12.Теорія підприємства в системі ринкових відносин.

Фірма представляє собою ринково-виробничу систему, оскільки одночасно виступає як покупець факторів виробництва на ринку ресурсів і їх споживач в процесі виробництва та як виробник і продавець продукції на ринку товарів і послуг.

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.

Витрати виробництва - це те, у що обходиться створення продукту підприємству. Водночас суспільні витрати на створення продукту включають також додаткову працю, втілену в додатковому продукті

Собіва́ртість - Вартість факторів виробництва, які необхідно витратити для виробництва продукції.

Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок а з ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника. При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються.

Відповідно до цього у собівартість продукції включаються витрати на:

дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;

підготовку і освоєння нової продукції;

виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;

обслуговування виробничого процесу і управління ним;

збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т. п.);

розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацій земель, охорону повітряного, водного басейнів);

набір і підготовку кадрів;

поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

Амортизáція – процес поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою (наприклад, на видобуте вугілля). Для заміщення зношеної частини основних засобів виробництва підприємства роблять амортизаційні відрахування, тобто відрахування певних грошових сум відповідно до розмірів фізичного і морального зносу засобів виробництва. Амортизаційні відрахування проводяться за встановленими нормативами А. основних засобів. Річна норма амортизаційних відрахувань визначається у відсотках від початкової вартості об'єктів. Амортизаційні відрахування обчислюються щомісяця у розмірі 1/12 частини річних норм, зараховуються до амортизаційного фонду і включаються у собівартість продукції або витрати обігу. Амортизаційні відрахування використовуються для повного відтворювання зношених основних фондів (на реновацію), а також для їх часткового відшкодування (на капітальний ремонт і модернізацію).25 відсотків амортизаційних відрахувань надходять до державного бюджету для фінансування структурної перебудови економіки.

Знос капіталу і його види

Вну́трішнє нагрома́дження капіта́лу — збільшення обсягу капіталу країни завдяки заощадженню та інвестуванню частини виробленої в цій країні продукції.

Обіг капіталу

У процесі виробничого використання функціонування капіталу підприємства характеризується постійним кругообігом. У процесі кругообігу капітал підприємства проходить три стадії

1)капітал у грошовій формі(грошовий капітал)

2)капітал у виробничій формі(виробничий капітал)

3)капітал у товарній формі(товарний капітал)

На першій стадії капітал у грошовій формі інвестується в операційні активи (оборотні та позаоборотні), перетворюючись у виробничу форму.

На другій стадії виробничий капітал у процесі виробництва продукції перетворюється в товарну форму, включаючи і форму виробничих послуг.

На третій стадії товарний капітал, у міру реалізації виробничих товарів і послуг, перетворюється в грошовий капітал.

Середня тривалість обороту капіталу підприємства характеризується терміном його обороту в днях (місяцях, роках).

Одночасно зі змінами форм рух капіталу характеризується постійною зміною його сумарної вартості, яка носить назву “вартісний цикл”. Рух вартісного циклу капіталу підприємства здійснюється за спіраллю

Кругообіг капіталу - це один цикл його руху, що охоплює процес виробництва і звертання, створюваних товарів і завершується поверненням капіталу в його вихідну грошову форму. Весь цей шлях можна зобразити наступною формулою:

У цій формулі відбита послідовність просування капітальної вартості через три стадії і зміну трьох функціональних форм капіталу.

Перша стадія відбувається в сфері обігу і полягає в тому, що грошовий капітал інвестується на придбання засобів виробництва і робочої сили, тобто капітал переходить із грошової форми у виробничу.

Наступна стадія протікає в сфері виробництва.Куплені на ринку фактори виробництва з'єднуються у виробничому процесі,створюючи товари з потрібною корисністю й отримуючі знову виникаючу вартість,у тому числі і прибуток.У цьому русі продуктивна форма капіталу перетворюється в товарну форму.

Третя стадія полягає в тому, що товарний капітал зі зрослою вартістю знову перетворюється в грошовий, що містить прибуток.

Таке послідовне перетворення капіталу з однієї функціональної форми в іншу, його рух через три стадії і являє собою кругообіг капіталу. Прагнення отримувати прибуток штовхає підприємця до того, щоб безупинно пускати свій капітал у кругообіг.

Такий безупинний круговий рух капіталу становить його обіг.

Товарна продукція — це загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених для продажу або реалізації різним споживачам.

Товарна продукція підприємства охоплює:

· готові вироби;

· запасні частини для продажу;

· напівфабрикати виробництва підприємства;

· нестандартне технологічне устаткування, виготовлене як для власних потреб, так і для реалізації;

· частину продукції допоміжних підрозділів, яка реалізується іншим споживачам (технологічне оснащення, енергія тощо);

· інші роботи й послуги виробничого характеру.

Рівень рентабельності - відношення прибутку до витрат на перевезення, що визначається у відсотках.

Підпри́ємництво, підприє́мницька дія́льність — самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем.

Банкру́тство — визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Основнí фóнди - матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Обігові виробничі фонди — це предмети праці, що знаходяться в сфері виробництва. До них відносяться: сировина, основні і допоміжні матеріали, незакінчена виробництвом продукція, паливо та інші предмети праці.

Сучасні форми бізнесу

Додатко́ва ва́ртість — це вартість, створена працівниками понад вартість робочої сили і безкоштовно привласнена власником засобів виробництва. Виходячи з цього, вартість товару (W) можна виразити так:

W = с + V + т, де т — додаткова вартість.

Природу додаткової вартості тривалий час виявити не вдавалося. Вперше до її наукового обґрунтування підійшов А. Сміт. Він є родоначальником трудової теорії вартості.

Найглибше обґрунтування суті додаткової вартості дав К. Маркс. Маркс виділяє 2 види додаткової вартості- абсолютну та відносну.

Абсолютна пов`язана з подовженням робочого дня. Відносна- зі зростанням інтенсивності праці.

Норма прибутку (Rate of Return) -середньорічний чистий прибуток, одержаний на капітал, виражений як відсоток від цього капіталу.

Відношення чистого прибутку, одержаного компанією, до загальної суми інвестованого капіталу.

Перемінні витрати (Variable Costs) - Витрати виробництва, об'єм яких міняється пропорційно зміни об'єму випуску продукції.

Додана вартість (Value Added) - Різниця між вартістю продукції, що випускає підприємство, та вартістю факторів виробництва.