Ресурси:

1.ПРИРОДНІ РЕСУРСИ – сукупність об’єктів і систем живої і неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини і суспільства. П.р. класифікують за різними критеріями: приналежні-стю до тих чи інших компонентів природи (мінеральні, кліматичні, лісові, водні тощо); можливістю відтворення в процесі використання – на вичерпні (поновлювальні й непоновлювальні П.р.) і невичерпні та ін. До П.р. входять сонячна енергія, атмосфера, гідросфера, наземна рослинність, ґрунт, тваринний світ, ландшафт, корисні копалини. Осн. напрям освоєння П.р. – їх комплексне використання.

2.ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ — це кошти, що знаходяться у розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань.

3. ТРУДОВІ РЕСУРСИ (або трудові резерви) – поняття «марксистсько-ленінської» (тобто комуністичної, сталінської – лагерної) «політичної економії», яке за дегуманізацію і інструменталізацію людини та методологічну необгрунтованість багатократно піддавалося критиці - під яким розуміються працездатне населення (дійсне і потенціальне) на території країни, адміністративної територіальної одиниці або підприємства.

Трудові рсурси поряд з наявними природними ресурсами і засобами виробництва, є складовою частиною продуктивних сил суспільства. Ч. і структура Т. р. безпосередньо пов'язані з чисельністю населення, його зростанням та віковою структурою, а екон. ефективність їх з такими чинниками, як наявне законодавство (див. Трудове право), підготовка і розподіл кваліфікованих кадрів, продуктивність праці (див. Праця), заробітна платна, геогр. розміщення, життєвий рівень населення, міґраційні та урбанізаційні процеси тощо.

4.ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ — частина земельного фонду, що використовується або можу бути використана у народному господарстві.

Земельні ресурси – сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві.

5. ЛЮДСЬКІ РЕСУРСИ — це кількість працівників з вищим рівнем кваліфікації, залучених до процесу розробки інтелектуального продукту.

6.БІОЛОГІЧНІ РЕСУРСИ включають генетичні ресурси, організми або їх частини, популяції або будь-які інші біотичні компоненти екосистем, які мають фактичну або потенційну користь або цінність для людства.

Метод наукової абстракції набуває великого значення саме в економічній теорії. Суспільне життя неможливо вивчати в лабораторних умовах. Наукова абстракція є уявне виділення найбільш суттєвих сторін досліджуваного явища і відхилення від несуттєвих сторін, властивостей, явищ. Абстрактне мислення породжує метод аналізу і синтезу.

За́соби виробни́цтва — сукупність предметів та засобів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ і послуг.

Аналіз і синтез — могутні засоби людського пізнання і вивчення дійсності. Без аналізу і синтезу неможливі найелементарніші і найпростіші форми психічної діяльності — відчуття, сприйняття.

Метафізика протиставляє аналіз і синтез як методи, що взаємно виключають один одного.

Робо́ча си́ла— здатність людини до праці, сукупність фізичних і духовних здібностей, що людина використовує у своїй діяльності

Робоча сила у статистиці - кількість людей, готових працювати за наймом. У різних країнах цей показник розраховується по різному. Зазвичай він включає число працюючих та зареєстрованих безробітних. Існують вікові й інші обмеження. Наприклад, американська статистика враховує людей, не молодше 16 років. Є методологічні питання. Наприклад, чи включати в цей показник «самозайняте» населення (дрібні підприємці, фермери, художники) або тільки працюючих за наймом. Іноді під робочою силою розуміють працівників підприємства за винятком адміністративного персоналу.

Матеріальне виробництво — виробництво. безпосередньо пов'язане з виготовленням матеріальних цінностей або з наданням матеріальних послуг: перевезення вантажів, виконання будівельних, монтажних, земельних, ремонтних робіт. Метою матеріального виробництва є випуск продукції, що задовольняє потреби людини або системи.

Невиробнича сфера – сукупність галузей народного господарства та видів діяльності людей, що надають необхідні послуги сус-пільству та окремим його членам і безпосе-редньо не пов'язані зі створенням матері-альних благ. До Н.с. належать такі галузі та види діяльності: житлово-комунальне гос-подарство та побутове обслуговування насе-лення; транспорт пасажирський; зв'язок (з обслуговування організацій Н.с. та населен-ня); охорона здоров'я, фізична культура та соціальне забезпечення; освіта, культура та мистецтво; наукове обслуговування; креди-тування та страхування; управління, партійні та громадські організації. Розвиток Н.с. залежить від розвитку сфери матеріального виробництва і, в свою чергу, впливає на роз-виток продуктивних сил і підвищення про-дуктивності суспільної праці.

Економічне мислення — явище суб’єктивного порядку, безпосередньо пов’язане з економічним життям суспільства як його органічна частина. З одного боку, економічне мислення є процесом відтворення людською свідомістю, у визначеній логічній послідовності, економічних взаємин із відповідними їм економічними законами. З іншого ж — це процес осмислення і переосмислення, засвоєння людьми нагромаджених суспільством економічних знань. Економічну свідомість при цьому можна розуміти як наслідок відтворення суб’єктами господарювання економічних умов життя у вигляді економічних ідей, поглядів, теорії, концепцій, що визначають суспільну стратифікацію і виражають своє ставлення до економічної діяльності в кожен конкретний історичний момент.

Бла́га — засоби задоволення людських потреб. Блага розділяються:

а) за натуральними характеристиками — на продукти і послуги;

б) за ступенем віддаленості від кінцевого споживання — на споживчі блага і ресурси;

в) по тривалості використання — на короткочасні і довготривалі;

г) по характеру споживання — на приватні і суспільні.

1.Економічна теорія — це наука про види діяльності, пов’язані з обміном і грошовими угодами між людьми.

2.Економічна теорія — це наука про використання людьми якісних чи обмежених продуктивних ресурсів (земля, праця, товари виробничого призначення, наприклад машини, і технічні знання ) для виробництва різних товарів (таких, як пшениця, яловичина, пальто, концерти, шляхи, яхти) і роз¬ділу їх між членами суспільства з метою споживання.

3.Економічна теорія — це наука про щоденну ділову життєдіяльність людей, досягнення ними засобів до існування і користання цих засобів.

4.Економічна теорія — наука про те, як людство розв’язує її завдання у галузі споживання і виробництва.

5.Економічна теорія — це наука про багатство.

Об’єктом економiчної теорiї є економiка в цiлому (на мiкро-, макро- i глобальному рiвнях). Мiкрорiвень економiки починається з сiм’ї; фiрма (пiдприємство) є його основною ланкою. Макрорiвень охоплює господарство цiлої країни, а глобальний - мiждержавнi економiчнi об’єднання та всесвiтнє господарство.

Функції економічої теорії

1.Практична функція

Економічна теорія виконує й практичну функцію, яка полягає в розробці принципів і методів раціонального господарювання, науковому обґрунтуванні економічної політики держави. Вчені безпосередньо беруть участь у визначенні економічної стратегії - довгострокової господарської політики суспільства.

В сучасних умовах посилюється роль економічної теорії в підвищенні результативності суспільного виробництва. Не випадково в усіх країнах світу її вивченню в навчальних закладах приділяється значна увага. Широка економічна освіта - важливий компонент загальнолюдських цінностей, без яких не можна досягти подальшого прогресу цивілізації.

крім цього, вивчення курсу "Основи економічної теорії" допомагає майбутнім спеціалістам краще й ефективніше реалізувати свою спеціальність. Адже незаперечним фактом є те, що економічна сторона в діяльності кожного фахівця відіграє неабияку роль. Оволодівши економічною теорією, студент краще орієнтуватиметься в економічному житті, у виборі місця майбутньої роботи, зможе повніше реалізувати свої здібності, набуті знання, ефективніше використати їх у своїх інтересах.

2.методологічна функція

Методологічна функція економічної теорії означає, що дана наука виступає теоретичною основою конкретно-економічних наук, тобто розробляє загальні методологічні принципи, без яких не можна обійтися при проведенні скільки-небудь ґрунтовного конкретно-економічного аналізу. Наприклад, економічна теорія формулює загальні принципи маркетингової діяльності підприємств, які можуть бути використані в багатьох галузях, приміром, при організації маркетингу туризму тощо.

Фа́ктори виробни́цтва— ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг. Класичними факторами виробництва є робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (вже інсуючі/вироблені засоби виробництва, а також фінансовий капітал). Четвертим фактором вважається підприємливість, який об'єднує попередні три фактори.

В економічній науці ми зображаємо цю обмеженість виробничого потенціалу країни кривою виробничих можливостей (КВМ). КВМ відбиває максимальні кількості товарів або послуг, які можуть одночасно вироблятися за даних ресурсів, якщо припустити, що всі ресурси повністю використовуються. Слід зауважити також, що ми розглядаємо економіку за станом на певний момент часу (тим самим передбачаємо постійну кількість ресурсів і незмінну технологію).