65-69Типи виховання Існує чотири типи виховання

Авторитарний тип виховання. Батьки цього типу дуже суворі. Вони вимогливі до своїх дітей, тримають їх під постійним контролем. Такі батьки в той же час не реагують на запити і потреби дітей. Менш сприйнятливі до потреб дітей. Вимагають послуху і карають часто дуже суворо. Не піклуються про те, щоб діти виросли незалежними і впевненими у собі людьми. Діти, на їхню думку, повинні беззаперечно виконувати вимоги батьків. Такі батьки дуже рідко (інколи взагалі ніколи) пояснюють своїм дітям, чому вони пред'являють такі вимоги до дітей. Власна влада для цих батьків - понад усе. Якщо дитина розбила дорогу вазу - її негайно карають (не переймаючись про випадковість того, що трапилось.) Індиферентний тип виховання. Байдужість. Тип характеризується низьким рівнем вимогливості, але з іншого боку, відмічається слабкою реакцією на запити і потреби дитини, віддаючи перевагу іншим справам. Необхідність встановлювати правила і виховувати дитину - це для них марна витрата часу. Якщо хтось займається вихованням дітей, то це бабусі і дідусі. Діти, частіше за все, в таких сім'ях, виховуються в інтернаті, дитячому садку. Розбита ваза - привід покричати на дитину і цим обмежитися ( може і не бути реакції). Дозволяючий тип виховання. Для батьків цього типу перш за все властиво задовольняти потреби, усі потреби дитини і бути невимогливими. Діти в таких сім'ях виростають, як без батьківського догляду. Батьки хочуть бути не батьками, а друзями. Мама і тато намагаються домовитися з дітьми, дозволяючи їм приймати участь у суперечках. Часто рішення залишаються за дітьми. Поведінка таких дітей практично нічим не обмежена. Вони роблять те, що їм хочеться. Розбита ваза може стати причиною хвилюватися за дитину, навіть якщо дитина розбила її навмисне. Авторитетний тип виховання. Для дітей встановлені правила, рамки, границі. Батьки послідовні у контролі над дітьми і правильно розуміють, чого вимагають від дітей. Прагнуть пізнати потреби і запити дітей. Потреби дітей для батьків важливіші, ніж суворе дотримання правил. Коли бажання дитини порушують встановлені правила, тоді правила одержують верх над дитячими бажаннями. Обов'язковий контроль дітей з боку батьків. В обговоренні питань допускається обмін думками, проте останнє слово залишається за батьками. До різних дітей застосовується індивідуальний підхід. В дітях вітається незалежність, але в рамках, встановлених батьками. На прикладі розбитої вази: запитають у дітей, як це сталося. Продемонструють своє почуття з приводу розбитої вази і покарають винуватця, якщо розбита не навмисне - закличуть дитину бути більш охайною.

65-69Стилі та моделі виховання

Как известно, какова семья, её воспитательные возможности, таков и выросший в ней ребенок. Как правило, дети, воспитывающиеся в атмосфере любви и понимания, растут счастливыми, имеют меньше проблем, связанных со здоровьем, общением со сверстниками, трудностей с обучением в школе и, наоборот, нарушение детско-родительских отношений отрицательно сказывается на становлении личности ребенка, ведет к формированию различных психологических проблем.Критериями оценки воспитательного потенциала семьи являются: возможность семьи удовлетворить социально-психологические потребности личности;уровень педагогической культуры родителей;характер взаимоотношений в семье;способность семьи обратиться за помощью в случае критических ситуаций к различным социальным институтам. В соответствии с результатами проведенной работы можно определить следующие уровни воспитательного потенциала семьи:Высокий уровень: в семье полностью удовлетворяются социально-психологические потребности каждого её члена, создан домашний очаг. Во внутрисемейных отношениях доминируют взаимопонимание, демократический стиль общения и поведения, господствует положительная трудовая и нравственная атмосфера, культурный и рациональный досуг. У родителей достаточно высокий уровень педагогической культуры, они владеют системой педагогических знаний, умеют применять их в практике семейного воспитания. В случае критических ситуаций способны обратиться за помощью к различным социальным институтам, в том числе к школе.Средний (критический) уровень воспитательного потенциала. В семье родители стремятся удовлетворить социально-психологические потребности, свойственные ребенку, но сам ребенок не ощущает того, что он любим своими родителями всегда, и в случае сложных жизненных ситуаций получит поддержку и одобрение. Внутрисемейные отношения характеризуются взаимопониманием между родителями, в отношении ребенка часто применяется авторитарный стиль общения. Родители имеют достаточный уровень общей культуры, но не всегда способны трансформировать свой опыт и знания в практику семейного воспитания. В случае критической ситуации семья старается разрешить свои проблемы самостоятельно.Низкий уровень. В семье почти не удовлетворяются социально-психологические потребности её членов, никто из состава семьи не считает, что он уважаем, ценим, любим и может рассчитывать на дружескую поддержку. В таких семьях ослаблена нравственная и трудовая атмосфера, присутствует постоянная конфликтность, нервозность в отношениях. Родителям свойственен низкий уровень общей и педагогической культуры.

70. Педагогічна запущеність

ЗАПУЩЕНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНА стійкі відхилення від норми в моральній свідомості й поведінці чи навчальній діяльності, спричинені недоліками педагогічного впливу. Дітей із 3. п. слід чітко відрізняти від психічно аномальних. Педагогічно запущена дитина є психічно нормальною й фізично здоровою, однак не має знань та умінь, необхідних для нормальної життєдіяльності. Розрізняють поняття 3. п. і важковиховуваності. Причинами 3. п. можуть бути недоліки виховання в родині, незадовільні побутові умови, погана організація навчально-виховного процесу, бездоглядність, негативний вплив вулиці. У педагогічно запущених дітей спостерігаються затримки розумового розвитку, втрата інтересу до навчання, відставання з окремих навчальних предметів, відчуття дискомфорту в колективі, заниження відповідальності і організованості тощо. 3. л. піддається корекції з боку педагогів. Засоби впливу значною мірою залежать від особливостей темпераменту й характеру дитини. Для корекції 3. п. насамперед слщ провести діагностику її причин, знайти індивідуальний підхід до дитини, використовувати виховні можливості дитячого колективу, залучати учня до реальних процесії) життєдіяльності класу, школи. Завдання педагогів — ліквідувати несприятливі тенденції в розвитку школярів на такій стадії 3. п., коли вони ще не набули стійкого характеру.