- •1. Українська мова-нац. Мова українського народу. Питання періодизації.
- •2. Поняття літературної мови.
- •3. Мовна норма і її соціальне значення.
- •4. Фонетика як розділ мовознавства. Одиниці фонетики.
- •5. Звуки мови їх артикуляційна і акустична характеристика. Поняття фонеми. Співвідношення понять фонема і звук.
- •6. Система голосних фонем. Класифікація голосних.
- •11.Подвоєння приголосних
- •7. Система приголосних фонем. Класифікація приголосних.
- •10. Спрощення в групах приголосних
- •9.Найтиповіші чергування голосних і приголосних при словотворенні і словозміні.
- •12. Явища асиміляції у системі приголосних. Типи асиміляції.
- •13. Дисиміляція
- •14. Поняття орфоепії. Орфоепічна норма. Основні риси сучасної української літературної вимови.
- •30. Предмет граматики. Основні поняття граматики: граматичне значення, граматична форма, граматична форма, граматична категорія.
- •29.Дериваційні та формотворчі афікси
- •18. Наголос. Типи наголосу в українській мові.
- •22. Морфологічні засоби словотвору суч.
- •15. Поняття графіки. Одиниці графіки. Український алфавіт. Співвідношення звуків і букв.
- •16. Поняття орфографії. Орфограмма і орфограм. Принципи української орфографії.
- •17. Склад. Правила українського складоподілу.
- •24. Завдання словотвірного і морфемного аналізу
- •19. Предмет і завдання словотвору. Основа твірна, непохідна, похідна. Похідні слова, їх ознаки.
- •20. Словотвірний тип. Продуктивний і непродуктивний словотвірний типи.
- •21. Способи словотвору. Загальна характеристика
- •23. Морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний, лексико-семантичний способи словотвору суч. -Морфолого-синтаксичний спосіб
- •-Лексико-синтаксичний спосіб
- •-Лексико-семантичний спосіб
- •31. Частини мови і принципи їх класифікації.
- •37. Прикметник як частина мови. Значення прикметника, його граматичні ознаки.
- •39.Ступені порівняння якісних прикметників.
- •38.Розряди прикметників за значенням. Утворення присвійних прикметників.
- •40.Відмінювання прикметників.
- •41.Загальна характеристика числівника як частини мови. Значеннєві розряди числівників. Структурні розряди числівників.
- •42.Граматичні категорії числівників. Словозміна числівників. Сполучуваність числівників з іменниками.
- •52.Дієслова неповної особової парадигми. Безособові слова.
- •43. Займенник як частина мови. Розряди займенників за значенням. Співвідношення займенників з різними частинами мови.
- •44. Особливості відмінювання займенників.
- •45. Загальна характ. Діесл. Як част. Мови. Система дієслівних форм. Дієвім на недієвім форми дієслів.
- •46.Граматичні категорії дієслів. Їх співвідношення.
- •47.Категорія виду дієслова. Її зв'язок з категорією часу.
- •48.Категорія стану дієслова. Перехідні та неперехідні дієслова.
- •49.Категорія способу дієслова. Її зв'язок із категорією часу.
- •54.Дієприслівник.
- •51. Категорії особи, числа і роду дієслова
- •50.Категорія часу дієслова. Утворення часових форм. Зв'язок категорії часу з категорією виду.
- •53. Дієприкметник. Дієприкметник
- •Дієприкметник поєднує ознаки:
- •Відмінювання дієприкметників
- •55. Прислівник. Розряди за значенням, походженням та структурою. 56. Ступені порівняння прислівників. Співвідносність з іншими частинами мови.
- •57. Прийменник.
- •58. Сполучник.
- •59. Частка
- •60.Вигук
- •61. Синтаксис як розділ мовознавства. Одиниці синтаксису.
- •63.Типи словосполучень і типи зв’язку слів у словосполученні.
- •64. Поширенні-непоширені речення. Головні та другорядні члени речення. Їх семантика та способи вираження.
- •65. Підмет
- •66. Присудок
- •67. Другорядні члени речення
- •68. Односкладні речення їх типи.
- •69.Речення з однорідними членами.
- •70. Речення з відокремленими членами.
- •71. Відокремлені узгодженні означення, прикладки.
- •72.Відокремлені обставини та способи їх вираження. Уточню вальні члени речення.
- •73. Речення ускладнені вставними і вставленими конструкціями. Вставні слова. Звертання.
- •74. Складносурядні речення.
- •75. Складнопідрядні речення.
- •76. Безсполучникове складне речення.
- •78. Багатозначність слова. Типи лексичних значень.
- •77. Пряма-непряма мова.
- •79. Види переносу значень. (метафора, метонімія, синекдоха)
- •81.Лексичні омоніми в укр мові. Полісемія та омонімія.
- •Омонімія
- •80. Види зміни обсягу вторинного значення (розширення, звуження, зсув значення)
- •82. Явища суміжні з омонімією (омофони, омоформи, омографи)
- •83. Пароніми. Типи паронімів.
- •87.Лексика за вивіванням
- •84. Синоніми. Типи синонімів.
- •85.Поняття активної-пассивної лексики, історизми, архаїзми.
- •86.Лексика за походженням
- •88. Функціональна диференціація лексики.
- •89. Класифікація фразеологізмів
- •90. Джерела фразеології. Незапозичена та запозичена лексика.
- •33. Граматичні категорії іменника, категорія роду.
- •Історія виникнення.
- •Належність іменників до того чи іншого роду визначається їх морфологічними ознаками:
- •У більшості випадків на рід іменника вказує не одна з названих ознак, а декілька.
- •Іменники чоловічого роду
- •Іменники жіночого роду
- •Іменники середнього роду
- •Іменники спільного роду
- •Рід абревіатур
- •Рід незмінюваних іменників
- •Назв неістот
- •Категорія збірності
- •Іменники зі значенням речовинності.
- •Морфологічні особливості.
- •34.Категорія числа іменника.
- •35. Категорія відмінка іменника. (відмінок)
- •Структура категорії відмінка іменника
- •Відмінки в українській мові
- •36. Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни та группи.
- •Відмінкові форми імеників першої відміни Тверда група
- •М'яка група
- •Мішана група
- •Відмінкові форми іменників другої відміни Тверда група
- •М'яка група
- •Мішана група
- •Відмінкові форми іменників третьої відміни
- •Відмінкові форми іменників четвертої відміни
74. Складносурядні речення.
Складносурядне речення - різновид ср, дві або більше частин якого поєднані сурядним зв'язком і синтаксично не залежать одна від одної. Головною ознакою сср є синтаксична рівноправність поєднуваних сурядним зв'язком предикативних часитин щодо всього складу речення. Формальними ознаками сср є сполучниковий і безсполучниковий зв'язок предикативних частин, кількісний їх склад (дві предикативні частини - закритий сурядний зв'язок, необмежена кількість - відкритий). Семантичні ознаки пов'язані з типом відношень між предикативними частинами, які оформлюються спеціальними семантичними сполучниками (єднальними, протиставними і розділовими). Деякі елементи легко приєднуються до сурядних сполучників і утворюють нестійкі сполучникові поєднання: і тому, а тому, і через те. Сполучникове сср є основним виявом сср. З-поміж сполучникових сср виділяються семантичні і асемантисні. Виділяються ссп з зіставними, протиставними, розділовими, приєднувальними та градаційними сполучниками. Сср із зіставним сполучником а вказує на зв'язок неконтрастних явищ. У сфері зіставних відношень простежуються зближення зіставного сполучника а із сполучником і у зіставному значення. Сср із сполучниками а, але, та, проте, однак, зате виражають протиставні відношення. У цих конструкціях поєднуються сурядні частини контрастного плану. У межах сср сурядні частини вступають у такі основні семантико-синтаксичні відношення: часові, зіставні, протиставні, розділові, причинно-наслідкові .
75. Складнопідрядні речення.
Типи складнопідрядних речень. Спр - різновид складного речення, дві або більше предикативних частин якого поєднані підрядним зв'язком, і в якому одна частина підпорядковується іншій. Порівняно з сср спр мають об'ємнішу сукупність засобів зв'язку між частинами (сполучники і сполучні слова) і розгалуженішу систему семантичних відношень. Синтаксична нерівноправність частин спр виявляється в наявності голової та підрядної частин. Синтаксично залежну частину називають підрядною, а ту, що її підпорядковує - головною. Важливою формальною ознакою спр виступає сполучниковий та безсполучниковий зв'язок, що утворює два варіанти спр: безсполучникові спр конкурують з сполучниковими. Синтаксичні ознаки спр пов'язані з типами відношень між предикативними частинами, які оформлюють спеціалізовані сполучники (часові, причинові, цільові тощо) і сполучні слова. Відповідно до потреб вираження обставинних відношень підрядні сполучники поділяються на часові (коли, як доки, поки, після того як), допустові (хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що), причинові (бо, тому що, через те що, оскільки), мети (щоб, аби, для того, щоб), умовні (якщо, коли, якби, коли б, якраз), порівняльні (як, мов, мовби, немовби, неначе, начебто, нібито, ніби). У спр із цими сполучниками підрядна частина поєднується з головною підрядним зв'язком. Спр з сполучними словами займають у синтаксичній системі УМ окреме місце. Сполучні слова входять до структури спр - вони поєднують предикативні частини і, крім того, є членами речення у підрядній частині. У ролі сполучнихслів виступають займенникові слова в різних відмінкових формах і незмінні займенникові прислівники. Різновиди підряних частин: часові, причинові, мети, умовні, допустові, наслідкові, порівняльні, місця, відповідності (де передбачається зіставлення явищ переважно в кількісному та якісному планах, головна і підрядна поєднуються за допомогою сполучника що-то, елементи якого розставлені в різних предикативних частинах). Складнопідрядне речення з кількома підрядними. Багаточленні спр характеризуються односторонньою змістовою та граматичною залежністю - одні частини пояснюють, інші пояснюються. Серед цих синтаксичнизх одиниць за структурно-змістовими ознаками виділяються речення, підрядні предикативні частини яких залежать безпосередньо від головної і зв'язуються з нею різними видами граматичного зв'язку. У головному реченні такі підрядні предикативні частини можуть пояснювати одне слово, словосполучення чи все головне речення в цілому. У таких реченнях сполучних підрядності чи сполучне слово мають обов'язково бути в першій предикативній одиниці, а в наступній їх наявність факультативна. Паралельна, як і однорідна залежність підрядних частин, може бути не ітльки по відношенню до головного ерчення, а й до підояжного, що виконує стосовно залежних предикативних частин функцію головного. Другий тип характеризується послідовною залежністб підрядних предикативних частин. Перша залежить від головного речення і є підрядною першого ступеня, друга від першої і є підрядною другого ступеня - і так далі. Вони можуть бути різні за граматичним значенням і однакові, одно- та різнотипні за структурою, але зберігається єдина система синтаксичного зв'язку їх між собою. Існує змішаний зв'язок предикативних одиниць, де виявляються різні комбінації з однорідною, неоднорідною і послідовною залежністю, І. е. : Коли зграя залетить далеко і в тумані стане тихо, я зупиняюся і наслухаю, що робиться попереду.