4. Сучасна наука про рівні та форми виявлення буття.

Сучасний стан справ із вивченням проблеми буття віддзеркалює ті глибинні зміни, які відбулися в науковій картині світу та можливостях людини її опановувати. Наразі стає очевидним, що біль­шість природних і соціальних процесів не мають певної стійкої основи. Їх не можна розглядати з позиції класичної картини світу як механічну взаємодію матеріальних часток. Набувають поширення хвильові теорії та концепції взає­модії різних полів. На використанні цих процесів працюють сучасні технічні пристрої, наприклад, комп'ютер.

Тому філософська онтологія сьогодні змушена відмов­лятися від розгляду проблеми буття як питання про наяв­ність чи відсутність основоположної субстанції.

Досліджен­ня в цій царині філософського знання зосереджуються на вивченні багатоманіття конкретних онтологій. Серед них найбільшу вагумає сучасна онтологія людини, її вихідний принцип формулюється таким чином: «Буття не є існування». Зокрема, М. Гайдеґґер наполягав, що треба розрізняти людське буття та існування матеріальних речей. Людське життя є усвідомлене існування. Спрямовує лю­дей на усвідомлення свого існування їх смертність та скінченність. Тому, як іронічно зазначив німецький мислитель, Бог існує, але не побутує — адже він безсмертний. Формою такого усвідомлення виступає якраз філософування.

Проте найбільше практичне значення має сьогодні формальна онтологія. Започаткована в 1990-х рр., вона яв­ляє собою формалізовану модель поняттєвої системи. Її необхідно сконструювати для кожної окре­мої сфери знання, предметної царини чи напряму наукових розробок. Наявність формальної онтології розглядається як головна умова «позитивності» й прийнятності здобутих результатів і найефективніший спосіб їх швидкого практич­ного застосування.

Традиційно філософія намагалася розмежувати буття за сферами його прояву: 1) природне буття; 2) соціальне буття; 3) буття людини. Відповідно до сучасних наукових уявлень, серед найважливіших характеристик буття називають­ся багаторівневість його проявів: мікро-, макро- та мегапроцеси. Мікросвіт — світ гранично малих часток, які не можна спостерігати безпосередньо. Макросвіт - світ макрооб'єктів, розміри яких дозволяють сприймати їх на рівні просто­го чуттєвого досвіду. Мегасвіт охоплює масштаби, більші за Сонячну систему. На кожному з цих рівнів діють свої особливі закони, тенденції, якісні характеристики.

Синергетика

Зовсім по-новому висвітлюється пробле­ма перебігу еволюційних процесів в бутті природи, суспільства та людини. Наріжною стає синерге­тика, або теорія самоорганізації складних систем. Згідно із синергетичною концепцією основний напрям такої еволю­ції вкладається в схему «хаос-порядок-хаос». Отже, якщо з часів античної філософії світ розглядався як принципово упорядкований, то з точки зору синергетики упорядко­ваність світових процесів є лише видимим проявом більш глибинної тенденції до зростання ентропії, безладдя. Кінець-кінцем навіть наш Всевсвіт, створений мільярди років тому внаслідок Великого Вибуху, за ще декілька мільярдів років загине внаслідок вичерпання енергії цього Вибуху. Проце­си самоорганізації, що їх можна спостерігати в природній чи соціальній системі, є: природним механізмом запобігання цій тенденції. Однак щодо самоорганізації діє таке обме­ження: чим більш складною стає система, тим більшою є вірогідність її руйнування. Переломні моменти в процесі са­моорганізації, коли система опиняється в найнерівноважнішому стані на роздоріжжі поміж поступальним рухом впе­ред до ускладнення і зворотно - регресивним рухом до спро­щення, отримали назву точок біфуркації. Вибір напрямку руху в точці біфуркації залежить від випадкового збігу об­ставин. Так само непослідовним і спонтанним є перебіг еволюції системи від однієї точки біфуркації до іншої. Один із засновників синергетики Ілля Пригожин (р. н. 1917) за­значав, що таке нове світобачення викликає в людини су­перечливі почуття. Воно здатне як стурбовувати через те, що світ назавжди втратив гарантії стабільності, так і народ­жувати надію на те, щез навіть індивідуальна активність ок­ремо взятої людини (мається на увазі в точках біфуркації) є немарною, оскільки може спричинити наслідки глобаль­ного масштабу^{30 (}Пригожин, И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой [Текст]: пер. с англ. / И. Пригожин, И. Стенгерс. - М., 1986. - С. 386.)

Висновки

Системоутворюючим принципом філософської картини світу є поняття буття, яке можна вважати вічним питанням. Його вирішення є неоднозначним, характеризується найрізноманітнішими підходами і гіпотезами, які відповідають розвитку людства і людських знань.

Сучасна онтологія виходить з того, що в категорії буття змі­нюється інтеграція основних ідей про світ як ціле, до якого входять природне і духовне, індивід і суспільство.

Інтерес філософії до проблеми буття завжди посилюється в кризові, зламні епохи. В XXI ст. з його глобальними проблемами і загрозами питання буття визнається сучасними мислителями як найістот­ніше, оскільки від відповіді на нього залежить доля самої людини.

Заліковий модуль IIІ. Загальні філософські проблеми.

Семінарське заняття №9

Змістовий модуль 8. Онтологія (філософія буття)

2 год.