6. Тендиніти і тендовагініти (причини виникнення, особливості перебігу, клінічні ознаки та лікув).

Тенденіт - запалення і дистрофія тканин сухожилків.

Етіологія.Посилене навантаження на кінцівки при ушибах; пораненнях; механічні травми; інфекції; ревматичні захворювання; захворювання імунної системи; порушення обміну речовин; дегенеративні процеси суглобів; невропатії, які викликають м'язові розлади. у коней та биків плідників.

Процес протікає в гострій і хронічній, асептичної і гнійної формах.

Гострий асептичний тенденіт.Патогенез та клінічні ознаки. Тварина щадить кінцівку, уникаючи тривалого спирання на неї. Пальпацією в ділянці розтягування або удару відзначають болючість, припухлість. Більш важкі пошкодження супроводжуються сильною кульгавістю. Вона виникає відразу після травми і поступово посилюється протягом перших 24 годин. В ділянці пошкодження виявляють подовгасту (по ходу сухожилка)болючу, іноді крепітуючу припухлість. У ділянці її поширення температура тканин підвищена. У першу добу температура тіла нерідко підвищується в межах до 1°С; як правило спостерігають потіння кінцівки, фібрилярні скорочення м'язів, тварина збуджена; кінцівку тримає в напівзігнутому положенні. Основні ознаки запалення (припухлість, болючість, підвищення місцевої температури) при сприятливому перебігу процесу зникають до кінця 2-3-го тижня. Додаткові подразнення в цей період та загострення ведуть до розвитку хрон тендиніту.

Хронічний асептичний тенденіт.Патогенез та клінічні ознаки. При огляді відмічають: потовщення відповідної ділянки сухожилка глибокого пальцевого згинача в верхній третині п’ясти; черевце подібне випинання сухожилка поверхневого пальцевого згинача в середній и нижній частинах п’ясти; рівномірне збільшення об’єму п’ясти при ураженнях міжкісткового м’язу; випинання в зоні дорсальної ділянки вінчика при тривалому перенапруженні загального пальцевого розгинача. Пальпацією встановлюють значне ущільнення сухожилка, зменшення його рухливості по відношенні оточуючих тканин, напруження по всій довжині. Болючість при натисканні пальцем відсутня або слабо виражена.

Характерний симптом хронічного запалення сухожиль-згиначів - контрактура. В основі механізму його лежить вкорочення відповідного сухожилка внаслідок зморщування сполучної тканини яка розростається в його товщі і навколо. Пізніше в тому ж напрямку зморщуються волярні (плантарні) зв'язки і суглобові капсули. У розвитку контрактури велика роль належить рефлекторному скороченню м'язового черевця. Тому поняття «тендогенная» контрактура правильно лише в тому сенсі, що першопричина її в змінах сухожилка.

Лікування.У початковій стадії асептичного тендиніту використовують засоби, що застосовуються при розтягуванні сухожиль (рівномірний тиск, холод, в'яжучі речовини, компреси, масаж, новокаїнова блокада, кортикостероїди). В підгострий період масаж поєднують з подразнюючими мазями - сіркортутною, йод-йодисто-калієвої (10%-ва) та тиснутою пов'язкою. У хронічному випадку, крім перерахованих засобів, призначають парафінолікування, діатермію, іонофорез йоду, точкові припікання, ін'єкції фібролізіна, лідазу. Одночасно проводять тканинну терапію, яка стимулює розсмоктування проліфератов. Проводки призначають через 10-15 днів після початку лікування, сприяє лікуванню підковування хворих коней на підкови з високими п'ятами шипами. При контрактурі, обумовленїй хронічним запаленням сухожилка глибокого пальцевого згинача, вдаються до тенотомії. У запущених випадках, коли вже є значні зміни кісток, ця операція безуспішна.

Гнійний тенденіт.Клінічні ознаки залежать від місця ушкодження, ступеня пошкодження та інфікування тканини. Болюча, напружена припухлість, потовщення сухожилка оточуючих тканин, місцеве, інколи загальне підвищення температури тіла. Інфільтрація гноєм, колір сухожилка змінюється, йде розпад тканини. Із рани виділяється рідкий гній, зеленуватий, нерідко з секвестрованими змертвілими сухожильними волокнами. Функція кінцівки порушена, кульгавість чітка, загальний розлад, лихоманка, пульс і дихання часті, пригнічення тканини.Лікування.Вогнище нагноєння, що локалізується поза сумок або сухожильних піхв, розрізають; видаляють ексудат вологими (віджатий) тампонами. Висікають ділянку ураження в межах здорових тканин. Ранові поверхні припудрюють антисептичними речовинами, накладають асептичну пов'язку, а поверх неї гіпсову або шинну. Якщо протягом 7-8 днів після операції не виникає показань для зняття пов'язки або створення вікна для ревізії рани і повторного застосування лікарських засобів, її залишають на весь період загоєння. Застосовують засоби, що прискорюють відторгнення змертвілих волокон і гранулювання (переважно емульсії). При заповненні гнійного вогнища грануляціями переходять на підсушуючі речовини (ксероформ, вісмут, цинку, присипка для ран та ін) з метою стимулювати епітелізації. Гнійне запалення сухожилків в ділянці сумки або сухожилкової піхви вимагає розкриття порожнини, іноді резекції ураженого сухожилля.

Тендовагініт- гостре або хронічне запалення сухожилкової піхви (сполучнотканинних оболонок, що оточують сухожилок). Розрізняють інфекційний і асептичний тендовагініт.Етіологія. Внаслідок перенапруження суглобів, розтягнення, розривів і поранень. Бугаї - плідники — під час садки, занесення інфекції, лімфогенним шляхом або з сусіднього вогнища (мит, онхоцеркоз). Схильність тв при гіподинамії, у тв з деформов копитами й копитцями.

Перебіг: гострі, хронічні, асептичні, інфекційні (гнійні), інвазійні.

За характером ексудату — серозні, серозно-фібринозні, фібринозні, — гнійні.

Асептичні хронічні: серозні, фібринозні, оссифікуючі.

Гострий серозний тендовагініт (Tendovaginitis Serosa Acuta )

Етіологія — ушиб, розтягнення, значне напруження, здавлювання сухожилків та їх піхв.Патогенез — розрив капілярів і судин у синовіальній і фіброзній оболонці, крововиливи у порожнину сухожильної піхви і в оточуючі тканини, запальний процес, просочення серозним ексудатом сухожильної піхви, набряки.Клінічні ознаки — від характеру перебігу, пат. процесу, місця розміщення, функції його. М’яка, частіше флюктуюча, подовжена (нерідко з перехватами) слабо або помірно болюча, з підвищеною місцевою температурою, припухлість, кульгавість, в спокою заощаджує кінцівку.

Лікування: 1-а доба — холод, тиснуча пов’язка. При накопиченні ексудату — пункція, аспірація, в порожнину в 10-20 мл 1% р-ну новокаїну з антибіотиками та гідрокортизоном. Потім — зігріваючи спиртові, спиртово-камфорні компреси; подразнюючі мазі.

Пропис мазі:

1)  ментол 50,0 4) спирт денатурований 100,0

2)  анестезія 50.0 6) 5% розчин йоду 100.0

3)  новокаїн 50,0 7) масло блекоти 100,0

5) хлороформ — 80.0

З наступним теплим окутуванням.

При згасання запалення призначають: теплові процедури, масаж з подразнюючими мазями, дозована проводка.

Хронічний серозний тендовагініт (Tendovaginitis Serosa Chronica) (водянка сухожилкової піхви).

Етіологія — здебільшого з гострого серозного (не вилікували, знову в роботу, лікування малоефективне). Схильні з неправильною поставою кінцівок, невміла розчистка і підковування.

Патогенез — повторні травми: пасивна гіперемія, потовщення оболонки вона грубшає, набрякає, потім такі самі ознаки виникають і в фібринозному шарі сухожилкової піхви. На синовіальній оболонці в окремих місцях виникає злущування та відшарування ендотеліальних клітин, відсутній ендотеліальний шар. Решта клітин — активно продукують синовію, кількість ексудату збільшується, водянка сухожильної піхви. На синовіальній оболонці в окремих місцях йде зростання з сухожилком та оточуючою тканиною. У вмістимому інколи: блискучі; світложовті, гладенькі утворення (формою чечевиці) та вільні тіла (складаються з твердої хрящоподібної тканини, з вогнищами вапнування — ворсинки, ендотелії, фібрин).

Клінічні ознаки слабо виражений місцевий запальний процес. Піхва переповнена ексудатами збільшена. Чітко конкурують — не прикриті зв’язками ділянки (перешнуровані). Місцева температура й болючість відсутні. Флуктуація. При надавлюванні — переміщається (вниз або в гору). Після аспірації — потовщення та ущільнення стінки з вогнищами фіброзної тканини яка розрослася і вапнування. Пунктат — солом’яний, дещо клейкий, повільно і неповністю зсідається. Спочатку кульгавість відсутня, при навантаження слабка, береже кінцівку.

Прогноз — сумнівний.

Лікування — пункція в порожнину 2% р-н йоду, тиснуча пов’язка, втирання подразнюючих мазей, глибоке припікання, парафін-озокеріт-аплікації. Ультразвук, іоногальванізація. За Плахотіним в порожнину: 10- 20 мл 1% р-ну новокаїну з пеніциліном (200- 300 тис. ЕД), з тиснучою пов’язкою (8-12 разів 5 діб підряд). Потім через 2-3 доби після проводки і масажу. Одужання через 6-8 тижнів. При хронічних тендовагінітах — підшкірно метилсаліцилат в зону ушкодження (2,5 мл в декілька точок), тепле укутування. Можливо — після аспірації — 125 мг гідрокортизону, над піхвою до 40 мл 2% р-ну новокаїну. 2-3 рази два дні. Преднізолон всередину по 100 мг на протязі тижня, дексаметазон — в середину піхви 3-10 мл.

Фіброзний і осифікуючий тендовагіні (Tendovaginitis fibrosa, t. Ossificans)

Характеризується хронічним перебігом, утворенням фіброзної тканини в стінках синовіальної піхви, інколи окостеніння. Частіше з фібринозною тканиною (хронічний перебіг),

Патогенез — фібрин проростає сполучнотканинними клітинами. Стінки стають грубшають, між ними і сухожилком виникають вогнища різної величини зростання порушення рухливості сухожилля. Розростання фібринозної тканини — зменшення просвіту синовіальної піхви, здавлювання сухожилків, обмеження рухливості і утворення стенозуючого тендовагініту. Потім у фібринозній зміненій стінці синовіальної піхви відкладаються солі вапна і вогнища типової кісткової тканини — осифікуючий тендовагініт.

Клінічні ознаки — щільна, з горбиками, неболюча, без підвищення місцевої температури припухлості (при осифікуючому більш тверда).

Диференційний діагноз — рентген. Збільшення кульгавості при навантаженні. Зміна положення суглоба, деформація копит, атрофія м’язів.

Прогноз — фіброзний — обережний; осифікуючий — несприятливий.

Лікування спочатку подразнюючі мазі. парафін, озокеріт, іоногальванізація йоду, ронідаза, гідрокортизон з 1%-ним розчином новокаїну у вогнище ушкодження з лідазою припікання голкою, тканинна терапія; теноктомія.

Гнійний тендовагініт (Tendovaginitis purulenta )

Гнійне запалення сухожилкової піхви з накопиченням гнійного ексудату.

Етіологія — рани (інфікування, з сусіднього вогнища — абсцес, флегмона), гнійний бурсит, артрит. Рідше метастази.

Патогенез — від кількості і вірулентності мікроорганізму, імунітету, характеру ушкодження, своєчасного і ефективного лікування. Мікроорганізми у вогнищі викликають значну гіперемію судин, лейкоцитоз у стінках синовіальної піхви, підвищена ексудація. Ексудат — серозний, мутний, потім гнійний. Покривні клітини синовіальної оболонки злущуються, на їх місці розростається сполучна тканина, ворсинки збільшені. Можливе розплавлення стінок, гній в оточуючу сполучну тканину (флегмона). Всмоктування токсинів мікроорганізмів, розпад тканини — лихоманка, лейкоцитоз, частішає пульс і дихання, можливий сепсис. Інколи мікроорганізми – лімфогенним шляхом.

Клінічні ознаки — пригнічення, підвищення температури тіла, кульгавість. Гаряча, напружена болюча, флюктуюча припухлість, перешнурована, набряк оточуючої тканини. Флегмона пухкої сполучної тканини навколо. Проривається на поверхню у вигляді нориця (гній, синовія).

Діагноз — клініка, пункція.

Прогноз — обережний або сумнівний.

Лікування — аспірація. Промивання розчинами: етакридина лактату, фурациліну, сальфацил-натрію. В порожнину 500-600 тис. ОД пеніциліну на 0,5% р-ну новокаїну; тиснуча спиртововисихаюча пов’язка; в/м антибіотики; в/а — 0,25-0,5% р-н новокаїну (1 мл/кг 3-5 днів). При негативному результаті лікування можливо робити: розтин (дистальний відділ) — невеликий розріз; промивання через голку. Після операції: антисептичні розчини, порошки, відсмоктуюча пов’язка, при некрозі — висікання ділянки сухожилка. Синовіальний прорив: знеболити, пункція, промивання антисептиками, ревізія нориці, розтин кишень. Місцеве лікування з загальною антибіотико-сульфоніланідною терапією. Переливання крові, тканинна терапія (УЗД, солюкс, УВЧ).

7. бурсити.Бурсит(Bursitis),запалення синовіальної сумки (бурси). Частіше хворіють велика рогата. Худобу (передзап’ясткова бурса) і коні (ліктьова, холки, сіднична). За перебігом бурсити. бувають гострі і хронічні, за характером ексудату - серозні, серозно-фібрінозні, фібринозні і оссіфікуючи, по патологоморфологіч. змінам - асептичні, гнійні і специфічні. (бруцельоз, мит, туберкульоз, онхоцеркоз).Причини:закриті, або відкриті механічні ушкодження, поширення процесу з оточуючих тканин, гематогенним шляхом (збудники інфекційних) або інвазійні хвороби. Патогенез бурситу. Під дією механічних факторів в бурсі виникає асептичне запалення, як наслідок: набряк стінок бурси, випотівання ексудату (серозний, серозно-фібринозний, фібринозний). При усунені причини та своєчасному лікуванні ексудат розсмоктується і бурса нормалізується. При відсутності лікуванні хвороба набуває хронічного характеру. На слизовій бурси розростається сполучна тканина, ворсинки потовщуються, а стінка бурси і оточуючи тканини проростають сполучною тканиною. Ексудат набуває жовтого кольору, в ньому з’являються бурсоліти – ущільненні частинки фібрину і епітеліальних клітин. В подальшому стінки бурси різко потовщуються, порожнина бурси та кількість ексудату зменшується, розростання фіброзного ексудату. При відложенні в неї солей кальцію виникає петрифікація. При ранах чи поширення гнійного процесу з оточуючих тканин виникає гнійний бурсит.

Клінічні ознаки. Для гострих асептичних бурситів характерне обмежене припухання, болючість, флуктуація та крепітація (при відкладанні фібрину). Для хронічних бурситів характерне неболюче, контуруюче, інколи рухоме припухання; флуктуація слабо виражена внаслідок потовщення стінок (розростання фіброзної тканини).

Хронічні запалення підсухожилкових бурс кінцівок супроводжуються крепітуючим припуханням і різкими локомоторними порушеннями.

Осифікуючі бурсити характеризуються неболючим, твердим припуханням, може досягати великих розмірів, рухи тварини утруднені.

Гнійні бурсити характеризуються появою припухання болючого, гарячого, дифузного, спочатку пастозного, пізніше флуктуючого. З появою нориці через неї виділяється гній.

Лікування. Способи лікування ділять на три групи:

1консервативний;

2консервативно-оперативний;

3оперативний.

----1Консервативними методами користуються при асептичних бурситах і пара бурситах. Мета – обмежити накопичення ексудату в бурсі; сприяти розсмоктуванню ексудату в бурсі; усунути больову реакцію. При асептичних гострих бурситах спочатку застосовують холод, а пізніше теплом (зігріваючі компреси, парафінові аплікації, лампа солюкса), втирають подразнюючі мазі. -----2Мета консервативно-оперативного методу – прискорення розсмоктування ексудату і обмежити секреторну функцію оболонки сумки чи викликати її облітерацію (при гнійних, хронічних серозно-фіброзних та фіброзних бурситах). Проводять аспірацію гною, і вводять в порожнину припікаючи речовини: 10%-ний спиртовий розчин йоду, 10%-ний сульфату міді, 10%-ний розчин нітрату срібла тощо; через 2-3 дні бурсу розрізають, видаляють некротизовані тканини і в подальшому лікують відкритим методом. При хронічних серозних бурситах вміст аспірують і промивають порожнину антисептичними розчинами.

-----3Оперативний (радикальний) метод користуються при гнійно-фіброзних і осифікуючих бурситах (екстирпація бурси з подальшою іммобілізацією кінцівок).