- •Тема 1. Макроекономіка як наука.
- •1. Предмет та функції макроекономіки. Основні макроекономічні проблеми.
- •2. Методологія макроекономічного аналізу. Типи макроекономічних величин.
- •I спосіб.
- •II спосіб.
- •III спосіб.
- •IV спосіб.
- •3. Історія розвитку макроекономвки.
- •Тема 2: «Макроекономічні показники, кругообіг доходів та витрат»
- •Модель кругообігу та умови макроекономічної рівноваги.
- •Суть та засади національного рахівництва. Показники обсягу виробництва та рівня зайнятості.
- •Номінальні та реальні величини. Валютний курс та ставка відсотку. Паритет купівельної спроможності валют. Показники рівня цін.
- •Основна макроекономічна тотожність та її аналіз. Платіжний баланс країни.
- •Тема 3. Довгострокова макроекономічна рівновага.
- •1. Інвестиційний попит та пропозиція заощаджень: класичне та кейнсіанське.
- •2. Позичковий ринок у закритій та малій відкритій економіці.
- •3. Валютний ринок у малій відкритій економіці. Криві чистого експорту та чистих іноземних інвестицій.
- •4. Вплив економічної політики на заощадження та інвестиції. Ефект витіснення в закритій економіці.
- •Тема 4. Короткострокова економічна рівновага. Кейнсіанська модель “доходи-видатки”.
- •1. Видатки та заощадження як функції доходу. Автономні величини та їх чинники. Крива планових видатків.
- •2. Економічна рівновага: аналіз иетодами витрати-видатки та вилучення-ін’єкції. Інфляційний та рецесивний розриви.
- •3. Мультиплікативний вплив сукупних видатків на ввп. Простий мультиплікатор видатків. Мультиплікатор з урахуванням прибуткового потоку.
- •4. Парадокс заощадження.
- •5. Аналіз фіскальної політики за допомогою моделі “доходи-видатки”. Дискреційна та автоматична політика. Мультиплікатори державних закупівель та чистих податків.
- •Тема 5. Товарний ринок. Модель ad-as.
- •2. Сукупна пропозиція у коротко- та довгостроковому періодах. Коротко та довгострокова криві сукупної пропозиції та їх екзогенні чинники.
- •3. Механізм відновлення довгострокової рівноваги в умовах інфляції попиту.
- •4. Механізм відновлення довгострокової рівноваги в умовах інфляції витрат виробництва.
- •5. Механізм наближення до довгострокової рівноваги в умовах зміни природного обсягу виробництва.
- •Тема 6. Грошовий ринок.
- •2. Спекулятивний та трансакційний попит на гроші. Рівняння обміну.
- •3. Цілі та інструменти монетарної політики. Криві пропозиції грошей. Дорогі та дешеві гроші. Циклічна асиметрія.
- •4. Механізм досягнення рівноваги на грошовому ринку та її застосування до аналізу монетарної політики.
- •Тема 7. Валютний ринок.
- •2. Пропозиція національної валюти за рахунок поточних товарів. Крива пропозиції у випадку високо- та низькоеластичного попиту на імпортні товари. Її екзогенні чинники.
- •3. Чистий попит за рахунком руху капіталів. Крива чистого попиту та її екзогенні чинники.
- •4. Механізм досягнення рівноваги на валютному ринку.
- •5. Валютні режими та валютна інтервенція. Вплив валютної інтервенції на грошову масу. Стерелізація.
- •Тема 8. Подвійна рівновага на товарному та грошовому ринках.
- •2. Залежність ставки відсотку від обсягу виробництва. Крива “ліквідність-гроші” та її екзогенні чинники.
- •3. Механізм досягнень подвійної рівноваги в закритій економіці. Модель подвійної рівноваги (is-lm) та її застосування до аналізу економічної політики. Нейтральність грошей.
- •4. Механізм досягнення подвійної рівноваги у відкритій економіці. Модель манделла-флемінга та її застосування до аналізу економічної політики. Випадки вільного та фіксованого валютного курсів.
I спосіб.
Ендогенні величини
Екзогенні величини
Ендогенні – це такі величини, які можна визначити з даного рівняння або системи рівнянь, що складають дану модель.
Екзогенні – це такі величини, які не можна визначити з даної моделі.
На практиці такі величини визначаються статистичним шляхом і називаються параметрами. А в теорії такі величини розглядаються або в алгебраїчному вигляді, або підставляються довільні числові значення.
В графічних моделях ендогенними величинами будуть ті, що позначаються на осях координат. Решта величин буде екзогенними.
P – рівень цін
Y – обсяг національного виробництва
AD – сукупний попит
P, Y – ендогенні величини
M – грошова маса (екзогенна величина)
T – податки (екзогенна величина)
C – державні закупки
i – номінальна ставка %
e – номінальний валютний курс.
II спосіб.
Макроекономічні величини поділяються:
Запаси
Потоки
Запаси – це сукупні величини, що вимірюються на певний момент часу (певну дату).
Потоки – це величини, які вимірюються за певний проміжок часу.
Потоки – це швидкості з якими змінюються запаси.
Відрізняють вхідний та вихідний потік.
Запаси – це накопичені потоки.
Наприклад. Обсяг основних фондів – це запаси.
Введення в дію та вибуття з дії основних фондів – це потоки.
Чисельність зайнятих – запас.
Кількість найнятих та звільнених з роботи – це потоки.
Всі доходи та видатки є потоками.
Держбюджет є потоком.
Державний борг є запасом.
III спосіб.
Макроекономічні величини поділяються: Номінальні
Реальні
Номінальні – це вартісні величини, що вимірюються при поточному рівні цін. Містять в собі вплив інфляції або дефляції.
Реальні величини – це величини, що вимірюються при сталому рівні цін і таким чином очищені від впливу інфляції та дефляції.
IV спосіб.
Макроекономічні величини поділяються:
Фактичні
Очікувані
Заплановані.
На практиці видатки можна планувати більш надійно ніж доходи.
Вцілому величини, які використовуються в макроекономіці є агреговані (сукупні).
3. Історія розвитку макроекономвки.
Однією з таких праць була праця Ф. Кене 1758р. “Економічна таблиця”.
Ф.Кене представив економіку Франції XVIII ст. у вигляді сукупних запасів та потоків.
Ф.Кене все суспільство поділив на 3 класи:
1) власники землі (король, аристократія, церква);
2) продуктивний клас (фермери, всі хто займався с/г);
3) безплідний, непродуктивний клас (ремісники).
Ф.Кене представив економіку у вигляді схеми, в якій ці класи обмінюються між собою потоками грошей та продуктів.
К.Маркс поділив все виробництво на дві великі галузі:
1. Перший підрозділ (виробництво засобів виробництва).
2. Другий підрозділ (виробництво предметів споживання).
Маркс в складі валового продукту виділив 3 вартісні частини:
c + v + m
c – постійний капітал (вартість використаних засобів виробництва);
v – змінний капітал (зарплата);
m – додаткова вартість або прибуток.
Умови простого відтворення:
1) I (v + m) = II c (перший v + m дорівнює другому c )
Ліва частина рівняння - національний дохід, що створюється в першому підрозділі
II c. – фонд відшкодування використаних засобів виробництва II підрозділу.
2) I (v + m) + II (v + m) = II (c + v + m)
Ліва частина рівняння – національний дохід всього суспільства.
Права частина рівняння – фонд споживання продукт. II підрозділу.
При простому відтворенні ввесь національний дохід витрачається виключно на споживання.
3) I (c + v + m) = I c + II c
Ліва частина рівняння – продукти I підрозділу (засоби виробництва).
Права частина рівняння – фонд відшкодування обох підрозділів.
В умовах простого відтворення вся продукція I підрозділу використовується виключно для відшкодування використаних засобів виробництва.
Умови розширеного відтворення:
1) I (v + m) > II c
2) I (v + m) + II (v + m) > II (c + v + m)
3) I (c + v + m) > I c + II c
Маркс першим дослідив економічниї цикл і з'ясував його причину і показав, що капіталізм роз-ся циклічно.
В.Леонтьєв в 30-ті роки XIX ст. розробив модель “Витрати-Випуск”.
X = AX + B + c
X – викор. валового продукту X=, де - валовий випуск першого продукту.
A – матриця коеф. Прямих витрат A=
показує скільки одиниць першого продукту необхідно затратити, щоб випустити одиницю другого продукту.
B – матриця коеф. граничної (прирісної) фондомісткості.
- приріст валового продукту
с – вектор споживання
X – ендогенна величина
решта екзогенні.
Дж.М.Кейнс 1936р. “Загальна теорія зайнятості відсотків та грошей”. Зробив висновок, що ринкова система не спроможна забезпечити стабільний розвиток національної економіки при повній зайнятості, тому необхідним є державне регулювання.