1.3. Цілі та функції нбу

Національний банк України (НБУ) – центральний банк, основа фінансово-кредитної системи, чинним законодавством на нього покладається обов’язок стежити за станом і стабільністю фінансового сегменту економіки.

Кінцева мета центрального банку як органу координування й регулювання:

забезпечення товарно-грошової збалансованості в економіці країни;

стимулювання економічного зростання;

досягнення стабільності національної валюти;

урегулювання державного боргу.

Центральний банк має також тактичні й оперативні завдання, вони не такі місткі і відповідають грошово-кредитній політиці банку на певному етапі розвитку державної економіки. На сучасному етапі розвитку України головні завдання НБУ:

організація процесів управління операціями банків на макрорівні;

координація діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ у масштабах усього народного господарства;

забезпечення стабільного функціонування банківської та грошової системи держави.

Можливо виділити основні функції Національного банку України.

Національний банк України – це:

центральний банк, який проводить єдину державну політику у сфері грошового обігу, кредиту та забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

емісійний центр країни, що має монопольне право на випуск банкнот в обіг, визначає вид грошової одиниці, її номінал, основні ознаки та систему захисту;

валютний орган – головний орган, що визначає валютну політику держави;

орган банківського нагляду, на який покладено контроль за виконанням комерційними банками законодавства з банківської справи, дотриманням економічних нормативів, установлених НБУ, та власних нормативних актів;

банк банків, який з метою забезпечення стабільності банківської системи та розширення її кредитних можливостей надає комерційним банкам кредити (а з іншого боку, зосереджує в собі обов’язкові резерви комерційних банків);

державний банк, що організовує та здійснює через банківську систему касове обслуговування державного бюджету, проводить операції з державними цінними паперами, надає кредити уряду (за рішенням Верховної Ради України);

організатор міжбанківських розрахунків, які здійснюються через запроваджену в січні 1994 р. автоматизовану систему міжбанківських розрахунків (СЕП).

Основні джерела ресурсів НБУ:

статутний капітал та інші фонди банку;

залишки коштів на рахунках державної скарбниці та інших урядових структур;

залишки коштів на рахунках банків;

кошти в обігу та в міжбанківських розрахунках;

інші пасиви.

Основні напрями розміщення ресурсів:

золотовалютний запас;

цінні папери;

кредити видані;

кошти на рахунках в інших банках;

касова готівка;

інші активи.

Унаслідок своєї діяльності НБУ (як і будь-яке державне підприємство) одержує прибуток, який розподіляється:

частина на власні потреби;

частина на формування золотовалютного запасу;

частина (основна) перераховується до бюджету.

До функціональної структури НБУ входять:

головні органи управління (центральний апарат – Правління НБУ);

служби й підрозділи, які виконують відповідні функції і наділені відповідними повноваженнями.