2. Особливості дослідження та клінічні ознаки ран різного походження.

В свіжих ранах роблять зупинку кровотечі. Проводять клінічне дослідження пораненої тварини і самої рани (оглядом, пальпацією, раньовим зондом, рентгенографією й ін.). Ліквідують забруднення, борються з інфікуванням, частково або цілком усувають зяяння рани, стимулюють регенерацію, забезпечують спокій. У глибоких і складних ранах роблять зондування.

3. Лікування тварин за асептичних та гнійних ран.

Лікуваня тварин за асептичних та гнійних ран Рана (Vulnus) — відкрите механічне пошкодження шкіри, слизистої, нерідко і глибоколежачих тканин і органів, є результатом порушення зоогигиенических правил змісту тварин, безладу території ферм, пасовищ.  Рана характеризується зяянням, кровотечею і болем. При ранах, ускладнених анаеробами, гнильною інфекцією, застосовують широкий розтин, видалення нежиттєздатних тканин. Зрошують рану підігрітим до 40°С розчином марганцевокислого калія, перекисом водню, хлорацидом, хлораміном (2% -ний розчин).  З метою попередження і лікування шоку необхідно усунути біль, зігріти тварину. Застосовують серцево-судинні засоби (кофеїн, камфору, кордиамін), новокаїнові блокади (внутрішньовенно — 0,25%-ний або 0,5%-ний розчин новокаїну — 1 мл на 1кгваги), снодійні і наркотичні засоби. Асептика і антисептика полягають в стерилізації шовного матеріалу, інструментів, підготовці операційного поля і рук хірурга. рана асептичнаv. asepticum) P., практично не містить патогенних або умовно-патогенних мікроорганізмів.

4. Застосування сучасних фармакмзасобів за лікув поранених тв.

Хірургічна обробка - основний метод лікування ран; однак на додаток до неї нерідко використовують і різні допоміжні методи. У період самоочищення рани застосовують осмотичний спосіб терапії, вводячи в рану пухкий тампон, змочений гіпертонічним (8-9%) розчином натрію хлориду й ін.; при цьому підсилюється відтік рідин у ранову порожнину, що сприяє звільненню від мікробів і їхніх токсинів. У період гранулювання рани показане застосування рідкої мазі А.В.Вишневського, антисептичні розчини (фурациліну 1:5000 і ін.), мазі і розчини антибіотиків, сульфаніламідів. Процес загоєння ран прискорюють вітамінотерапією (вітаміни А, В і С), застосуванням імуномодуляторів (тімоген у дозі 5 мг/кг і ін.). Н.М.Хомин при відкритому методі лікування ран рекомендує використовувати порошок аеросилу (застосовують й інші сорбенти) на тампоні й антибіотик, розведений 30%-м димексидом (ДМСО), шляхом аплікації тривалістю 15-20 хв.

У період самоочищення рани і початку гранулювання показане використання протеолітичних ферментів - протелін, папаїн, пепсидфаза, профензим, трипсин, хімотрипсин, фібролізин і ін. Їх застосовують у розчиненому вигляді, вводячи через трубчасті дренажі або змочуючи серветки, нерідко в суміші з антибіотиками, новокаїном і ін. Таке лікування сприяє лізуванню тканин, підсилює гранулювання, знищує мікрофлору. У ранню стадію ранового процесу гарний ефект дає УФ-опромінення в еритемних дозах. Вони прискорюють відторгнення змертвілих тканин, припиняють розмноження мікробів, стимулюють регенерацію, посилюючи утворення стійкого тканинного барєра. З цією же метою використовують УВЧ, попередньо забезпечивши стік ексудату. Добре себе зарекомендувало опромінення ран гелій-неоновим лазером; рекомендується 8 сеансів лазеротерапії 10-хвилинною експозицією кожна при потужності випромінювання 20 мВт і діаметром лазерної плями 20 мм.В період епітелізації рани застосовують підсушуючі присипки (танноформ, дерматол, вісмут і ін.), змазування 40% цинковою маззю, маззю ундециду, обліпиховою олією, діамантовим зеленим й ін.