2.3 Організація зовнішньоекономічної діяльності підприємства за участю спеціалізованих посередницьких фірм та організацій.

Торгово-посередницькі операції — операції, пов'язані з купівлею і продажем товарів, що виконуються за дорученням виробника-експортера незалежним від нього торговим посередником на підставі угоди чи доручення.

Торгове посередництво — це перепродаж товару; пошук закордонного контрагента; підготовка та укладання угоди; кредитування сторін; здійснення транспортно-експедиторських операцій; страхові операції; проведення рекламних заходів; технічне обслуговування.

До торгово-посередницьких фірм належать фірми, що і юридично, і господарські не залежать від виробника чи споживача товару (сюди, звичайно, не входять філії або дочірні товариства промислових компаній). Вони діють заради одержання прибутку, який створюється або як розходження між цінами, за якими вони купують і продають товар, або як винагорода за послуги.

Як правило, торгово-посередницькі фірми займаються лише комерційною діяльністю, хоча найбільші з них можуть і обробляти куплений товар. Використання торгових фірм дає певні переваги.

1. Фірма-експортер у цьому випадку не вкладає якихось значних коштів в організацію збутової мережі на території країни-імпортера, тому що торгово-посередницькі фірми мають свою власну матеріально-технічну базу (складські приміщення, демонстраційні зали, ремонтні майстерні, роздрібні магазини).

2. Звільнення експортера від багатьох турбот, пов'язаних з реалізацією товару (доставка, сортування, пакування), пристосовуючи до вимог ринку.

3. Істотним є використання капіталу торгово-посередницьких фірм на основі короткострокового та середньострокового кредитування. Тут велике значення мають стійкі зв'язки торгово-посередницьких фірм із банками, страховими компаніями.

4. Ринки деяких товарів цілком монополізовано торговими посередниками (наприклад, брокерами в Англії), і вони недоступні для прямих контактів зі споживачами.

Недоліком використання посередників є те, що експортер позбавлений безпосередніх контактів із ринками збуту і цілком залежить від сумлінності посередника.

Торгово-посередницькі операції можна розділити на чотири види:

• з перепродажу;

• комісійні;

• агентські;

• брокерські.

Операції з перепродажу. Ці операції здійснюються торговим посередником від свого імені і за власні кошти. Тут торговий посередник виступає стороною договору як з експортером, так і з покупцем. Розрізняють два види операцій з перепродажу.

До першого виду належать операції, у яких торговий посередник виступає стосовно експортера як покупець. Він стає власником товару і може реалізувати його кому завгодно і за будь-якою ціною.

Другий вид операцій — коли експортер і торговий посередник підписали договір про продаж товарів на певній території, конкретний термін та інші деталі встановлено у договорі.

Комісійні операції. Ці операції здійснюються однією стороною (комісіонером) за дорученням іншої сторони (комітента) угод від свого імені, але за рахунок комітента. Взаємини регулюються договором. Комітент залишається до кінця власником товару. Комісіонер же не купує товар (він залишається в руках експортера). Але для третьої сторони (покупця) стороною договору є комісіонер, а комітента він може і не знати. Комісіонер одержує винагороду або як відсоток, або як різницю між ціною, установленою комітентом, і ціною продажу.

Різновидом комісійних угод є консигнаційні угоди. Це продаж товарів зі складу комісіонера, але товар належить консигнантові, тобто експортеру. Консигнаційна форма торгівлі використовується у випадку слабкого освоєння ринку або при постачанні нових товарів чи товарів масового виробництва, у стійкому збуті яких експортер не впевнений.

Агентські операції. Це операції з доручення однієї сторони, що називається принципалом, іншій стороні, яка зветься агентом, укладання юридичних угод за рахунок та від імені принципала (комісіонер діє від свого імені) на певній території. Незалежність агента виявляється в тому, що він не перебуває в трудових відносинах із принципалом і здійснює свою діяльність самостійно на основі агентської угоди. Він є юридичною особою, яка зареєстрована у торговому реєстрі. Агент лише сприяє угоді, але сам стороною не виступає, тобто контракт про купівлю не укладає.

Брокерські операції. Це встановлення через посередника-брокера контактів між продавцем і покупцем (а також між страхувальником та страхувальником, судновласником і фрахтівником). Брокер не є стороною в договорі, а використовується лише для інформування двох сторін, що беруть на себе зобов'язання за угодою. На відміну від агента, він не перебуває в договірних стосунках зі сторонами, а діє на підставі окремих доручень.

Крім головної функції — знайти покупця для продавця або навпаки, продавця для покупця — брокер певно визначені додаткові функції. Зокрема, він здійснює: контроль за виконанням контракту і пред'явленням рекламацій; іноді бере на себе обов'язки делькредере; добір партії товару визначеного асортименту; збирання інформації про стан ринку.

Брокер одержує винагороду, яка називається брокередж. Розмір цієї винагороди при товарних операціях коливається від 0,25 до 2-3%.

Залежно від характеру здійснюваних операцій розрізняють такі види торгово-посередницьких фірм:

• торгові;

• комісійні;

• агентські;

• брокерські;

• фектори.

Таким чином, у міжнародній торговій практиці вироблено досить чіткий механізм організації експортно-імпортних операцій, що здійснюються або безпосередньо фірмами-виробниками, або торговими посередниками. Це дає можливість раціонально використовувати відповідні методи, професійно вести зовнішньоторговельну діяльність.