4.2. Правила обліку доходів і витрат комерційного банку
Відображення в бухгалтерському обліку інформації про доходи і витрати визначається Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затвердженими постановою Правління НБУ від 18.06.2003 р. №255 (зі змінами і доповненнями) та локальними нормативно-правовими актами банку.
У процесі обліку доходів і витрат керуються наступними правилами:
1. При класифікації витрат за елементами і цільовим призначенням розрізняють капітальні затрати і поточні витрати.
Капітальні витрати виникають у процесі придбання, удосконалення та доведення основних засобів (необоротних активів) до стану, придатного до експлуатації, тобто вони розраховані на тривалий час. Такі витрати виникають під час капітального ремонту, модернізації і реконструкції власних основних засобів або взятих в оренду; вони утворюються під час будівництва нових приміщень, придбання комп’ютерної техніки та у разі виконання інших операцій, пов’язаних з розширенням банківського бізнесу. Джерелом покриття капітальних витрат служить накопичений нерозподілений прибуток минулих років і прибуток, одержаний у поточному році. Капітальні витрати при цьому відображаються в активі балансу.
Поточні витрати виникають у процесі здійснення банківських операцій, а також під час нарахування заробітної плати і премій співробітникам банку; до складу поточних витрат включають витрати на експлуатацію приміщень, на виплату орендної плати, сплату аудиторських послуг тощо, тобто на те, що приносить користь протягом короткого часу (з фінансового погляду). Джерелом покриття поточних витрат є операційний дохід. Поточні витрати списуються відразу або розглядаються як витрати майбутнього періоду, якщо вигода від їх здійснення виявиться в наступному звітному періоді.
Якщо капітальні витрати помилково зараховуються до складу поточних витрат, прибуток буде заниженим. Це призводить також до заниження вартості активів у балансі.
2. На практиці надання (отримання) послуги нерідко збігається у часі з надходженням (сплатою) грошових коштів.
Для об’єктивного визначення фінансового результату виникає необхідність здійснювати облік доходів і поточних витрат банку згідно з принципами нарахування, відповідності та обережності.
Зіставлення доходів і витрат відбувається на підставі принципу відповідності. Витрати і доходи, одержання яких пов’язане з даними витратами, повинні відображатись у бухгалтерському обліку в один і той самий звітній період.
Виходячи з цих принципів, можна класифікувати доходи і витрати за такими групами:
доходи, зроблені та отримані водночас; витрати, понесені та сплачені водночас;
доходи, отримані наперед, але ще не зароблені (дохід майбутніх періодів, або відкладений дохід); витрати сплачені наперед, але ще не понесені (витрати майбутніх періодів, або відкладені витрати);
доходи зароблені, але ще не отримані (нарахований дохід); витрати понесені, але ще не сплачені (нараховані витрати).
Однак, реалізація принципів нарахування і відповідності не повинна спричинювати як переоцінку активів або доходів банку, так і недооцінку зобов’язань і витрат банку. Отже, керуючись принципом обережності, банк повинен:
ураховувати доходи від наданих послуг тільки якщо є впевненість в одержанні цих доходів;
якщо немає впевненості в одержанні доходів, то ураховуються тільки витрати. Доходи за такими операціями відображаються в бухгалтерському обліку після їх фактичного одержання.
Під заборгованість за нарахованими доходами банки здійснюють формування резервів за рахунок витрат. Якщо є імовірність неотримання економічних вигод від операції та приймається відповідне рішення щодо визнання заборгованості за нарахованими доходами безнадійною, то заборгованість списується за рахунок сформованих резервів. Подальший облік такої заборгованості ведеться на рахунках групи 960 А «Несплачені в строк доходи» до погашення боргу або до закінчення терміну позовної давності.
3. Наслідки операції можуть поширюватись на два або більше облікові періоди. Згідно з принципами нарахування і відповідності доходи і витрати мають бути правильно оцінені в кожному звітному періоді. З цією метою наприкінці кожного облікового періоду мають бути зроблені бухгалтерські записи за тими операціями, наслідки яких поширюються за межі облікового періоду, в якому здійснилася початкова операція. Такі проведення називають регулювальними.
Щомісячно понесені і нараховані процентні витрати відображаються бухгалтерським регулювальним записом наприкінці кожного місяця:
Д-т Процентні витрати;
К-т Нараховані витрати.
У разі виплати процентів в обліку робиться запис:
Д-т Нараховані витрати;
К-т 1001 «Банкноти та монети в касі банку».
4. Облік доходів і витрат здійснюється наростаючим підсумком з початку року. Залишки за рахунками доходів і витрат закриваються підсумковим проведенням в останній день звітного року.
Синтетичні рахунки для обліку доходів згруповані у шостому класі Плану рахунків, а для обліку витрат – у сьомому класі. В основу побудови синтетичних рахунків покладено ті самі ознаки, з урахуванням яких здійснена класифікація доходів та витрат, а також виділені об’єкти обліку. Це забезпечує деталізований облік доходів і витрат, що дає можливість накопичувати та одержувати інформацію для оцінки фінансового стану банку й ефективності окремих напрямів його діяльності.
За своїм характером рахунки для обліку нарахованих доходів активні (нараховані, але ще не одержані грошові кошти можна вважати дебіторською заборгованістю), а нарахованих витрат – пасивні (нараховані, але ще не виплачені грошові кошти можна вважати кредиторською заборгованістю). Класифікація рахунків обліку доходів і витрат наведена на рис. 4.2.
Для розрахування розміру процентних доходів і витрат важливе місце має метод нарахування процентів (прості, складні проценти), а також метод визначення кількості днів для розрахунку процентів.
При розрахунку сум процентних доходів і витрат за кредитними і депозитними угодами враховується перший і не враховується останній день дії договору. У банківській практиці можуть використовуватися три методи визначення кількості днів, які беруться в розрахунок під час нарахування сум процентних доходів і витрат. Методи визначення кількості днів для розрахунку процентів наведені в табл. 4.1.
Рис. 4.2. Класифікація рахунків обліку доходів і витрат
Таблиця 4.1
Методи визначення кількості днів для розрахунку процентів
|
Метод «факт/факт» |
Метод «факт/360» |
Метод «30/360» |
|
При нарахуванні процентів виходять з фактичної кількості днів у місяці та у році |
Враховується фактична кількість днів у місяці, а кількість днів у році – 360 |
Враховується умовна кількість днів у місяці – 30, у році – 360 днів |
Дати початку й закінчення угоди при розрахунку процентів визнаються як дати валютування.