3. Умови, що сприяють отруєнню

Поняття “отрута” є відносно умовним. Цілком отруйних речовин у природі немає. Одна і та сама речовина за певних умов спричиняє розлад здоров’я або смерть, за інших — є нешкідливою, а за деяких обставин може бути необхідним терапевтичним засобом.

Багато які з лікарських засобів водночас є сильними отрутами, наприклад, миш’як, морфій, стрихнін та ін. Проте речовини нешкідливі, навіть потрібні для організ­му, наприклад, кухонна сіль, натрію гідрокарбонат за певних умов здатні спричинить смерть, але їх не вважають за отрути.

Вплив отруйних речовин на живий організм, що викликає хворобливий стан, називається отруєнням. За своїм походженням отруєння можуть бути навмисними або випадковими. Найбільшу частку отруєнь складають нещасні випадки, коли отрута випадково потрапляє в організм тварини.

Умови, які можуть сприяти виникненню отруєнь сільськогосподарських тварин окремими отруйними рослинами, украй всілякі. Вони можуть визначатися відношенням до отруйних рослин того чи іншого виду тварин, біологічними особливостями самих рослин, характером місць їх проживання, умов утримання, догляду, годівлі за тваринами в господарстві, в якому моменті отруєння знаходиться тварина, і ін.

Зазвичай отруєння виникає за наступних умов:

• Відсутності корму (голод), надмірна втома (коні), порушення фізіології і біохімії годівлі тварин (симптоми «лизухи»).

• Випадкові отруєння. При доступі тварин до нових полів, пасовищ чи рослин.

• При використанні для годівлі (особливо в стійловий період) сіна, зеленої маси, силосу, засмічених отруйними рослинами.

• Відомо, що найбільш схильними до отруєнь є тварини з холеретичним типом нервової діяльності.

Отруєння рослинами, що містять алкалоїди групи атропіну частіше всього спостерігається у стійловий період, при згодовуванні тваринам сіна та силосу засміченого ними. Зазвичай при випасанні тварин, вони не поїдають їх, за виключенням тих випадків коли немає іншої трави. Найбільшу небезпеку при випасанні худоби дані рослини проявляють ранньою весною, оскільки молоді паросточки живляться за рахунок поживних речовин, які знаходяться в кореневій системі.

В отруєнні тварин також грає роль фактор невідомості тварини з місцевістю. Гострі отруєння розвиваються внаслідок потрапляння в організм тварини хімічних речовин різної природи в такій кількості,які здатні викликати порушення життєво важливих функцій і створює небезпеку для життя. Чим менше кількість (доза) хімічної речовини,що викликає отруєння, тим більш виражена його токсичність, тобто отруйність. Гострі отруєння поділяють згідно шляхи надходження токсичної речовини в організм. Найбільш поширені харчові отруєння в результаті потрапляння отрути через рот у шлунково-кишковий тракт, звідки відбувається його швидке всмоктування в кров і поширення по всьому організму.

Отруєння беладонною , дурманом, блекотою чи скополією відбувається аліментарним шляхом. Алкалоїди представляють собою складні органічні сполуки,що містять вуглець, водень і азот. Їх солі швидко розчиняються у воді і всмоктуються в шлунку або кишечнику тому отруєння розвивається досить швидко. Блекота чорна, дурман, беладона належать до одного сімейства пасльонових.