11.Вікова періодизація

Психічний розвиток людини проходить ряд періодів, послідовна зміна яких необоротна й передбачувана. Кожен період (вік) — своєрідний ступінь психічного розвитку з притаманними йому відносно стійкими якісними особливостями.

Відомо, що вікові психологічні особливості зумовлені конкретно-історичними умовами розвитку, спадковістю, певною мірою — характером виховання, особливостями діяльності та стосунків з іншими людьми, що впливає передусім на специфіку переходу від одного вікового періоду до іншого. Власне тому, що навчання й виховання організовує діяльність дітей поетапно, керує нею на основі накопиченого досвіду, прагнучи враховувати наявні психофізіологічні можливості, періоди психічного розвитку дитини виявляються тісно пов'язаними із ступенями навчання й виховання.

У вітчизняній психології прийнято визначати основні періоди психічного розвитку підростаючого покоління за психолого-педагогічними критеріями, що включають характерну для кожного віку соціальну ситуацію розвитку, передусім зміст і форми навчання й виховання, провідну діяльність у її співвідношенні з іншими видами діяльності, відповідний рівень розвитку свідомості й самосвідомості особистості (центральне вікове новоутворення). Видатний чеський педагог Я. А. Коменський розробив чітку для свого часу вікову періодизацію і систему шкіл. Він намітив чотири ступені в системі народної освіти (дитинство, отроцтво, юність, змужнілість), кожний з яких був розрахований на шість років.

Нині у шкільній практиці утвердилася емпірична класифікація, пов'язана з розвитком школи і дошкільних закладів.

У педагогіці шкільний вік поділяють на: молодший (6—7 — 11—12 років); середній, або підлітковий (12—15 років); старший, або юнацький (15— 18 років). Межі вікових періодів відносно рухомі, тому що природний потенціал дітей і виховний вплив на них різні. Кожній віковій групі властиві певні анатомо-фізіологічні, психічні та соціальні ознаки, які називають віковими особливостями.

12.Вродження здібності немовляти

Наприкінці XIX століття Вільям Джеймс висловив припущення, що новонароджений відчуває світ як «гучну різнокольорову суміш», і ця думка домінувала аж до 60-х років. Тепер ми знаємо, що всі сенсорні системи вступає в цей світ новонародженого функціонують і цілком готові до вивчення свого нового оточення.

Оскільки дитина не може пояснити, що він робить, або розповісти, про що він думає, дитячі психологи розробили досить хитромудрі методики для вивчення здібностей малюків. Основний метод полягає в тому, щоб внести будь-яка зміна в оточення дитини і спостерігати за його реакцією.

Зір

Оскільки на момент народження зорова система розвинена ще не повністю, у новонароджених погана гострота зору, здатність змінювати фокус обмежена і вони дуже короткозорі. Новонароджені дивляться в основному на зовнішній контур обличчя, але до двох місяців немовля починає звертати увагу і на середину обличчя – очі, ніс і рот. У цей час батьки можуть помітити, що дитина починає зустрічатися з ними поглядом.

Слух

Новонароджені здригаються при гучному звуці. Вони також повертають голову до джерела звуку. Цікаво, що у віці приблизно 6 тижнів ця реакція повороту голови зникає і потім з'являється знову тільки в 3-4 місяці, тоді ж дитина починає шукати джерело звуку очима. Можливо, тимчасове зникнення реакції повороту голови пов'язано з переходом в процесі дозрівання від рефлекторної реакції, яку контролює підкірці мозку, до довільної спробі визначити джерело звуку. До 4 місяців немовлята можуть правильно дотягуватися рукою до джерела звуку в темряві; до 6 місяців спостерігається помітне поліпшення реагування на звуки, що супроводжується зацікавленими поглядами, і дитина вже може досить точно локалізувати джерело звуку – ця здатність продовжує розвиватися на другому році життя.

Смак і нюх

Вже незабаром після народження дитина може розрізняти смакові відчуття. Солодкі рідини він вважає за краще солоним, гірким, кислим і прісним. На солодку рідину немовля характерно реагує розслабленого виразом, схожим на напівусмішка, іноді супроводжуючи його облизування губ. Кислий розчин викликає стиск губ, ніс стає зморщеним. У відповідь на гіркий розчин немовля відкриває рот, куточки рота опускає вниз і висовує язик, що, мабуть, виражає огиду.

Дитина може також розрізняти запахи. Він повертає голівку до солодкого запаху, при цьому його серцевий ритм і дихання сповільнюються, вказуючи на увагу до нього. Їдкі запахи, наприклад аміак або сірководень, змушують його відвертатися; при цьому серцевий ритм і дихання частішають, вказуючи на страждання. Немовлята можуть навіть вловлювати тонкі відмінності в запахи. Вже через кілька днів годування дитина впевнено повертає голову у бік тампона, просоченого молоком його матері, вважаючи за краще його тампона, змоченого молоком іншої матері.