Контроль годівлі с.Г. Тварин

Дослідження крові ВРХ на каротин, рез. лужність, заг. білок, кальцій, фосфор, глюкозу, гемоглобін

-:- крові тільних корів на білкові фракції

-:- крові молодняка ВРХ на наявність імуноглобулінів

Дослідження інкубаційних яєць:(каротиноїди, вітамін А, вітамін В₂₎

Дослідження печінки птиці (вітамін А, вітамін Е)

Дослідження кормів

Сіна (протеїн, клітковина, вологість)

Силосу (вологість, орг. кислоти, протеїн, клітковина)

Сінажу (вологість, орг. кислоти, протеїн, клітковина)

Комбікормів (протеїн, клітковину, кислотне, перекисне число)

Вік та маса тіла лабораторних тварин

		Миші		Щури		Хом'яки		Мурчаки		Кролі
Віковий період										вік
		вік, днів	маса, г	вік, днів	маса, г	вік, днів	маса, г	вік, днів	маса, г	міс.	маса, г
Молочний	Новонарод- же­ний	1-5	1-3,8	1-5	4-10	1-5	1,5-6	1-2	60-80	1—5 днів	0,05-0,09
	Підсисний	6-12	3,6-8,8	6-21	11-35	6-21	6-40	2-21	80-150	до1 міс.	0,1-0,25
	Нестатево- зрілий	22-40	8,5-14,5	22-50	30-110	22-30	40-100	22-50	150-350	2-3	0,25-1,2
Нестатевозрілий	Перед- парувальний	41-60	13,5-21,0	51-120	90-270	31-45	100-120	51-150	350-650	4-6	1,2-2,0
Репродуктивний	Молодий	90-180	20,0-28,0	150-300	210-340	90-240	120-140	180-540	650-800	7-18	2,5-4,0
	Дорослий	210-300	27,0-32,0	330-540	260-360	270-360	120-150	570	700-850	19-30	4,0-5,0

Література.

Заняття № 7.

Вивчення основ встановлення епізоотологічного діагнозу та його значення. Документи з обліку інфекційних хвороб.

Заняття № 8.

Методика, зміст, завдання епізоотологічного обстеження. Вивчення епізоотичного становища в господарстві, районі, області. Правила складання акту обстеження господарств.

7 жовтня 2004 року Білопільський район

м. Білопілля

ДССП " Перемога "

Акт епізоотичного обстеження ДССП " Перемога "

Мною, Голишевським М.М., головним лікарем ветеринарної медицини ДССП "Перемога", у присутності Плуга С.Г. - головного лікаря ветеринарної медицини Білопільського району, Борони І.Б.- головного лікаря Білопільської ветеринарної клініки було складено даний акт з 3 по 7 жовтня 2004 року на предмет встановлення остаточного діагнозу на лейкоз.

ДССП " Перемога " розташоване в м. Білопілля Сумської області. Через місто прокладена залізнична дорога Харків-Конотоп, а також автошосе Суми-Глухів-Шостка, що говорить про вигідне розташування господарства загалом та його ферм зокрема, особливо під час транспортування тварин. Грунтові умови є сприятливими для будівництва господарських приміщень та вирощування на них кормових культур. Грунт представлений чорноземами. Господарство розташоване на рівнині. Щільність населення 148 чоловік/км².

Господарство забезпечує потреби у кормах за рахунок власної кормової бази на 80 %. Повністю забезпечує власні потреби в зелених кормах за рахунок власних посівних площ. Зберігаються напівжорсткі корми, після заготівлі на зиму, в силосних ямах та сінажних траншеях.

Сировина для концентрованих кормів зберігається в зерносховищах. В наявності господарства є власні пасовища. В господарство завозять такі різні корми, як барда та перегін, соковиті - жом. Барду завозять з Стецьківського спиртового заводу, жом - з Куянівського цукрового заводу, перегін - з Білопільського молокозаводу. З Ворожбянського комбікормового заводу в господарство завозять комбікорм. До раціону входить: сіно, сінаж, силос, барда, перегін, жом, коренеплоди, комбікорм, сіль поварена, кормові вітамінні добавки, вода.

Господарство спеціалізується на молочно-м'ясному виробництві. Середня продуктивність складає 3800 кг молока на корову за рік. Приріст живої маси на відгодівлі молодняку бичків - 700гр/добу на голову. Вихід приплоду 84 теляти на 100 корів.

Загальна кількість великої рогатої худоби ( ВРХ ) в господарстві чорно-рябої породи 860, з них корів — 450, бичків 120, телиць 120, нетелів 80, молодняку 90 голів. На МТФ № 1 утримуються 450 корів та підсосні телята; утримання стійлове у 2 корівниках, які обладнанні відділеннями для телят. Бички утримуються на фермі відділку № 2 , спосіб утримання індивідуально-стійловий. Телиці, нетелі та молодняк старший 8 місяців утримується на фермі відділку № 3. Утримання групово-стійлове.

Територія МТФ № 1 обладнана родильним відділенням, всі ферми господарства обладнані ізоляторами. Ветсанпропускник обладнаний лише на МТФ № 1. Всі зазначені споруди знаходяться в задовільному стані і функціонують згідно призначення, проте потребують початкового ремонту.

Молодняк утримується вигінним способом в літній період та групово-стійловим в зимовий. Збереженість молодняка становить 83 %.

В приватних господарствах працівників ДССП „Перемога” утримується ВРХ 37, свиней 106, МРХ 21, птиці 380, собак 76 та котів 54 голови.

Територія МТФ №1 огороджена парканом, обладнана санпропускником, проте деякі ділянки паркану пошкоджені. Ферми відділків № 2 та № 3 не огороджені, по периметру їх територія обнесена дерев'яною огорожею. Розпочате огородження території ферми відділку № 3. Вся мережа під'їзних доріг до ферми не має твердого покриття, дороги на території ферми є ґрунтовими.

Приміщення на території ферм розташовані згідно зоогігієнічних вимог та з урахуванням планування відносно рельєфу, географічне розташування, топографії місцевості. Стан тваринницьких приміщень оцінюється загалом як добрий. Приміщення (телятники та корівники) обладнанні системою активної (примусової) вентиляції. Передбачене механічне видалення гною з стійлових приміщень і подальше вивезення його на поля господарства. Гній знезаражується шляхом застосування хлорного вапна, з 5 % вмістом активного хлору. МТФ № 1 обладнане автономною каналізаційною системою. Інші ферми мають на своїй території колектори з відстійниками, за рахунок яких вирішується проблема стічних вод (знезараження здійснюється хлоруванням). Регулярно перевіряється стан водонапірних башт, проте система поїлок на фермі відділку № 2 та водогінних труб на фермі відділку № 3 потребує заміни найближчим часом (внаслідок зношування та поступового виходу з робочого стану).

Пасовища щорічно, перед переведенням тварин на пасовищне утримання, досліджують на наявність отруйних рослин (виявлено не було); сторонніх предметів, які несуть небезпеку для тварин (проводилося прибирання).

Концентрація кровосисних комах, які можуть бути переносниками інфекційних захворювань, є незначною.

На території ферми регулярно проводяться планові (щоквартально) дератизаційні заходи, які полягають у розкладанні отруйних кормових приманок, що дозволяє звести кількість гризунів до мінімальної.

МТФ № 1 обладнана майданчиком для вимушеного забою тварин, на інших фермах вони відсутні. Продукти забою знищуються шляхом утилізації в біотермічній ямі. Для прибирання трупів, послідів та абортованих плодів в наявності є спеціально призначені працівники ( в спецодязі та інвентарем), які виконують дані операції під контролем ветспеціалістів. На території господарства є скотомогильник.

Взагалі на фермі господарства працює : ветеринарних спеціалістів - 3, з них 1 лікар і 2 фельдшера; зоотехніків 4, з них з вищою освітою - 2; доярок - 10; телятниць - 7; скотарів - 12. На території МТФ № 1 є обладнане приміщення ветпункту з ветаптекою.

Господарство комплектується худобою за рахунок власного молодняка на 65–70 %. Поряд з цим практикується завезення елітного молодняка з господарств нашої та сусідніх областей. Правила профілактичного карантинування при завозі тварин загалом дотримуються.

Господарство реалізує молоко на Білопільський молокозавод згідно укладеного договору, щоденно. Тварини здаються на забій на Ворожбянський м'ясокомбінат щокварталу, здача останньої партії відбулася 8 серпня 2004 р.

У господарства налагоджені тісні економічні зв'язки з КСП " Рижівське" та агрофірмою "Іскрисківщина". Дані господарства періодично закупляють тверді корми у нашому господарстві, також проводиться оренда пасовищ.

У 1999 - 2000 рр. у господарстві виявлялись позитивно реагуючі на введення туберкуліну тварини. Зокрема у 1999 р. 4 корови і 3 бички та у 2000 р. - 3 нетелі і 1 корова. Тварин, позитивно реагуючих було негайно ізольовано з подальшою здачею на м'ясокомбінат. В подальшому випадків інфекційних захворювань станом на 28 серпня 2004 р. виявлено не було. Для запобігання перезараження туберкульозом було проведено позапланову дезінфекцію (5 % хлорним вапном) та дератизацію (розкладання отруйних кормових приманок) в тваринницьких приміщеннях. Планові профілактичні заходи щодо дезінфекції проводяться двічі на рік, а дератизації - щоквартально.

Щорічно тварин досліджують методом алергічної проби на туберкульоз, бруцельоз. Проводиться планова диспансеризація поголів'я. В результаті проведених зазначених заходів позитивно реагуючих на туберкульоз з 2000 р. виявлено не було. Всі алергічні проби на бруцельоз були негативні.

29 серпня 2004 р. загинула телиця. Виражених клінічних ознак хвороби до загибелі вона не проявляла. В результаті патрозтину була встановлена причина загибелі - внутрішній крововилив в результаті розриву селезінки. Ця телиця була завезена в господарство з агрофірми "Прогрес" Сумського району 20 липня 2004 р. та утримувалася на фермі відділку № 3. На основі епізоотичних даних - виявлення позитивно реагуючих тварин на туберкулін в 2000 р. та даних патрозтину: периферичні лімфатичні вузли були збільшені, на слизовій кишечнику спостерігалися геморагії, був встановлений попередній діагноз - туберкульоз. Діагноз встановив Голишевський М. М. 30 серпня 2004 р. Відразу був направлений патматеріал до лабораторії для підтвердження попереднього діагнозу і виключення підозри на паратуберкульоз, актиномікоз та лейкоз. В результаті проведених лабораторних досліджень було встановлено наявність в патматеріалі збудника лейкозу ВРХ - _____________тип С - експертиза № 179 від 02.09.04 р. Після проведення забору крові у всього поголів'я ферми відділку № 3 її було направлено на серологічне дослідження до лабораторії для встановлення ступеня поширення хвороби. Одночасно був проведений позаплановий забір крові загального поголів'я двох інших ферм для встановлення можливого вогнища інфекції на інших фермах господарства.

До 29.08.04 р. випадки захворювання лейкозом у господарстві не реєструвалися. Однак у тварин, що утримувалися у приватному секторі періодично реєструвалися випадки даного захворювання. Всі господарства, з якими підтримуються господарсько-економічні зв'язки вважаються благополучними щодо лейкозу. Для запобігання розповсюдження збудника в навколишньому середовищі було проведено дезінфекцію тваринницьких приміщень МТФ № 1 і ферми відділку № 2 - 2% розчином їдкого натру.

В результаті огляду поголів'я МТФ № 1 було виявлено 2 тварини з характерними клінічними ознаками для лейкозу: збільшення підщелепних та передлопаткових лімфовузлів; збільшення перкусійних меж печінки. Цих тварин було ізольовано. Молоко від вищезгаданих тварин було піддано обробці дезінфектантами з подальшою утилізацією. Діагноз було підтверджено результатом проведених серологічних досліджень: виявлено високий рівень лейкоцитозу - експертиза № 194 від 07.09.04 р. Отже з часу виявлення інфекції було виявлено 3 хворі тварини, з яких 1 загинула. Згідно цих даних, захворюваність становить 0,3 %, смертність 0,1 % та летальність 33,3 %.

ПЛАН ГОСПОДАРСТВА

На МТФ № 1 з ознаками захворювання виявили дві корови віком 6 та 4 роки. Прогнозованими шляхами заносу інфекції є завезення тварин з агрофірми "Прогрес". Не виключається також потрапляння інфекцій з приватного сектору, шляхом занесення збудника обслуговуючим персоналом, з ферми відділку № 3 на МТФ № 1 з обслуговуючим персоналом та транспортом господарства. Передбачуваним джерелом інфекції є завезена тварина-вірусоносій.

ВИСНОВКИ:

Отже на основі комплексних даних - клінічних ознак, даних патрозтину, результатів дослідження патматеріалу (експертиза від 03.09.04 р. за № 179) та результатів серологічних досліджень (експертиза № 194 від 07.09.04 р). встановлено остаточний діагноз - лейкоз ВРХ. Джерелом збудника інфекції являлася тварина, завезена з агрофірми "Прогрес". З завезеної партії, у кількості 15 голів телиць, позитивні результати досліджень на лейкоз були лише стосовно однієї тварини (експертиза патматеріалу № 179 від 03.09.04 р.), серологічні дослідження проб крові решти тварин дали негативний результат (експертиза № 194 від 07.09.04 р). Поширення збудника з ферми відділку № 3 на МТФ № 1 відбулося через занесення обслуговуючим персоналом та транспортом. Двох виявлених хворих тварин на МТФ № 1 було ізольовано, вибраковано і відправлено на Ворожбянський м'ясокомбінат. Для запобігання розповсюдження збудника в навколишньому середовищі було проведено позапланову дезінфекцію тваринницьких приміщень 2 % розчином їдкого натру, обробку дезінфектантом предметів догляду за тваринами та транспортом, що був застосований в обслуговуванні тварин.

ПРОПОЗИЦІЇ:

1. Провести контроль ефективності проведення дезінфекції.

1. Вважати поголів'я оздоровленим лише після отримання двох підряд результатів негативних гематологічних досліджень з інтервалом 35-40 днів згідно "Інструкції щодо заходів профілактики та боротьби з лейкозом від 13.06.92р., п 4.2.2.

2. До моменту оздоровлення поголів'я проводити гематологічні дослідження щоквартально, а після оздоровлення проводити гематологічні дослідження щодо даного захворювання кожні 6 місяців згідно п 4.3.1. "Інструкції щодо заходів боротьби та профілактики лейкозу" від 13.06.92 р.

3. Посилити контроль за дотриманням правил ветеринарного карантину при завезенні тварин до господарства.

4. Провести позапланове серологічне дослідження проб, відібраних від тварин в приватному секторі, на території яких розміщені ферми господарства, з метою виявлення можливих позитивно реагуючих тварин з наступною їх вибраковкою.

5. Припинити здачу в оренду пасовищних угідь, що належать господарству сусіднім суб'єктам господарювання з метою попередження виникнення джерела інфекції.

Головний лікар вет.медицини ДССП "Перемога"

Голишевський М.М. ___________ (підпис)

Головний лікар вет.медицини Білопільського району

Плуг СГ. ___________ (підпис)

Головний лікар Білопільської ветеринарної клініки

Борони І.Б. ___________ (підпис)

Заняття № 9.

Засвоєння основ відображення і статистична обробка епізоотичних показників (якісних та кількісних.

Мета заняття: засвоїти методи, визначення епізоотологічних показників і географічного зображення результатів досліджень.

Кількість годин: 2.

Зміст заняття.

Однією із сторін діяльності ветеринарного спеціаліста є проведення епізоотологічного дослідження. Фактичний матеріал, який одержують в процесі цього дослідження потребує додаткового спеціального аналізу. Спеціаліст-епізоотолог узагальнює отримані дані, співставляє їх, порівнює з аналогічними випадками, будує логічно цілісний ланцюг роздумів про досліджуване явище. Все це в сукупності складає епізоотологічний аналіз, який дає змогу:

1. Знайти причини виникнення і поширення тої чи іншої інфекційної хвороби;

2. Виявити закономірності епізоотологічного процесу і дати заключення про ефективність протиепізоотичних заходів.

Враховуючи результати епізоотологічного дослідження і досвід профілактичної та протиепізоотичної роботи, можна рекомендувати найраціональніші засоби профілактики і ліквідації заразних хвороб.

Таким чином, епізоотологічний аналіз – це узагальнення результатів епізоотологічного дослідження, їх осмислення, що дає змогу встановити закономірності епізоотичного процесу і ефективність протиепізоотичних заходів.

Призначення методичних вказівок - допомогти студентам засвоїти методику визначення інтенсивних та екстенсивних показників і навчити ілюструвати графічно результати досліджень.

Методика визначення відносних величин.

При проведенні епізоотологічного обстеження ветеринарний спеціаліст одержує цифрові дані у вигляді абсолютних величин. В ряді випадків цього достатньо для загальної характеристики явищ і процесів. Однак при розглядані абсолютних величин, в більшості випадків, можна зробити тільки попередні висновки, а для подальшого аналізу виникає потреба у перетворенні цих величин у відносні величини. Необхідність переходи від абсолютних величин до відносних можна пояснити на наступному простому прикладі. В господарстві “А” було зареєстровано в 1994 р. 40 випадків захворювання телят на колібактеріоз, а в господарстві “Б” – 68. Чи можна зробити висновок, що захворюваність телят в господарстві “Б” є вищою?

Для того, щоб відповісти на це питання потрібно знати кількість сприятливого поголів’я. Припустимо, що в господарстві “А” утримується 250 телят, а в господарстві “Б” – 800. Поділивши кількість випадків захворювання тварин на колібактеріоз в кожному господарстві на кількість поголів’я, одержимо в перерахунку на 100 телят наступні величини:

Для господарства

Для господарства

За цими показниками можна зробити заключення, що захворюваність телят на колібактеріоз вище в господарстві “А”.

Відносні величини, які одержують від співвідношення двох порівняльних чисел, для зручності порівняння, звичайно множать на будь-яке кругле число (100, 1000, 10000, 100000 і тд.); чим рідше зустрічається явище, тим більшу числову основу слід вибирати, щоб не було показників менших від одиниці, якими незручно користуватися.

За змістом статистичні показники поділяють на інтенсивні та екстенсивні.

Інтенсивні показники – характеризують частоту (інтенсивність, рівень, поширеність) явища в середовищі, в якому воно відбувається і з яким безпосередньо органічно пов’язане.

Екстенсивні показники – характеризують розподіл явища на складові частини, його внутрішню структуру або відношення частин до цілого (питому вагу). При підрахунку екстенсивних показників, маємо справу тільки з однією статистичною сукупністю і її складом. За цими показниками роблять висновок про питому вагу будь-якої частини явища в їх загальній сукупності. При цьому вся сукупність незалежно від її величини, прирівнюється до 100. підрахунок частин, як правило, проводиться у відсотках.

Захворюваність – важливий показник інтенсивності розвитку епізоотичного процесу. Це відношення кількості захворілих тварин до кількості сприйнятливих в тій чи іншій групі. Для порівняльної оцінки інтенсивності епізоотичного процесу (рівня захворюваності) в різних господарствах, районах, областях зручніше захворюваність підраховувати до середньорічного поголів’я сприйнятливих тварин. Середньорічне поголів’я – це половина суми від кількості певного виду тварин на початок і кінець року. Захворюваність прийнято виражати в розрахунку на 100, 1000, 10000, або 100000 тварин. Її визначають за формулою:

Де: З – захворюваність, на 100 (1000, 10000, 100000) голів; А – кількість хворих тварин; ПС – середньорічне поголів’я тварин.

Смертність – це відношення кількості загиблих тварин від певної хвороби до кількості сприятливих в тій чи іншій групі, виражене у відсотках або на 1000, 10000, 100000 тварин. Смертність визначають за формулою:

Де: С – смертність, на 100 (1000, 10000, 100000); В – кількість загиблих тварин; П – поголів’я тварин.

Летальність – відношення кількості загиблих тварин від певної хвороби до кількості захворілих, виражене у відсотках. Вона характеризує тяжкість епізоотії. Летальність визначають за формулою:

Де: Л – летальність, на 100; В – кількість загиблих тварин; А – кількість захворілих тварин.

Превалентність (ураженість, розповсюдженість, хворобливість) – від. лат. praevaleo – перважати, мати перевагу; показує кількість хворих тварин і мікробоносіїв (джерел збудника інфекції) на 100, 1000, 10000 або 100000 тварин. Пре валентність визначають на даний момент (пункт пре валентності) – це служить показником ураженості тварин (розповсюдженості хвороби).

Превалентність вираховують за формулою:

Де: ПР – пре валентність, на 100 (1000, 10000, 100000) голів; АХ – кількість хворих тварин (носіїв) на даний момент (за певний період); ПХ – кількість тварин, серед яких виявлено захворювання в цей же момент (в цей же період).

Інцидентність (від лат. incidens – трапляється) на відміну від пре валентності, це кількість новоявлених (нових) випадків захворювання і мікробоносійства за певний період на 100, 1000, 10000 або 100000 тварин. Інцидентність – показник частоти захворювання або носійства збудника. Його вираховують за формулою:

Де: ІН – інцидентність, на 100 (1000, 10000, 100000) голів; АН – кількість нових випадків захворювання (носіства), які виникли за певний період; ПН – кількість тварин наявний в цьому періоді.

Питома вага (частка) окремої хвороби в загальній захворюваності тварин інфекційними хворобами визначають за відношенням кількості неблагополучних пунктів або кількості хворих тварин окремою хворобою до загальної кількості неблагополучних пунктів (хворих тварин) щодо всіх врахованих захворювань. Для цього використовують формулу:

Де: ПВ – питома вага (частка) хвороби в загальній захворюваності, на 100%; ПН – кількість неблагополучних пунктів (хворих тварин) по окремій хворобі; ПЗ – загальна кількість неблагополучних пунктів (хворих тварин) щодо всіх врахованих хвороб.

Показник не благополучності (частка неблагополучних пунктів) – відображає широту розповсюдження хвороби процентне співвідношення неблагополучних пунктів до загальної кількості населених пунктів в районі, області, державі. Показник визначають за даними на кінець аналізованого періоду за формулою:

Де: Н – показник не благополучності на 100%; ПН – кількість неблагополучних пунктів; ЗП – загальна кількість населених пунктів.

Ураженість окремого виду тварин – визначають, щоб встановити, який саме вид тварин найсприятливіший до захворювання. Формула, за якою визначають ураженість окремих видів тварин така:

Де: У – ураженість окремого виду тварин, на 100%; АВ – кількість хворих (загиблих) тварин або неблагополучних пунктів по всім видам.

Сезонність – визначають відношенням кількості захворілих тварин, виявлених в кожному місяці, до загальної кількості захворілих на певну хворобу за рік (ряд років) і виражають у відсотках. При хворобах, спільних кільком видам тварин, сезонність визначають окремо щодо кожного виду:

Де: СН – показник сезонності, на 100%; ЗМ – кількість захворілих тварин за місяць; А – загальна кількість захворілих тварин.

Підраховані цифрові показники використовують для складання графіку сезонності.

Коефіцієнт вогнищевості – показує, скільки хворих тварин припадає на один неблагополучний пункт. Визначають його шляхом поділу кількості хворих тварин на кількість неблагополучних щодо даної хвороби пунктів за кожний рік окремо (за видами тварин) і за весь період вивчення хвороби для кожної адміністративно-територіальної одиниці. Коефіцієнт вогнищевості показує характер прояву захворювання на різних територіях (спорадичні випадки, невеликі спалахи захворювання , епізоотія). Він є також критерієм оцінки ефективності проведених протиепізоотичних заходів, методів і засобів, які застосовують для профілактики і ліквідації хвороби.

Коефіцієнт вогнищевості – важливий показник розвитку епізоотичного процесу. Вищий коефіцієнт вогнищевості свідчить про активізацію окремих ланок епізоотичного ланцюга і низьку ефективність проведених протиепізоотичних заходів.

Побудова діаграм.

Графічні зображення використовують в епізоотологічних дослідженнях, як один із методів наукового аналізу явища. Застосування діаграм збільшує наочність і доказовість висновків, підвищує культуру оформлення ветеринарних звітів і наукових робіт. Крім цього, графічні зображення відіграють важливу роль в популяризації матеріалів і є засобом пропаганди ветеринарно-санітарних знань серед населення і тваринників.

Діаграми є одним із способів зображення статистичних даних за допомогою ліній і фігур. За методом побудови діаграми поділяють на лінійні, площинні, об’ємні та фігурні.

Лінійна діаграма. В основі її лежать дві взаємно перпендикулярні лінії: горизонтальна (вісь абсцис) і вертикальна (вісь ординат). На осі абсцис у вибраному масштабі відкладають час або інші факторні ознаки. Потім з точок, що відповідають певним моментам або періодам часу, відкладають ординати, які відображають розміри вивченої результативної ознаки. Вершини ординат з’єднують прямими лініями. Одержаний графік – це лінійна діаграма (рис.1).

Радіальна діаграма придатна для зображення сезонних коливань явища, що має замкнутий циклічний характер. Для побудови радіальної діаграми коло поділяють на стільки секторів, на скільки розподілений період часу, взятий для вивчення. Так, при місячному поділі року коло ділять на дванадцять секторів. Довжина радіуса кола становить середньорічний рівень явища. Потім на кожному радіусі або його продовженні відкладають величину, що відповідає рівню явища в даному місяці (показник сезонності). Одержані точки з’єднують прямими лініями. Утворена замкнута ломана лінія наглядно відображає місячні коливання захворюваності (рис.2).

Площинні діаграми поділяють на стовпчикові , стрічкові, пірамідальні і секторні.

Стовпчикова діаграма. При побудові стовпчикових діаграм цифрові показники зображують у вигляді стовпчиків однакової ширини, але які відрізняються за висотою в залежності від розмірів аналізованого явища. Стовпчики розміщуються на горизонтальній лінії, на однаковій відстані один від одного (рис.3).

Пірамідальна діаграма – це стовпчикові діаграми, повернуті основами одна до другої, в результаті чого стовпчики розміщені горизонтально (рис.4).

Секторна діаграма – це коло, поділене на сектори, величина яких відповідає долям аналізованого явища (рис.5). Для побудови секторної діаграми коло, взяте за 100%, розділяють на сектори пропорційно величині частин зображуваного явища. З цією метою знаходять центральні кути секторів, які відкладають за транспортиром. Якщо розміри явища подані в абсолютних числах, то для визначення центральних кутів 360° поділяють на величину явища і одержану величину послідовно множать на абсолютне значення частин.