6.4. Планування особистої роботи менеджера за допомогою органайзерів (самостійно)

6.5. Інтернет як потужний інформаційний ресурс. Проектування Web-сторінок для їх презентації у віртуальному просторі

Основним постачальником послуг (сервісів) доступу до глобальних мереж є провайдери. Хороший провайдер забезпечує самостійно або через спеціалізованих підрядників доступ до всіх сервісів Internet.

Всі мережеві сервіси надаються з використанням технології "клієнт-сервер". Сервер в глобальній мережі - це комп'ютер або програма, що надає клієнтам певні мережеві послуги. Клієнт - це прикладна програма, яка працює на комп'ютері користувача, передає запити серверу і отримує відповіді на них.

Різні сервіси мають різні прикладні протоколи і формати даних і це ще одна причина необхідності використання універсальних протоколів обміну даними ТСР/ІР.

Основними сервісами глобальних мереж є:

·FTP (File Transfer Protocol) - протокол передавання файлів, один з найстарших сервісів мереж. Дає можливість обмінюватись двійковими і текстовими файлами між довільним комп'ютерами (не обов'язково з сервером). Прикладом клієнтської програми може бути CuteFTP;

·E-Mail - електронна пошта, найстарший сервіс мереж. Призначений для обміну повідомленнями з використанням спеціальних служб через поштові сервери. Прикладом програми-клієнта може бути TheBat!;

·Mail List - розсилання електронної пошти за переліками. Призначення те ж, що й у електронної пошти, але повідомлення надсилаються не одному абоненту, а усім, внесеним до відповідного переліку;

·Usenet - групи новин або конференцій. Забезпечує обмін інформацією між усіма, хто користується цим сервісом (учасниками конференції). Електронний аналог дошки оголошень. Сервіс забезпечується або браузером, або спеціальними клієнтами як Microsoft Internet News;

·WWW (World Wide Web) - світова "павутина", служба доступу до гіпертекстового простору. Використовує протокол http (Hyper Text Transfer Protocol). Гіпертекстовий простір заповнений гіпертекстовими документами (Web-сторінками), пов'язаними між собою гіперпосиланнями. Більшість гіпертекстових документів зберігається на Web-серверах. Ці документи можуть, однак, зберігатись на довільному комп'ютері в мережі. Сервіс забезпечується програмами - браузерами, наприклад: Internet Explorer, Netscape Communicator, Mozilla;

Web-сторінка - це те зображення, яке користувач бачить на екрані монітора у вікні браузера, який інтерпретує за запитом користувача HTML-документ

HTML-документ (Web-документ) - це текстовий файл, що містить опис зображення документу на мові гіпертекстової розмітки HTML (Hyper Text Markup Language)

·IRC (Internet Relay Chat) - служба, що забезпечує проведення конференцій в реальному часі. Цю службу називають звичайно просто чатом. Для доступу до сервісу можна скористатись програмами mIRC або mIRC32;

·ICQ (акронім виразу "I seek you" - я тебе шукаю) - встановлення ІР-адреси користувача, комп'ютер якого в даний момент підімкнений до мережі. Необхідність такої послуги викликана тим, що частина користувачів не має постійної ІР-адреси. В кожному сеансі вони отримують динамічну адресу, яку надає сервер. Саме цю адресу визначає служба ICQ, що дає можливість організувати зв'язок на принципах IRC;

·Telnet - служба віддаленого доступу, яка дозволяє працювати на довільному комп'ютері мережі, як на власному (якщо, зрозуміло, це дозволяє власник віддаленого комп'ютера). Програма-клієнт з такою назвою є в кожній операційній системі.

Для створення Web-сторінок використовують або найпростіший текстовий редактор, або спеціалізоване програмне забезпечення

Мова HTML (Hyper Text Markup Language - мова розмітки гіпертекстових документів) не дивлячись на прогрес у розвитку засобів та мов програмування для Web залишається основною мовою для створення Web-документів.

Строго кажучи HTML не є повноцінною мовою програмування, та й процес створення Web-документів дійсно більше нагадує процес його опису, ніж його програмування.

Під час класичного програмування мовами високого рівня процес відбувається за наступною схемою (рис.4):

Написання тексту програми Компілювання Інтерпретування Програма в машинних кодах Результат виконання програми

Рис.4. Загальна схема програмування мовами високого рівня

Написаний текст програми передається для обробки або за допомогою компілятора, або за допомогою інтерпретатора. В першому випадку отримуємо скомпільовану програму в машинних кодах (файл .exe або .com), в результаті виконання якого отримуємо результати роботи програми. В другому випадку текст програми відразу інтерпретується і виконується, в результаті чого маємо результати виконання програми.

В обох випадках результат виконання всіх операцій та процедур є передбачуваним, а будь-яка помилка, не передбачена програмою, спричинює зупинку її виконання та появу повідомлення про помилку.

У випадку роботи з Web-документом його інтерпретатором може бути лише програма-браузер. Саме тут видно результати програмування - Web-сторінку. Різні браузери можуть інтерпретувати один і той же ж код по-різному. Крім цього, помилки у програмі не призводять до зупинки, а лише до спотворення результатів її виконання. З огляду на ці обставини, результат інтерпретування Web-документу не є (і не може бути) однозначний, що ускладнює процес створення таких документів, якщо підходити до ідеології їх програмування з критеріями класичного програмування.

Якщо можна так висловитись, то програмування для Web значно "демократичніше" від класичного програмування та орієнтоване на кінцевого користувача, тобто на потенційного адресата таких документів. Лише від користувача залежить, чи буде сторінка взагалі переглянута, в якому режимі її переглядатимуть і чи захочеться користувачеві переналаштовувати свій комп’ютер, щоб побачити Web-сторінку у найкращому вигляді.

Інструкціями в мові HTML є спеціальні конструкції - дескриптори чи теги, які мають наступний загальний формат:

< ім’я [атрибути] >

У відповідності зі специфікацією мови опису Web-документів HTML дескриптори можна писати як великими, так і малими буквами. Код Web-документів можна писати підряд, без примусового виділення дескрипторів та їх атрибутів окремими рядками. Інтерпретація документу браузером від цього не залежить. Але для зручності автора і користувачів варто виділяти 26

дескриптори великими літерами і візуально структурувати документ на секції, опис окремих абзаців, ілюстрацій, таблиць, опис інших об’єктів.

Дескриптори керують способом відображення частин документу у вікні браузера. Дескриптори бувають парні і непарні. Парний дескриптор завжди має відкриваючий і закриваючий тег. Закриваючий тег має ту ж назву, що й відкриваючий. Закриваючий тег відрізняється від відкриваючого двома ознаками:

·закриваючий тег завжди починається з дробової риски, наприклад </font>;

·у закриваючому тегу не використовують ніяких атрибутів.

Непарні дескриптори не мають закриваючих тегів.

Структура будь-якого HTML-документу однакова, а саме:

<HTML> - відкриваючий тег документу

<head> - відкриваючий тег заголовку документу

----------------- - службова інформація про документ

</head> - закриваючий тег заголовку документу

<body> - відкриваючий тег тіла документу

----------------- - інформація про вміст документу

</body> - закриваючий тег тіла документу

<HTML> - закриваючий тег документу

HTML-документ можна уявляти у вигляді контейнера, обмеженого тегами <HTML> та </HTML> (парний дескриптор, який не має атрибутів). Всередині цього основного контейнера знаходяться ще два контейнери чи секції. Перший контейнер, обмежений дескрипторами <head> та </head> - секція заголовку документу. В ньому розміщуються службові дані, які характеризують документ та окремі його особливості. Другий контейнер, обмежений дескрипторами <body> та </body> - тіло документу, де і міститься те, що згодом виводитиметься у вікні браузера.