10. Класифікація маститів.

За видом збудника мастит може бути неспецифічним (бактерійний, мікозний, асептичний) чи специфічним (ящурний, актиномікозний, туберкульозний, бруцельозний, віспяний, лептоспіроз ний

За функціональним станом (згідно Г. В. Звєрєвої) розрізняють: лактаційний мастит; -мастит періоду запуску; -мастит періоду сухостою.

За характером запального ексудату (згідно А. П. Студєнцова): -серозний мастит; -катаральний мастит:а)катар цистерн і молочних ходів;б)катар альвеол; -фібринозний мастит; -гнійний мастит:а)гнійно-катаральний;б)абсцес мол.заоли;в)флегмона мол.залози; -геморагічний мастит; -специфічні мастити.

6В

11.Сперматогенез –це процес утворення сперми,що включає сперміогенез—процес утворення та дозрівання чоловічих статевих клітин-сперміїв,який розпочинається у покручених каналиках сім’яника і завершується у придатку сім’яника та плазмогенез-утворення плазми сперми.

Сперматогенез у с.г. тварин ділять умовно на 4 стадії:розмноження(поділу),росту,дозрівання,формування. перші ознаки сперміогенезу самців можна спостерігати ще в ембріональний період,з часу статевої деференціації,коли первинні статеві клітини у складі зародків гонад дають початок сперматогоням.)

Стадія розмноження сперматогоній відбувається мітотичним шляхом,причому одна сперматогонія може дати до 10 і більше поколінь дочірних клітин,рівноцінних материнській за об’ємом,морфологією та хромосомним набором.Коефіцієнт розмноження сперматогоній у бугая то барана дорівнює від 8 до 16,у кнура-до 24.

Стадія росту.Одна з новоутворених клітин залишається на місці,а друга просувається у напрямку просвіту каналика,вступає в стадію росту-збільшується в об’ємі і перетворюється у сперматоцит 1-го порядку,що перевищує сперматогонію за розміром приблизно у 4 рази.У ядрі сперматоцита відбівається інтенсивний синтез ДНК,кон’югація хромосом.

Стадія дозрівання характеризується перш за все внутрішніми змінами хромосомного матеріалу і двома послідовними поділами сперматоцитів-редукційним та екваційним,у результаті чого сперматоцити 1-го порядку ділиться на два сперматоцити 2-го порядку,які в свою чергу діляться на чотири сперматиди.Тобто з кожного сперматоцита 1 порядку утворюється 4 сперматиди.

Стадія формування відбувається у верхівках протоплазматичних відростків клітин Сертолі,що виступають у просвіт каналика,і характеризуються складними морфологічними змінами сперматид.

12. Етіологія і патогенез маститу.

Етіологія.Мастит зазвечай буває наслідком дії на молочну залозу механічних ,термічних,хімічних,біологічних факторів.На долю останього(мікробного) припадає 85% усіх випадків маститу.Причому збудниками маститу може бути різноманітна мікрофлора: бактерії,гриби,віруси,рекетсії. Бактеріальний мастит викликається як коками (к.паличка,коринебактерії.ентеробактерії). Переважають золотистий стафілокок.вим’яний стрептокок,к.палечка.Серед мікро грибів candida tropicalis.Мастити вірусної етіології при епізоотіях ящура,віспи.та ін.

Шляхи проникнення інфекції:галактогений-через дійковий канал;лімфогений-через пошк.шкіру;гематогений- з током крові,при наявності інфекції в матці нирках печінці.

Виникненю маститу сприяють:спадкова генетична схильність,недоліки годівлі особливо перед отеленням та після нього,згодовування недоброякісних кормів,різкий перехід з одного корму на інший,отруєння нітратами.нітритами.недоліки утримання,порушення сан-гігієнічних правел машиного доїння,перетримування доїльних стаканів на вимені,зняття доїльних стаканів без відключення вакууму,перенесеня стаканів від однієї корови до іншої без обмивання їх,та вимені,нерегулярне доїня,неповне видоювання,сумісне утримання здорових тварин разом їз хворими,переохолодження вимені,тріщени.,рани,ендометрити,затримка поліду,поруш.обм.речовин,висока вірулентність мікрофлори довкілля.

Патогенез.Динаміка маститу залежить від ситану захисних сил ор. умов винекнення захворювання,своєчасність та ефективність застосовуваного лікування.Мастит розвивається за закономірностями запального процесу,в ньому можна виділити послідовну зміну трьох фаз:пошкодження(альтерації),ексудації і відновлення (проліферації).

Молочна залоза інтенсивнно постачається кровю.Під впливом етіологічного фактора у ній виникають подразнення та зміни провідності нервових закінчень.порушення трофіки,зростає проникність судин,зростає внут.тканиний тиск.в місці розвитку запалення нагромаджується продукти обміну та розпаду тканин .Зростоє інфільтрація тканин і виникає набряк.Під впливом запальної інфільтрації місця ураження виникає подразнення нервових закінчень ,і як наслідок-розв.больова реакція.

Знижується секреція молока,в молочних протоках утворюються пастівці та згустки казеїну,рН молока змінюється у лужний бік.Змінюється склад молока:збільш.кількість лецкоцитів,згустки казеїну,розв. Мікрофлори,активізуться ферменти,що руйнують білки,жири,цукор.Видоюване з ураженої частки молоко стає водянистим,в ньому з’являєть пластівці та згустки казеїну.

7В

15. Плацентація і біологічне значення плодових оболонок і їх рідини.

Плацентація — це утворення плодових оболонок.

Трофобласт росте дуже швидко, а ембріобласт під своїм тягарем опускається всередину, і над ним з'являється склепіння складок трофобласта. Поступово це склепіння стуляється, і між складками, що зімкну­лися, залишається лише невеличкий отвір — пупок амніона.

На поверхні трофобласта на 20-й день утворюються ворсинки і з цього часу він стає прохоріоном. Коли до прохоріона підходять судини, що ви­ходять з черевної порожнини плода разом з сечовою оболонкою і в вор­синки прохоріона приблизно на 30-й день вростають капіляри, прохоріон називається хоріоном або судинною оболонкою. Дрібні кровоносні судини збираються від всіх ворсинок разом і через пуповину ведуть до плода.

Простір між амніоном і хоріоном заповнюється магмою з первин­ної кишки утворюється алантоїс або сечова оболонка. Алантоїс бере початок від верхівки сечового міхура і про­ходить через пупковий отвір у вигляді сечової протоки, або урахуса. Він збільшується у міру наповнення первинною сечею, розповсюджується між водною і судинною оболонками і до 26-го дня огортає ембріон майже з усіх боків.

Амніон — тонка напівпрозора мембрана, яка оточує плід з усіх боків і створює навколишнє середовище плода протягом його внутрішньо-маткового життя. Внутрішня стінка — епітелій, який утворився з ектодерми а зовнішня — сполучнотканинна основа, сформована з мезодерми. Амні­он заповнений прозорою водянистою рідиною, яка містить солі NaCI, КСІ, білки, незамінні амінокислоти (аланін, лейцин, гістідін, аргінін лізин), вуглеводи, жири, ферменти, гормони, простагландини, гістамін серотонін, катехоламін, деякі фактори росту (пантотенова і фолієва кислоти).

Крім того, що амніотична рідина відіграє важливу роль в обміні речовин між організмом матері і плода, вона виконує захисну фун запобігаючи впливу на плід механічних, хімічних і інфекційних факто­рів, а також забезпечує рівномірний тиск на всі органи і тканини, який і створює сприятливі умови для гармонійного розвитку і дає можливість рухатися плоду.

Перед пологами ця рідина створює умови для того, щоб плід зайняв позицію, сприятливу для родів. У період пологів плодові оболонки з їх водами розширюють канал шийки матки; розриваючись на другій стадії пологів, зволожують і ослизнюють родові шляхи і плід. При облизуванні новонародженого самка ковтає біологічно активні речовини, які стиму­люють скорочення матки і відокремлення посліду.

Алантоїс бере початок від верхівки сечового міхура, проходить у ви­гляді сечової протоки (урахуса) через пупкове кільце за межі черевної порожнини, а потім, лійкоподібне розширюючись, розміщується між амніоном і хоріоном. У стінки алантоїса вростають кровоносні судини і проходять від плода до хоріона. Таким чином, алантоїс має велике значення у розвитку системи кровообігу плода і в його трофіці. У люди­ни алантоїс розвивається слабо і піддається редукції на другому місяці вагітності, але виконує таку саму роль, тому що по ньому до хоріона ростуть судини, які розміщуються у пупковому канатику.

Вміст сечової оболонки — перворідна сеча. На ранніх стадіях ва­гітності алантоїсна рідина утворюється внаслідок випотівання рідини з судин і тканин плода. У другій половині плодоношення, коли почина­ють функціонувати нирки плода, в його сечовому міхурі накопичується перворідна сеча, надлишок якої виводиться через урахує в алантоїс.

Хоріон — зовнішня плодова оболонка, утворена як повністю закритий мішок, загальна форма якого нагадує внутрішню форму матки.Разом з матеоинською плацентою забезпечує морфо-функц.зв»язок плода з матір»ю. Зовнішня поверхня хоріона, гладенька па початку вагітності, згодом покривається ворсинками, судинними мезенхиматозними колбочками, які займають у деяких видів всю поверхню, або збираються на більш обмежених просторах в інших. Ці ворсинки зчіплюються з криптами або зі схожими ворсинками слизової оболонки матки. Кровообіг уплода

Після імплантації та завершення формування фето-плацентарного комплексу повністю розвивається кровоносна система плода, що з»єднана із судинами,що йдуть через пуповину від хоріона ,де є велика ,розгалуджена капілярна кровоносна сітка.Така ж кроа.система є і в слизовій об матки.

Поживні речовини , що надходять по кровоносній системі слиз об матки ,проходять черезстінки капілярів і через шар епітелію слиз об поступають у так зване маткове молочко. З нього ці речовини шляхом осмосу надходять в епітелій і далі в капілярну систему судинної оболонки плода.Таке плацентарне живлення властиве копитним. У м»ясоїдних пож.р-ни переходять від матері до плода,головним чином,скороченим шляхом,бо ворсинки суд обол підходять безпосередньо до ендотелію судин матки