5.2 Міжнародні орендні операції.

Міжнародні орендні операції — це надання у найм товарів, що перетинають кордон орендодавця. Суть орендної операції полягає в наданні однією стороною — орендодавцем — іншій стороні — клієнту-орендарю товару у виняткове користування на встановлений термін за певну винагороду на основі орендного договору. На відміну від договору купівлі-продажу оренда зберігає за орендодавцем право власності за здане в оренду устаткування. Орендарю надане лише право його тимчасового використання.

Експортна орендна операція — міжнародна операція, у якій орендодавець купує предмет оренди в національної фірми і здає його іноземному орендарю.

Імпортна орендна операція — орендар отримує предмет оренди в іноземної фірми і надає його вітчизняному орендарю.

До міжнародних належать також орендні операції закордонних компаній ТНК, які укладають угоди на території країни перебування з місцевими фірмами.

Предмети орендних операцій

Предметами міжнародної оренди є:

• товари споживчого призначення: автомобілі, автофургони, холодильники, телевізори, відеотехніка тощо;

• конторське та поліграфічне, копіювальне устаткування;

• засоби обчислювальної техніки й обробки інформації;

• транспортні засоби — вантажні автомобілі, вертольоти, літаки, судна, контейнери;

• підйомно-транспортне та дорожньо-будівельне устаткування;

• устаткування загального промислового призначення, стандартне унікальне промислове устаткування, устаткування верстатобудування, енергетичного й електротехнічного машинобудування, устаткування для легкої промисловості, складського господарства;

• стаціонарне устаткування й устаткування комплектних підприємств;

Види орендних операцій

Залежно від термінів чи тривалості оренди в міжнародній практиці розрізняють три види оренди:

• короткострокова оренда (рейтинг) на кілька годин, днів, місяців до одного року;

• середньострокова оренда (хайринг) — від року до 2-3 років;

• довгострокова оренда (лізинг) — від 3-5 років до 15-20 років.

Контракти на рейтинг у міжнародній практиці укладають винятково. Його предметами бувають транспортні засоби. Зазвичай такі контракти передбачають зобов'язання орендодавців здійснювати страхування і технічне обслуговування предметів оренди.

У середньострокову оренду здаються дорожньо-будівельні машини, монтажне устаткування, сільськогосподарські машини. Ставки на середньострокову оренду також складаються під впливом попиту та пропозиції на ринку. Залежно від домовленості страхування та технічне обслуговування здійснюють орендодавці або орендарі. Здача в середньострокову оренду може здійснюватися з експлуатаційним персоналом або без такого.

Найбільшого поширення в міжнародній торгівлі набули лізингові операції, обсяг яких постійно збільшується, так само як коло товарів, що винаймаються.

Лізинг як своєрідна форма оренди істотно відрізняється від інших її форм, від умов надавання в найом, продаж в кредит і від прокату.

Термін «лізинг» походить від англійського дієслова «to lease», що в перекладі означає «винаймати», «брати в оренду». Можливості лізингу пояснюються «роздвоєнням» функції власності, тобто відділенням володіння майном (власника) від користування їм (користувача) та застосуванням спеціальної системи фінансування. Лізинг — специфічна форма фіксування придбання різних видів устаткування.

Лізингодавець, лізингова компанія — це орендодавець — фірма чи особа, яка надає в лізинг об'єкт (предмет) лізингу на погоджених договірних умовах з лізингоотримувачем. Його головні обов'язки:

• укласти договір купівлі-продажу;

• направити постачальнику наряд на постачання об'єкта угоди відповідно до погоджених заздалегідь умов;

• підписати протокол приймання після введення об'єкта в експлуатацію.

Лізингодавець володіє і є власником об'єкта лізингової операції; він укладає договір страхування на весь термін лізингового контракту.

Лізингові платежі — вид регулярних внесків, що являють собою оплату за виробниче використання об'єкта лізингової операції.

Система лізингу набула широкого поширення, у тому числі в галузі міжнародних комерційних зв'язків.

Переваги лізингу для орендаря зводяться до таких моментів:

1. Питання фінансування і придбання устаткування вирішується одночасно. Забезпечується, як правило, 100% фінансування угоди.

2. Пом'якшується проблема обмеженості ліквідних коштів (при міжнародному лізингу — інвалютних коштів), витрати на придбання обладнання рівномірно розподіляються на весь термін дії договору.

3. Не залучається позичковий капітал, і в балансі підприємства підтримується оптимальне співвідношення власного і позичкового капіталу.

4. Лізингове фінансування дозволяє оперативно реагувати на зміну ринкової кон'юнктури при закупівлі необхідного устаткування.

5. Практично на умовах лізингу можна одержати об'єкт лізингу «під ключ», залишивши здійснення усіх формальностей лізингової компанії.

6. Орендні платежі, найчастіше фіксовані, сприяють стабільності фінансових планів орендаря.

7. При міжнародному лізингу мають значення митні правила, застосовувані в країні орендаря. Сплачуючи мито з залишкової вартості, орендар реалізує істотні пільги.

8. Компанія — лізингодавець зацікавлена в закупівлі устаткування в постачальника за мінімальними цінами з метою можливої його перездачі в оренду або перепродажі у випадку неплатоспроможності орендаря

Серед переваг для орендодавця слід виділити такі:

1. Лізинг є додатковим інструментом фінансування. Банки й інші кредитні установи змушені займатися лізингом, тому що розвиток останнього створює їм серйозну конкуренцію і певною мірою сприяє зниженню банківського відсотка.

2. Лізингове фінансування пов'язане з меншим ризиком, ніж надання банківських позичок.

3. Податкові пільги частково реалізуються й орендодавцем.

4. Більш тісні контакти з виробниками створюють для лізингодавців нові можливості ділового співробітництва.

5. Документування угод є більш простим і прискореним за часом порівняно з банківським кредитуванням.

6. Для постачальника (продавця) основною перевагою лізингу є розширення можливостей збуту й одержання негайного платежу готівкою.

До недоліків, що можуть супроводжувати лізингові угоди, можна зарахувати такі:

1. У деяких випадках лізинг може бути кумулятивно дорожчим, ніж купівля в рахунок банківської позички.

2. Орендар, не будучи власником товару, обмежений у розпорядженні майном, отриманим в оренду.

3. В окремих випадках лізинг промислового устаткування (особливо короткостроковий) при несприятливій кон'юнктурі може виявитися збитковим для орендаря.

4. Реальна ринкова ціна устаткування після закінченні терміну оренди може виявитися нижчою за зафіксовану в контракті залишкову вартість.

Лізингову угоду умовно можна розділити на три частини:

• по-перше, комерційна частина, тобто узгодження з постачальником розумних закупівельних цін, умов платежу і постачання.

• по-друге, адміністративна частина, тобто виконання лізинговою фірмою всіх адміністративних заходів щодо імпорту чи експорту, у зв'язку з тим, що вона є власником устаткування, і тому всі митні формальності, страхування, транспортування ведуться від її імені.

• по-третє, самофінансування, що є найважливішою частиною угоди. Однак у своїй ціновій політиці лізингові фірми мало схильні переоцінювати і висувати цю частину на передній план, тому що в ряді випадків дешевше фінансувати високі відсотки при низьких закупівельних цінах, ніж навпаки, фінансувати занадто високі закупівельні ціни при низьких відсотках.