Тема 8. Міжбіогеоценозні зв'язки та патологія тварин

Питання за темою:

1. Форми міжбіогеоценозних зв'язків.

2. Роль ланцюгів живлення в міжбіогеоценозних зв'язках. Забруднення ланцюгів живлення і хвороби тварин.

3. Регуляція і оптимізація міжбіогеоценозних зв'язків та їх роль у профілактиці хвороб тварин і у виробництві екологічно чистої продукції тваринництва.

Методичні поради

Відомо, що між окремими біогеоценозами існують постійні зв'язки. Форми міжбіогеоценозних зв'язків різні – це антропогенні впливи, переміщення повітряних мас, води, ґрунту, рослин, тваринних організмів. Головну роль у міжбіогеоценозних зв'язках відіграють ланцюги живлення. Забруднення ланцюгів живлення в результаті переміщення по них хімічних речовин, радіонуклідів часто зумовлює патологію тварин.

Діяльність людини в ряді випадків порушує гармонію природних процесів у біогеоценозах, розриває біотичний кругообіг, негативно впливає на міжбіогеоценозні зв'язки. Зокрема, більшість агропромислових підприємств працює в такій послідовності: "сировина–виріб–відходи", тобто тут відсутня залишкова стадія "відходи–сировина". Це веде до накопичення в навколишньому середовищі різноманітних шкідливих речовин, які є токсичними і несприятливо впливають на живий організм.

Розглянемо приклад зв'язків біогеоценозу тваринницької ферми з навколишніми біогеоценозами (полями, луками та ін.). Популяція домашніх тварин, не зважаючи на ізоляцію в приміщенні, є одним із компонентів біоценозу, який перетворений людиною. Тварини як гетеротрофи пов'язані з автотрофами, тобто рослинами, і з організмами-редуцентами (мікроорганізмами, грибами). Вплив організмів-автотрофів на популяцію тварин даного біогеоценозу здійснюється через харчові ланцюги: людина згодовує фітомасу, яка вирощена на полях та луках. Тварини, в свою чергу, впливають на інші біогеоценози. Так, їх екскременти (сеча, фекалії) використовують як цінне добриво. На полях, пасовищах вони піддаються мінералізації за допомогою організмів-редуцентів, а потім використовуються рослинами в процесі їх росту та розвитку.

Часто, внаслідок внесення у грунт значних доз безпідстилкового гною та мінеральних азотних добрив, у кормових культурах, які вирощуються на цих грунтах, нагромаджуються азотисті сполуки – нітрати і нітрити. При поїданні таких кормів тваринами спостерігається розлад травного каналу, порушуються обмінні процеси, знижується лактаційна здатність, змінюється імунологічний статус тварин, спостерігаються явища отруєння.

Значного поширення у різних галузях сільського господарства набули синтетичні поверхнево активні речовини (СПАР), які також спричиняють забруднення ланцюгів живлення. СПАР сприяють перенесенню нафтопродуктів, олій, пестицидів у водні середовища. Наявність СПАР у навколишньому середовищі може бути причиною захворювань органів зору, шкірного покриву, внутрішніх органів.

Пестициди – це хімічні сполуки, які проявляють токсичну дію на бур'яни (гербіциди), комах (інсектициди), гриби (фунгіциди). Ці речовини, потрапляючи в ланцюги живлення, можуть проявляти хронічну дію. Відомі міграції залишків пестицидів водними та повітряними шляхами на значні відстані. Вони можуть нагромаджуватись у продуктах сільськогосподарського виробництва, представляючи серйозну небезпеку для здоров'я людини і тварин. Токсична дія пестицидів призводить до онкологічних захворювань, порушення дихання, генетичних змін, розладу нервової системи, неплідності.

Потенційну небезпеку для здоров'я тварин становить забруднення сільськогосподарських культур важкими металами.

Таким чином, головна роль у профілактиці хвороб тварин та виробництві екологічно чистої продукції тваринництва належить регуляції та оптимізації міжбіогеоценозних зв'язків.