III. Особливості окупаційного періоду в Україні.

1. Україна як держава перестала існувати

2. Територію України було поділено на наступні частини

а) Львівську, Дрогобицьку, Станіславську і Тернопільську області було об’єднано у « Дистрикт Галичину ».

б) частину українських земель включено в рейхскомісаріат «Україна».

в) Чернівецьку, Ізмаїльську, та Одеську області передано Румунії.

г) райони Вінниччини, Миколаївщини та Херсонщини об’єднали під назвою «Трансністрія»

д) Чернігівська, Сумська, Харківська та Луганська області набули назви «прифронтові зони»

3) Окупаційна влада використовувала наступні каральні органи :

а) гестапо (поліція)

б) СС (збройні загони)

в) СД (служба безпеки)

4) Крім окупаційної влади були створені допоміжні адміністрації :

а) бургомістри – мери

б) старости (в районах та селах)

в) допоміжна поліція

5) Широко застосовувалися репресії проти мирного населення .

6) Було створено 150 концентраційних таборів.

7) Українську націю оголосили неповноцінною, через що її було необхідно частково знищити.

8) Збільшено тривалість робочого дня до 12 – 14 годин.

9) Суворо контролювалася робота колгоспів.

10) У Німеччину з України вивозилась робоча сила, сировина, матеріали та цінності.

11)Скасування чинності радян­ського законодавства, введення німецького кримінального права і судів.

12.)Збереження колгоспної системи під новою назвою «общинні гос­подарства» (за винятком західно­українських земель).

13)Запровадження комендантської години.

14)Тотальний терор (трагедія Баби­ного Яру в Києві, Дробицького — у Харкові, знищення населення у Янівському концтаборі; усього в Україні існувало 180 великих концтаборів і 50 гетто).

15)Примусова мобілізація робочої сили до Німеччини (2,5 млн. осіб).

16)Економічний визиск України (вивезення хліба, продовольства, устаткування заводів і фабрик, культурних цінностей і навіть чорнозему до Німеччини.

17)Використання примусової праці місцевого населення тощо.

Фашистський порядок призвів до організації руху Опору фашист­ським загарбникам на окупованих територіях.

IV. Рух опору на території України

На території України діяли 2 течії антифашистського руху опору : націоналістичних та про радянський рухи

1. Для про радянського руху опору характерно :

• створювались підпільні організації, які вели антифашистку пропаганду та поширювали листівки. Підпільний рух (діяль­ність в Україні в роки війни 23 обкомів КП(б)У та 9 під­пільних обкомів комсомолу, усього діяло понад 3,5 тис. підпільних організацій і груп).

• створювалися партизанські загони. У 1942 р.— створен­о Український штабу партизанського руху (УПІПР) на чолі з Т. Строкачем .

• Діяли в Україні партизанські загони на чолі з О. Сабуровим,О Федоровим, М. Наумовим, С. Ковпаком та ін.). У 1942 році радянський рух опору зміцнився і нараховував сотні партизанських загонів і об’єднань.

• В травні 1942 року було створено центральний штаб партизанського руху.

• населення шкодило фашистській промисловості та сільському господарству шляхом саботажу.

• ведення бойових дій проти фашистів.

• диверсії на комунікаціях ворога,

• знищення ліній зв'язку, доріг, мостів;

• розгром ворожих штабів, гарнізонів, комендатур тощо;

• збір розвідувальних даних;

• розповсюдження листівок, газет із закликами до боротьби проти окупантів;

• визволення військовополонених та врятування людей від вивезення на каторжні роботи до Німеччини;

• рейди в тил ворога з метою зриву планів гітлерівців щодо перетворення України на «випале­ну пустелю», визволення окремих районів (Карпатський рейд С. Ковпака, рейди П. Вершигори, Я. Мельника та ін.)

2. Для націоналістичного характерно :

1940 р.— відбувся розкол на ОУН(М) на чолі з А. Мельником та ОУН(Б) на чолі з С. Бандерою (бандерівці робили ставку на власні сили й активні методи боротьби, а мельниківці покладали великі надії на Німеччину)

• з метою знищення більшовицьку частину ОУН на чолі з Мельником почала співпрацювати з Німеччиною. Створення мельниківцями 5 жовтня 1941 р. в Києві Україн­ської національної ради на чолі з М. Величковським, яку роз­глядали як передпарламент майбутньої Української держави (у листопаді 1941 р. її діяльність заборонена гітлерівцями). Осінь 1941 р.— репресії проти оунівців; перехід оунівців до боротьби з німцями.

• У квітні 1941 р. бандерівці при згоді німецького командування створюють батальйони -«Роланд» (на чолі з Є. Побігущим) та «Нахтігаль» (на чолі з Р. Шухевичем).

• 30 червня 1941 р. у Львові проголошують «Акт відновлення Української держави» та формують уряд на чолі з Я. Стецьком . Однак Гітлер виступив проти самостійної Укра­їнської держави через що новостворений уряд був розігнаний, а С. Бандера та Я. Стецько заарештовані.

• 14 жовтня 1942 р.— створено ОУН—УПА (Української повстанської армії проводу ОУН), яка вела боротьбу як проти німців, так і проти радянської влади.

• Конфлікт із польською адмініст­рацією, який вилився у взаємні «етнічні чистки».

• Визволення значної території Полісся, Волині, Галичини, ство­рення тут української адмініст­рації («українських республік»).

• Проводили агітаційні роботи.

• 1941 – 1942 роки проти ОУН німці проводять репресії, арешти та розстріли.

• В вересні 1941 року було завершено Бандеру і Стецька.

• Тисячі активістів ОУН загинули і були розгромлені значну частину ОУНівських організацій.

• Обрання у 1944 р. Української головної визвольної ради (УГВР) — вищого керівного органу національно-ви­звольної боротьби українського народу та Генерального секрета­ріату, на чолі із Р. Шухевичем.

• Перетворення ОУН—УПА на сер­йозну військову силу (де у 1944 р. їх кількість складала 70—90 тис. бійців.)