Заняття № 16.

Терапія при інфекційних хворобах є складовою частиною системи протиепізоотичних заходів. Її завдання полягає у тому, щоб виключити причину виникнення хвороби і відновити продуктивність або працездатність тварини. Таким чином, проведення лікувальних заходів в загальному комплексі мір боротьби з інфекційними хворобами сприяє збереженню тварин.

Не існує універсальних методів лікування для всіх хвороб, і в кожному випадку необхідний конкретний підхід з урахуванням патогенезу, епізоотологічних особливостей і механізму передачі збудника. При одних хворобах лікування тварин вважається недоцільним, при інших - лікування проводять, але при цьому необхідно враховувати ступінь небезпеки хворої тварини як джерела збудника інфекції та економічну доцільність терапії. При деяких хворобах перехворілі тварини можуть тривалий час залишатись носіями збудника інфекції та бути його джерелом розповсюдження серед здорового поголів’я (ящур, хвороба Ауескі, класична і африканська чума свиней, лептоспіроз, лістеріоз, Ньюкасльська хвороба та ін.) при зооантропонозах (сап, бруцельоз, туберкульоз, сказ та ін.) контакт з хворими тваринами небезпечний для людини. Лікування хворих тварин зазвичай проводять у випадках, коли це економічно виправдано і досягається повноцінний лікувальний ефект. В противному випадку хвору тварину раціональніше вбити.

Є перелік інфекційних хвороб, при яких лікувати хворих тварин заборонено. Згідно цього переліку, знищенню підлягають тварини, хворі на сказ, туляремією, чумою ( ВРХ та верблюди), катаральною лихоманкою і скрепі (вівці), сапом, епізоотичним лімфангітом, парувальною хворобою (коні), африканською чумою (коні, свині), токсоплазмозом (коти, собаки), мікроспорією (коти), грипом, Ньюкасльською хворобою, пситтакозом (орнітозом) (птиця). Забій хворих тварин передбачений при контагіозній плевропневмонії великої рогатої худоби, туберкульозі, бруцельозі, інфекційній анемії коней, класичній чумі свиней, пастерельозі, віспі, інфекційному ларинготрахеїті птиці.

Досліди боротьби з інфекційними хворобами тварин дозволили виявити свої принципи поведінки протиепізоотичних заходів, вони повинні бути комплексними і направленими на всі три ланцюга епізоотичного процесу: 1) ізоляція і знешкодження джерела збудника інфекції; 2) розрив або ліквідація механізму передачі збудника інфекції; 3)підвищення загальної та специфічної стійкості тварин.

При проведенні заходів в кожному окремому випадку необхідно виявити провідну ланку епізоотичного процесу, діючи на яку можна досягти високого профілактичного або лікувального ефекту.

На основі результатів дослідження в епізоотичному вогнищі тварин поділяють на три групи:

1. Явно хворі; їх ізолюють і лікують; при особливо небезпечних інфекційних хворобах тварин знищують або використовують на м΄ясо;

2. Підозрілі у захворюванні; в цю групу виділяють тварин, що мають старті клінічні прояви, гіпертермію або сумнівні діагностичні реакції; їх ізолюють і додатково досліджують для уточнення діагнозу, потім в залежності від результатів дослідження визначають доцільність подальшого використання даних тварин в господарстві;

3. Підозрювані в зараженні (умовно здорові)- решта тварин, що утримуються разом з хворими або ті, що мали непрямий або безпосередній контакт з зворими тваринами; вони повинні знаходитись під регулярним ветеринарним наглядом і підлягати систематичним дослідженням до повного виявлення заражених (хворих) тварин. Одночасно в залежності від особливостей хвороби їх імунізують (активно або пасивно), обробляють лікувально-профілактичними засобами (префікси), а також застосовують інші міри.

При проведенні протиепізоотичних заходів велике значення має розкриття механізму і шляхів передачі збудника інфекції в кожному конкретному випадку виникнення хвороби, що є основою для негайного прийняття ефективних мір по ліквідації цих шляхів і знешкодженню факторів передачі збудника. Протиепізоотичні заходи організують з урахуванням специфічності механізму передачі збудника, властивого кожній інфекційній хворобі. Так, ступінь розповсюдженості аліментарних хвороб в основному визначається рівнем забезпеченості ферм, умовами годівлі і розміщення тварин, а також загальною ветеринарно-санітарною культурою ведення господарства. Тому міри профілактики та боротьби з хворобами даної групи повинні бути комплексними: ізоляція хворих тварин; покращення годівлі, напування і ветеринарно-санітарних умов утримання худоби на фермах (дезінфекція); попередження інфікування кормів та води; застосування специфічних біопрепаратів.

В якості протиепізоотичних мір при респіраторних хворобах, при яких збудники передаються переважно аерогенним шляхом, основне значення має своєчасна ізоляція хворих, а також переносників вірусів та мікробів. Велике значення має дезінфекція приміщень , забезпечення тварин оптимальним мікрокліматом, масові обробки лікувально-профілактичними засобами (префіксами) та імунізація.

При трансмісивних інфекціях організують дезінфекцію та дезінсекцію, використовуючи репеленти.

Для підвищення природної резистентності організму створюють добрі умови годівлі і утримання тварин, при необхідності в раціон вводять префікси антистресової дії.

При наявності специфічних засобів захисту підозрюваних в зараженні тварин імунізують. Ефективність застосування вакцин значно підвищується при одночасному покращенні годівлі, утримання та експлуатації тварин.

Умови та способи годівлі, утримання та експлуатації тварин на комплексах суттєво відрізняються від звичайних, традиційних. Інтенсивна годівля тварин з метою підвищення їх продуктивності при одночасному обмеженні руху обумовлює велике фізіологічне та функціональне навантаження на організм.

При лікуванні тварин необхідно застосовувати комплексно неспецифічну та специфічну терапію, оскільки лікують не хворобу, а хворих тварин, у яких навіть при одній і тій же хворобі бувають різні патологічні відхилення у функціях систем та органів.

В процесі хвороби та одужання вирішальну роль відіграють захисно-імунологічні реакції організму. Вони забезпечують збереження найважливіших життєвих констант внутрішнього середовища і компенсацію порушених під час хвороби функцій органів та тканин організму. У зв’язку з цим лікувальні заходи повинні бути направлені на ліквідацію причин, що викликали хворобу, підтримання на необхідному рівні захисно-імунологічних реакцій хворого організму, тобто на створення сприятливих умов для одужання тварини. Успіх лікування також залежить і від точності встановлення діагнозу, вірного вибору лікарських засобів і методів лікування. Для цього необхідно добре знати, де знаходиться хвора тварина (мікроклімат, годівля, напування).

Лікування може бути направлене в одних випадках на ліквідацію етіологічного фактору, що викликав хворобу, в інших - на відновлення порушених функцій органів та систем також на пригнічення патологічних рефлекторних реакцій (кашель, блювота). У зв’язку з цим розрізняють етіологічне (етіотропне), патогенетичне і симптоматичне лікування.

Етіологічне лікування передбачає ліквідацію причин хвороби (знищення збудників інфекційних та інвазійних хвороб, нейтралізація та видалення отрут). Воно отримало широке застосування і при деяких незаразних хворобах (авітамінози, ендемічні хвороби, обумовлені нестачею або надлишком деяких мікроелементів, отруєння). У ветеринарній практиці застосовується велика кількість біологічних (вакцини, сироватки, бактеріофаги) та хіміотерапевтичних (сульфаніламіди, антибіотики, мікроелементи, вітаміни та ін.) засобів, раціональне використання яких забезпечує успішне лікування тварин. Однак, усунення причин не завжди зупиняє розвиток патологічного процесу: іноді залишаються ушкодження органів та тканин і порушення життєвих функцій організму. Тому етіологічне лікування суміщають з патогенетичним.

Патогенетичне лікування направлене на нормалізацію порушених фізіологічних органів та систем організму та відновлення ушкоджених нервових механізмів, що забезпечують трофічні та інші функції організму. Дана терапія ґрунтується на ретельному вивченні патогенезу, виявленні основного його ланцюга. Це визначає вибір патогенетичних засобів та методів лікування.

Симптоматичне лікування полягає в тому, що при необхідності ліквідовують деякі симптоми хвороби. Для цього застосовують різні дієтичні та лікарські засоби, що діють на причину проявлення того чи іншого симптому, і тим самим полегшують перебіг хвороби. Призначення симптоматичних засобів без урахування походження симптомів може нанести шкоду тварині. Для ліквідації окремих симптомів хвороби застосовують серцево-судинні, жарознижуючі, в’яжучі, послаблю вальні та інші засоби.

Більшість хвороб перебігає з порушеннями обміну речовин, при яких десиміляційні процеси переважають над асиміляційними. В організмі накопичуються проміжні продукти обміну, які змінюють склад крові, викликаючи ацидоз або алкалоз. З сечею виводиться підвищена кількість азоту, невикористаних амінокислот та інших продуктів обміну. У зв’язку з цим зростає потреба в білках, вуглеводах та інших поживних речовинах. Неповноцінна годівля під час хвороби погіршує стан тварини, затримує процес одужання та знижує опір організму. Тому в кормові раціони хворих тварин повинні входити високоякісні, легкозасвоювані корми з повним вмістом необхідних поживних речовин.

При організації дієтотерапії керуються етіопатогенезом хвороби і станом хворих, враховують також вид, породу, вік, стать та продуктивність тварини. Вітамінна неповноцінність кормових раціонів компенсується вітамінними кормами або концентратами вітамінів. Кормові раціони при дефіциті або неправильному співвідношенні макроелементів та мікроелементів в організмі балансують відповідними мінеральними підкормами, які готують у вигляді солевих брикетів або комбікорму.

Призначаючи дієтотерапію при хворобах травної системи, керуються видовими особливостями травної системи та її патологічними змінами. У жуйних тварин важливо встановити нормальну життєдіяльність симбіонтної мікрофлори і мікрофауни в передшлунках, а у інших тварин секреторну функцію шлунка і кишечнику. Після відновлення травної діяльності кишечнику тварин поступово (протягом 5-6 днів) переводять на звичайну годівлю.

При інфекційних та інвазійних хворобах добову норму корма тваринам знижують на 10-30%, в раціон вводять дієтичні корма коренеплоди, траву, молочні продукти, збагачують його вітамінами.

В практиці зазвичай застосовують комплексне лікування, при якому суміщають етіологічні, патогенетичні та симптоматичні засоби.

Заняття № 19.

Приготування робочих розчинов, їх застосування. Визначення активно-діючих речовин в дезрозчинах.

Мета заняття: Ознайомити студентів з дезінфікуючим засобом – формаліном, вивчити механізм бактерицидної його дії, порядок застосування і зберігання. Засвоїти методику визначення процентного вмісту формальдегіду у формаліні. Навчити студентів робити розрахунок потреби формаліну для приготування робочого дезрозчину.

Кількість годин 2.

Порядок проведення заняття.

Викладач нагадує, що формалін - це водний 35-40%-ний розчин формальдегіду, прозора, безбарвна рідина своєрідного запаху, яка змішується з водою і спиртом у всіх відношеннях. Крім формальдегіду, розчин містить мурашину кислоту і метиловий спирт, які додають для стійкості розчину.

В основі бактерицидної дії формальдегіду є те, що він легко проникає в мікробну клітину, вступає у зв’язок з білковими компонентами, міняючи їх фізико-хімічні властивості, приводить до звертання (денатурації) білків.

Формалін один з найкращих універсальних засобів для дезінфекції об’єктів тваринництва. Його можна застосовувати у водних розчинах (від 0,5 до 10% розчинів) у формі аерозолів та в газоподібному стані. Препарат не викликає корозії металевих предметів. Оптимальна ефективність препарату при температурі 30-50˚С і відносній вологості 95-100%.

Формалін потрібно зберігати в щільно закритих ємностях, при температурі не нижче 9˚С. Коливання температури приводить до полімеризації препарату. Для відновлення його треба пілігрими до кипіння.

Визначення процентного вмісту формальдегіду проводять згідно з методикою, викладеною в ветеринарному законодавстві під ред. О.Д. Третьякова, т.П.М.:Колос.-1973. С.433-435.

В півлітрову конічну колбу вливають 30 мл нормального розчину їдкого натру і додають 5 мл розбавленого в 20 разів формаліну ( до 5 мл формаліну додають 95 мл дистильованої води) і 100 мл децинормального розчину йоду. Йод приливають із бюретки повільно, невеликими порціями, обережно змішуючи коловими рухами колби. Потім колбу закривають корком і ставлять в темне тепле місце ( термостат при температурі 37˚С) на 30 хвилин. Потім додають 40 мл нормального розчину соляної кислоти. При цьому майже безбарвна суміш забарвлюється в бурий колір.

Потім суміш титрують децинормальним розчином гіпосульфіту ( тіосульфату ) з бюретки. Коли суміш прийме слабо жовте забарвлення, в колбу вливають 1 мл 1% розчину крохмалу (індикатор). Забарвлену в синій колір рідину титрують до повного знебарвлення.

Кількість формальдегіду у формаліні визначають за формулою:

Х=( 100-П ) × 0,0015 × 20 × 20 ,

Де : Х- % формальдегіду у формаліні; 100- кількість мл. взятого розчину йоду; П - кількість тіосульфату натрію (гіпосульфіту), використаного на титрування; 0,0015- грам еквівалент формальдегіду; 20- розведення формаліну; 20 - множник для вираження в процентах ( для титрування брали 5 мл, тобто 1/20 частину від 100).

Приклад:

На титрування витрачено гіпосульфіту 40,1 мл:

Х= ( 100-40,1 )× 0,0015 × 20 × 20 = 35,94%

В цьому прикладі в 1 мл формаліну міститься 0,3594 г формальдегіду ( в 1л – 359,4 г ). Наприклад, для приготування 500 л 2,5% розчину містить 25 г формальдегіду, а 500 л. – 12500 г формальдегіду. Поділивши 12500 на 359,4 г отримаємо кількість формаліну в літрах, яку необхідно взяти для виготовлення 500 л розчину, тобто 34,78 л. Таким чином, для виготовлення 500 л 2,5% розчину формальдегіду треба взяти 34,78л формаліну, який містить 35,94% формальдегіду і 465,22 л води.

Матеріальне забезпечення.

1.Нормальний розчин їдкого натру. 2.Децинормальний розчин йоду. 3.Децинормальний розчин тіосульфату натрію;.Хлористоводнева кислота (соляна кислота) – нормальний розчин. 5.1%-ний розчин крохмалю. 6.Колба конічна на 500 мл. 7.Бюретки *.Ветеринарне законодавство ( під редакцією. О.Д.Третьякова. М.: Колос.-т.П. 1973. С.433-435.

Завдання 1. Розрахувати необхідну кількість формаліну для профілактичної дезінфекції (1%-ним розчином формальдегіду ) типового тваринницького приміщення, розміри якого: довжина 38м, ширина 12м, висота6,5м. У формаліні міститься 36: формальдегіду. На 1 м² витрачати 1 л робочого дезрозчину.

Завдання 2. Скільки необхідно формаліну для проведення вимушеної дезінфекції при чумі свинарника довжиною 60 м, шириною 9,3м , висотою 2,2 м.

Дезинфекцію провести 2%-ним розчином формаліну ( який містить 35% формальдегіду ) з розрахунку 15 мл на 1 куб м.

Завдання 3. Скласти акт про проведену дезінфекцію, заповнити даними із завдання і одержаними розрахунками. Взірець акта показано на таблиці.

Література.

1.Ветеринарне законодавство ( під ред. О.Д.Третьякова. т.П.М.:Колос.-1973. С.433-434.

2.Литвин В.П., Ярчук Б.М. Загальна епізоотологія. Київ: Урожай.-1995. С.224-225.

3.Урбан В.П. Практикум з епізоотології та інфекційних хвороб з ветеринарною санітарією. Л.: Агропромвидав.-1987. С. 224-225.

Заняття № 24.

Методи боротьби з гризунами. Методи контролю якості дезінфекційних та дератизаційних заходів.

Мета заняття: Засвоїти методику визначення якості проведеної дезінфекції і навчити брати проби для бактеріологічного аналізу.

Кількість годин 2.

Порядок проведення заняття.

Заняття проводять в практикумі кафедри та в боксі клініки.

Студенти формують групи по 3-5 чол., знайомляться з методикою контролю якості дезінфекції, беруть проби для бактеріологічного контролю, проводять дослідження взятого матеріалу та роблять заключення про якість дезінфекції.

В комплексі профілактичних і протиепізоотичних заходів важливе значення має дезінфекція. Для того, щоб дезінфекція була ефективною, необхідно проводити її так, щоб повністю знищити всі патогенні мікроорганізми.

Для контролю за якістю дезінфекції розроблено методику бактеріологічного контролю якості її проведення. На основі проведених досліджень запропоновано два тест-мікроби, а саме кишкову паличку і стафілокока, за наявністю яких в тваринницьких приміщеннях визначають якість дезінфекції.

Вчені доказали, що кишкова паличка розповсюджена в тваринницьких приміщеннях і виділяється з підлоги і стан приміщень перед проведенням дезінфекції майже в 100% досліджуваних проб. Кишкова паличка за своєю стійкістю до хімічних дезінфектантів не уступає багатьом патогенним неспороутворюючим мікроорганізмам або переважає їх.

Дослідами встановлено, якщо при дезінфекції буде знищена кишкова паличка, то будуть знищені збудники таких хвороб, як сальмонельоз, бруцельоз, колібактеріоз, бешиха, чума свиней, Ньюкасльська хвороба, ящур при поточній дезінфекції.

При стійких збудниках ( спорових, кокових ) якість дезінфекції визначають за наявністю стафілокока, який в тваринницьких приміщеннях виявляють в 100% проб. Тому при таких хворобах як туберкульоз, віспа овець і птахів, лептоспіроз, вірусний гепатит каченят ( заключна дезінфекція ) якість дезінфекції визначають за стафілококом.

^{ПАЦЮКАМ – СМЕРТЕЛЬНИЙ ВИРОК}

Восени полчища гризунів спрямовуються в наші житла, несучи із собою реальну погрозу нашого життя

ЧЕЛОВЕК винищив на землі сотні видів звірів і птахів, але нічого не може поробити з пацюками і мишами. Світова статистика свідчить, що на кожного міського жителя приходиться як мінімум по одному пацюку. Не виключення і наше місто, де під кінець жовтня в підвали будинків, установ, складських приміщень переселяються на зимівлю сірі і навіть чорні пацюки, не говорячи вже про мишей.

Соціальна тварина

Пацюк здатний пробігати за день до 50 кілометрів зі швидкістю 10 км/година, тому вона без особливих зусиль мігрує із сусідніх господарств. Тим більше, що нинішні КСП протягом останнього років не знаходять засобів для дератизації. Якщо ще 10 років тому господарства закуповували до 50 тонн засобів хімічного знищення гризунів, то нині них купують кілограмами, відзначила в розмові з нами ВІРА УСЕНКО, директор Сумський обллаборатории ветпре-паратов. Але це не виходить, що пацюків став менше або в них пропав апетит. Не слід забувати, що пацюка - організований, розумний і жорстокий ворог, саме небезпечне для людини тварина. Предпочитая свіжу тваринну їжу, вони здатні бути і вегетаріанцями, і заузятими хижаками, і некрофагами - пожирателями трупів, а при нагоді можуть розтерзати більш слабкого, загризти своїх дитинчат і навіть замірятися на людину. Сірі гризуни поїдають лінії електропередач, кабелі, стіни будинків, устаткування, будучи причиною аварій, пожеж і людських жертв.

Пацюків можна змело віднести до соціальних тварин. Ладу собі нори в підвалах жител, вони дуже близькі до людей. Передбачається, що в них є своя мова, своя знакова система, а їхній інтелект вище мавпячого. Учені з'ясували, що в щурячому суспільстві простежуються елементи взаємодопомоги: «ясла» для малят, турбота про тих, хто не може добути собі їжу (старі, сліпі). Не виключається і кастова класифікація - керівна еліта, генерали, робочі пацюки й охорона. Недавно американські зоологи відкрили ще одну здатність пацюків - сміятися. Але цей сміх лунає на дуже низьких частотах, і ми його не чуємо. Цілком ймовірно, зараз пацюка сміятися сталі більше, відчувши волю і відсутність реальної погрози з боку людини.

Війну гризунам повідомляли багато поколінь, але безуспішно. На радикальні міри знищення пацюка відповідають посиленням плідності. Спрацьовує інстинкт самозбереження виду, і замість 6-8 дитинчат може народжуватися 20. У рік сімейна пара може дати до 800 крысят. Мимоволі виникає питання: а чи стежить хто-небудь у нас в області за припустимим рівнем їх чис- ленности, чи знищується попові- ляция гризунів у небезпечних вогнищах? Адже, якщо не почати відповідних мір, пацюк може виявитися в квартирі, вибивши вентиляційні ґрати або поднырнув у сифон унітаза. Здатності в хвостатої великі - стрибає вона без розбігу на висоту, у 8 разів перевищуючий її ріст, сила удару її щелеп складає 12 тонн на 2,5 кв.див, вона може пропливти у воді більш 12 годин.

У Сумах прижилися два види пацюків. Підвали будинків зайняли сірі пацюки, ну а чорних вони витиснули на горища. Клан сірих більш агресивний - свого побратима вони загризають, зовсім не витримують голоду і їдять усі, крім металів. До отрут вони відносяться теж з підозрою. Зі свого середовища вибирають самого голодного пацюка з нижчої касти і змушують дегустувати принаду. Якщо їй стане погано, ніхто не торкне «частування». Більш того, його «прикрасять» калом для «зелених» особей.

Війна з непереможним звіром

Ну а тепер про самому головний. Пацюка продовжують заражати тисячі людей чумою, лептоспірозом, туляремією, бруцельозом і ще більш ніж тридцятьма небезпечними хворобами. Яка ж нинішня санітарно-епідеміологічна обстановка навколо нас?

Судячи зі зменшення дера-тизационных робіт, великому числу природних вогнищ і эпизоотической обстановці - досить несприятлива. ОЛЕКСАНДР ЧЕРНЯК, зам. головного лікаря Сумський облэпидстанции, стурбований сформованих ситуацій. На планові дератизационные заходу в бюджеті немає засобів, а підприємства різних форм власності не квапляться розправлятися з гризунами. Не усе ще розуміють масштаби шкоди, що можуть нанесли ці тварини. Число захворілим лептоспірозом в області в порівнянні з минулим роком зросло майже в 3 рази. Уже зареєстрований 21 випадок цього небезпечного захворювання, а один - у Шостке - закінчився смертельним результатом. У 49 населених пунктах виявлені стійкі природні вогнища зараження туляремією. Збудник без праці виділяється у воді, але ж свої нори пацюка проробляють біля водойм. Небезпечні вогнища виявляються майже в кожнім районі, так, може, уже давно пора нам усім оголосити війну цим живучим тваринам?

Почнемо із самого елементарного, не потребуючих фінансових витрат, - наведення порядку і чистоти в житловому секторі. Огляньтеся навколо: гори сміття біля контейнерів, що гниють овочі в підвалах, брудні під'їзди, захаращені горища –благодать для гризунів. У багатьох країнах ввійшли в практику «щурячі тижні», коли все населення приступає до знищення пацюків. У нас же кожний боре по-своєму або терпить співжиття з хвостатими, піддаючи себе ризикові.

Більш ефективним є хімічний метод, коли на допомогу приходять отрути кумулятивної дії. Звичайно, найкраще, якщо принади будуть розкладати фахівці, але препарати можна придбати і самостійно. Існує і більш простий і безпечний спосіб. Необхідно взяти одну частину алебастру і дві частини борошна, перемішати і насипати в коробочки: поруч поставити воду. У складах, підвалах і зерносховищах з успіхом використовується древній метод «пацюків-вовків». І хоча пацюки визнані непереможними ворогами, але бороти з ними все-таки можна.

Методика бактеріологічного контролю.

Через 2-3 години після проведення профілактичної дезінфекції або після певної експозиції ( після поточної або заключної дезінфекції ) беруть проби з підлоги ( в стійлах в місцях розташування задніх кінцівок тварин ), стін, кутків годівниць ( не менше з 10-20 різних ділянок ).

Проби беруть з площ 10×10 см (відмічених гострим предметом, крейдою, трафареткою) стерильним тампоном, попередньо змоченим нейтралізуючим розчином. Протирають тампоном цю ділянку 1-2 хвилини. Кожний тампон поміщають окремо в пробірку (посуд) із стерильним нейтралізуючим розчином або стерильною водою (20 мл). Для нейтралізації хлорного вапна використовують 0,1% розчин натрію тіосульфату (гіпосульфіту); для лужних розчинів – 0,01% розчин оцтової кислоти; для формаліну - 1-2% розчин нашатирного спирту. Концентрація нейтралізуючих розчинів повинна бути в 10 разів менше від дезінфікуючих розчинів.

При застосуванні креоліну, лізолу, сірчано - карболової суміші та інших дезінфектантів як нейтралізуючий розчин використовують стерильну дистильовану воду шляхом дворазового промивання протягом 5-10 хвилин. Проби повинні бути доставлені в лабораторію не пізніше як через 2 години після їх взяття. До проб пишуть супровідну записку, в якій вказують: 1. назву та адресу господарства, тип будівлі, 2. дату і час дезінфекції (якщо біжуча, то при якій хворобі ), 5. якість механічного очищення, 6. прізвища осіб, які проводили дезінфекцію, 7.прізвища, посада і підпис особи, яка взяла проби для дослідження. Проби беруть працівники бактеріологічного відділу лабораторії.

Порядок дослідження. В лабораторії тампони відмивають в 20 мл стерильної нейтралізуючої рідини, декілька разів змочують його у флаконі, відтискаючи. Тампони видаляють, а рідину центрифугують ( попередньо зрівноважуючи центрифужні пробірки з вмістом) при 3000-3500 оборотах на хвилину протягом 20-30 хвилин. Після цього надосадову рідину зливають і додають рівну кількість стерильної води і знову центрифугують протягом 20 хв. Потім надосадову рідину відливають, а із центрифуга ту роблять висіви на відповідні елективні середовища.

1. Для індикації кишкової палички проби висівають на модифіковане середовище Хейфеца по 0,5 мл центрифуга ту на 5 мл середовища. Посіви витримують в термостаті при температурі +43˚С протягом 12-18 год. Наявність кишкової палички в посівах характеризується зміною малинового забарвлення середовища на зелений (салатовий) колір з помутнінням середовища і газоутворенням. Інші кольорові зміни (жовтий, рожевий, сіруватий), які виникають при рості сторонніх мікроорганізмів, не враховують.

2. Для індикації стафілококів висівають по 0,5 мл центрифуга ту в 5 мл 50%-ного цукрового м’ясо - пептонного бульйону. Через 24 години після інкубації в термостаті при температурі 37˚С роблять пересіви бактеріальною петлею на 8,5% соляний м’ясо - пептонний агар. Посіви також витримують в термостаті при температурі 37˚С протягом 24 годин. Культура, яка виросла, досліджується під мікроскопом.

3. Дезінфекція вважається задовільною, якщо немає росту тест-мікробів в досліджуваних пробах: 1) профілактична – в усіх пробах; 2) поточна – не менше ніж в 90% проб; 3) заключна – в усіх пробах.

Середовище Хейфеца в модифікації ВНДІВС.

1 літр дистильованої води, 10,0 пептону, 5,0 хлориду натрію і 40,0 лактози кип’ятять, фільтрують ( РН – 7,4 - 7,8 ). До середовища додають 1 мл 5% спиртового розчину розолової кислоти і 2-3 мл 0,1% розчину метиленової синьки. Колір середовища малиново – бузковий. Його розливають в пробірки по 5 мл і стерилізують в автоклаві при 0,5 атм. 20 хв.

Соляний м’ясо - пептонний агар. До м’ясо - пептонного агару додають 8,5% хлориду натрію. Середовище стерилізують при 1,5 атм. 30 хв. Перед використанням середовище розливають в чашки Петрі в стерильних умовах.

Завдання для самостійної роботи:

1. Взяття проб для бактеріологічного аналізу і контролю якості дезінфекції.

2. Відпрацювання методики бактеріологічного контролю якості дезінфекції ( підготовка проб для центрифугування, центрифугування, висів на поживні середовища ).

Матеріальне забезпечення.

1. Стерильні пробірки з нейтралізуючою рідиною і тампонами ( по 3 комплекти на практикум ). 2. Вага для зрівноваження центрифужних пробірок. 3. Середовище Хейфеца в стерильних пробірках по 5 мл. Сахарозний МПБ, соляний МПА. 4. Бактеріальні петлі або пастерівські піпетки. 5.Центрифуга ( 3000 оборотів на 1 хв. ). 6. Колби з стерильною нейтралізуючою рідиною. 7. Очні піпетки. 8. Лінійки або трафаретки 10×10 см. 9. Таблиця з методикою бактеріологічного контролю якості дезінфекції.

Література.

1.Ветеринарне законодавство ( під ред. О.Д.Третьякова. Т.П. М.: колос.-1973. С.437-438.

2.Литвин В.П., Ярчук Б.М. Загальна епізоотологія. Київ: Урожай.-1995. С.235-236.

Уран В.П. Практикум з епізоотології та інфекційних хвороб з ветеринарною санітарією. Л.:Атропромвидав.1987. С.108-109.

4