхиты у 21,4 %. Впервые диагностирован порок у 3 (21,4 %) больных в первый месяц, у остальных (78,6 %) – от года до 3 лет. Основным методом диагностики была ЭХО-КС. На основании полученных результатов обследования определяли показания к хирургическому лечению. Тактика хирургического лечения
100