5.3. Фінанси у другій половині хіх ст.

У другій половині ХІХ століття бюджет Росії характеризується певним ростом. З 1866 по 1897 рр. дохідна частина бюджету збільшилась з 0,36 до 1,42 млрд. руб. або в 4 рази, а видаткова – у 3 рази до 1,3 млрд. руб.

Особливою рисою державних фінансів другої половини ХІХ ст. була наявність двох бюджетів: звичайного та надзвичайного. Останній формувався за рахунок позик і надзвичайних поступлень, використовувався на покриття дефіциту бюджету, а саме на військові цілі, будівництво залізниць, надкошторисні витрати відомств.

Таблиця 5.1.

Державний бюджет Росії у 1866-1897 роках, млн. Руб.

Роки	Доходи	Видатки	Дефіцит (–) / Профіцит (+)
1866	356	413	– 57
1870	481	482	– 1
1875	576	543	– 33
1880	651	695	– 44
1885	762	807	– 45
1890	944	878	+ 66
1895	1255	1137	+ 118
1897	1416	1299	+ 117

У 90-х роках уряд штучними заходами зумів ліквідувати дефіцит бюджету і створити бюджетні резерви. Міністерство фінансів планувало занижені розміри доходів і відповідно до них визначало видаткову частину бюджету. Фактичні надходження коштів перевищували планові показники, що дало змогу досягти профіциту бюджету, з якого була створена вільна готівка казначейства. За рахунок цього фінансувалися надзвичайні видатки. Архівні документи свідчать, що дійсним джерелом нагромадження вільної готівки були державні позики.

Доходи звичайного та надзвичайного бюджетів Росії у другій половині ХІХ століття.

Таблиця 5.3.

Доходи звичайного та надзвичайного бюджетів Росії у 1866-1895 роках, млн. Руб.

Періоди	Прямі податки	Непрямі податки	Доходи від залізниць	Доходи від державного майна, митні збори	Внутрішні і зовнішні позики	Всього доходів за 10 років
1866-1875	1015	2505	239	1176	730	5665
1876-1885	1310	3705	428	1263	3552	10238
1886-1895	1798	5324	1295	1419	4861	14697
Всього за 30 років	4123	11534	1962	3858	9143	30600

Існування звичайного і надзвичайного бюджетів суперечило принципу єдності бюджетної системи. Цей принцип також порушувався й тим, що окремі відомства зберігали свої спеціальні капітали, які не входили до складу бюджетного розпису.

Найшвидшими темпами зростали надходження від позик – у 6,65 разу за 30 років, залізниць – в 5,4 рази, непрямих податків – у 2,1 разу. Податки займали найбільшу питому вагу в доходах бюджету (62% у 1866-1875рр., 48% у 1886-1895рр.).

Основу непрямих податків в Росії складали акцизи: тютюновий (з 1838р.), цукровий (з 1848 р., ставка 100%), на гас (з 1893 р., збільшував його вартість у рази). У 90-х роках з ініціативи міністра фінансів Вітте була введена державна винна монополія, яка дала значні доходи державі.

Політика уряду полягала в тому, що ставки акцизів постійно підвищувалися, на дешеві товари встановлювались більш високі акцизи, ніж на дорогі. Надходження акцизів зростали швидше, ніж від інших податків. Якщо з 1861 по 1900 рр. доходи від прямих податків зросли у 2 рази, то від непрямих – у 4,5 рази, в тому числі від «питного доходу» - у 2,5 разу, тютюнового акцизу – в 7 разів, цукрового – в 11 разів.

Серед прямих податків важливе місце займав подушний податок. З 1861 по 1870 рр. надходження податку зросли в 3,5 рази. Цей податок був найбільш несправедливим щодо платників. Так, з 451 млн. руб. доходів бюджету в 1870 р. із селян і робітників стягувалось 400 млн. руб.

У 1863 р. відмінили подушний податок з міщан, одночасно з цим підвищили розмір даного податку з селян. З 1887 року стягнення цього податку в європейській частині Росії відмінили. Також був реформований оброчний податок, який був перетворений міністром фінансів Бунге у викупні платежі і проіснував до 1906 року. Ще однією позитивною зміною в податковій системі даного періоду слід вважати відміну соляного податку.

Такі податкові заходи зменшили доходну частину бюджету на 40 млн. руб., що було компенсовано за рахунок збільшення ставок поземельного податку, стягнення недоїмки по викупних платежах та підвищення розміру непрямих податків.

Особливо швидко зростали видатки на армію та поліцейсько-адміністративний апарат, а також на погашення і сплату відсотків по позиках. Якщо у 1866-1875 рр. на обслуговування боргів витрачали 17%, то у 1886-1895 рр. – більше 40% видаткової частини звичайного та надзвичайного бюджетів. Видатки на військові цілі у 70-80-х роках становили біля однієї третини всіх видатків. Швидкими темпами зростало також фінансування залізниць, на що у 1893-1902 рр. було витрачено 1,7 млрд. руб.

Розглянемо видаткову частину бюджету (звичайного та надзвичайного).

Таблиця 5.2.