Питання для самоперевірки

1. Чим відрізняється експлуатація стаціонарних, напівстаціонарних і рухомих машини і в чому їх переваги?

2. Що розуміється під термінами “машинотракторний агрегат” і “агрегатна машина”?

3. Чим відрізняється експлуатація причіпних, напівнавісних і навісних МТА?

4. Чим відрізняється експлуатація МТА з навісними знаряддями порівняно з причіпними?

5. Назвіть основні особливості експлуатації простих, комбінованих і широкозахватних МТА?

6. Які принципи повинні враховуватися при комплектуванні лісо господарських МТА?

7. У якій послідовності здійснюється підбір машин при комплектуванні МТА з обґрунтуванням режиму їх роботи?

Лекція 3. Експлуатаційні витрати під час роботи мта

1. Основні види експлуатаційних витрат.

2. Види палива і мастильних матеріалів.

3. Розрахунок нормативної витрати палива.

1. Витрати, пов’язані з експлуатацією машин в лісовому господарстві, підрозділяються на прямі і непрямі.

Прямі витрати здійснюються у виробничій сфері. Вони пов’язані з виконанням технологічної операції і включаються в її собівартість.

Непрямі витрати безпосередньо не пов’язані з окремим видами технологічних операцій. Це в основному накладні витрати: на зміст адміністративно-управлінського персоналу і фахівців, підсобних і допоміжних робочих; утримання приміщень і споруд; придбання інструментів; амортизацію основних засобів і так далі Визначити величину непрямих витрат при оцінці роботи різних МТА складно. Тому порівняльну оцінку ефективності їх використання дають за прямими експлуатаційним витратам.

Прямі експлуатаційні витрати С_пр на виконання окремих технологічних операцій визначаються в гривнях на 1 год роботи машин, на 1 га напрацювання або на 1 т проведеної продукції. Розрахунки проводять за формулою:

С_пр = С_т + С_м + С_х,

де С_т, С_м – витрати, пов’язані з експлуатацією відповідно: трактора і лісогосподарської машини, грн/год;

С_х – витрати, пов’язані із зберіганням трактора і лісогосподарської машини, грн/год.

Витрати С_т грн/год, пов’язані з експлуатацією трактора, визначаються за формулою:

С_т = С_г+ С_пал + С_а + С_р,

де С_г – годинна ставка тракториста-машиніста на даному виді: робіт, грн;

С_пал – вартість палива і мастильних матеріалів, що витрачаються за 1 год роботи, грн;

С_а – амортизаційні відрахування на повне відновлення трактора, грн;

С_р – відрахування на капітальний і поточний ремонти трактора, проведення технічного обслуговування на 1 год роботи, грн.

Вартість палива і мастильних матеріалів С_пал, грн/год, визначається за формулою:

С_пал = W_н ·С_н ·Ц_к,

де W_н – продуктивність агрегату за нормою 1 год змінного часу, га/год;

С_н – витрата палива за нормою, кг/га;

Ц_к – комплексна ціна палива і мастильних матеріалів, грн/кг.

Амортизаційні відрахування трактора С_а, грн, визначають за формулою:

,

де С_б – балансова вартість тракторів, грн;

Р_а – норма щорічних амортизаційних відрахувань, грн;

Т_ф – фактичне річне завантаження трактора за даними лісогосподарського підприємства, год.

Відрахування на капітальний, поточний ремонти і технічне обслуговування С_р, грн, визначаються за формулою:

,

де Р_кр, Р_тр, Р_то – норми щорічних відрахувань відповідно на капітальний, поточний ремонти і на проведення технічного обслуговування, %;

Т_н – нормативне річне завантаження трактора, год.

Величина прямих витрат С_м, грн, пов’язана з експлуатацією лісогосподарської машини, визначається за формулою:

С_м = С_гм + С_ам + С_рм,

де С_гм – годинна оплата робочих, зайнятих на лісогосподарських машинах, грн;

С_ам – годинні амортизаційні відрахування на повне відновлення машин, грн;

С_рм – годинні відрахування на поточний ремонт і технічне обслуговування машини, грн.

Для визначення годинної оплати праці робочих С_гм, грн, зайнятих на машині, використовують формулу:

,

де С_гр – годинна ставка праці робочих, обслуговуючих машину за відповідною тарифною групою, грн;

– число робочих, оплата праці яких проводиться за відповідною тарифною групою;

п – число тарифних груп.

Годинні амортизаційні відрахування С_ам, грн, визначаються за формулою:

,

де С_бм – балансова вартість машин, грн;

Р_ам – норма щорічних амортизаційних відрахувань, %;

Т_фм – фактичне річне завантаження машин, год.

Годинні відрахування на поточний ремонт і технічне обслуговування машин визначаються за формулою:

де Р_трм, Р_том – щорічні відрахування відповідно на текучий ремонт і технічне обслуговування машин, %;

Т_нм – нормативне річне завантаження лісогосподарських машин, год.

Для зменшення експлуатаційних витрат необхідно: підвищувати змінне, сезонне і річне напрацювання МТА шляхом використання прогресивних методів організації робіт, раціонального комплектування агрегатів; дбайливо витрачати паливо і мастильні матеріали; скорочувати витрати на ремонт і технічне обслуговування; підвищувати рівень механізації робіт.

2. Для карбюраторних автомобільних двигунів в лісовому господарстві застосовують бензини наступних марок: А-76, АІ-93, АІ-95. У маркуванні бензинів буква “А” означає, що бензин автомобільний: буква “І” свідчить, що октанове число визначається дослідним методом; цифри означають мінімально допустиме октанове число.

Бензин А-76 використовують в двигунах автомобілів ГАЗ-52-03, ЗІЛ-157, ПАЗ-652Б, ГАЗ-53А, ЗІЛ-130 і ЗІЛ-131, УРАЛ-377Н і ін.

Бензин АІ-93 і АІ-95 використовують в двигунах легкових автомобілів Москвич-2141, ГАЗ-24, ВАЗ і ін.

Паливом для дизельних двигунів є дизельне паливо, яке випускається двох основних видів: для швидкохідних дизелів з частотою обертання колінчастого валу більше 1000 хв^-1 і для тихохідних двигунів з частотою обертання колінчатого валу 200... 1000 хв^-1.

Якість бензину характеризується випаровуваністю, детонаційною стійкістю, стабільністю фізичних і хімічних властивостей, схильністю палива до утворення відкладень, корозійною дією палива, наявністю в паливі механічних домішок і води. Для забезпечення надійної і економічної роботи карбюраторних двигунів бензин повинен задовольняти вказаним вище показникам.

Якість дизельного палива оцінюється в’язкістю, фракційним складом, температурою помутніння, температурою застигання, температурою самозаймання, схильність палива до утворення нагару і лакоподібних відкладень.

Якість дизельного палива повинна бути таким, щоб забезпечувалася безперебійна подача його на всіх експлуатаційних режимах, хороше сумішоутворення і легкий запуск, швидке займання і плавне згорання робочої суміші.

Випускається дизельне паливо наступних марок: ДЗ, ДЛ, Л, З і ЗС. Під час експлуатації в зимових умовах за температури 253 К (-20 °С) застосовується дизельне паливо марки З, а за температури до 243 К (-30 °С) – марки ДЗ і ЗС. У літній час застосовується літнє паливо марки ДЛ і Л.

Мастильні матеріали дозволяють зменшити сили тертя, що виникають в рухомих з’єднаннях машин і механізмів. Для мащення тракторів і автомобілів використовують масла, отримані з нафти. Якість масла оцінюється в’язкістю, температури застигання, температури спалаху, термоокислювальної стабільності, коксованості, зольності, схильності масла викликати корозію сплавів кольорових металів, змісту механічних домішок і води.

Для поліпшення експлуатаційних властивостей мастила використовують депресорні, в’язкісні, антикорозійні, противоокисні, протипінні і універсальні присадки. Депресорні присадки знижують температуру застигання мастила; в’язкісні – підвищують в’язкість мастила і покращують його в’язкістно-температурні властивості; антикорозійні – зменшують корозію металів; противоокисні – підвищують стійкість мастила до окислення; протипінні – знижують піноутворення; універсальні – дозволяють одночасно зменшити декілька показників, що характеризують якість масла.

Вживані в двигунах мастила згідно ГОСТ 17479–72 маркуються таким чином: М-6Б₁, М-8В₁, М-8Г₁, М-6Б₂, М-8В₂, М-10Г₂ і т. д. Буква “М” означає, що масло моторне; цифри 6, 8, 10 – в’язкість в сантистоксах за температури 373°К (100 °С); букви “Б”, “В”, “Г” – групу за експлуатаційними властивостями роботи двигуна (“Б” – для мало-, “В” – для середньо-, “Г” – для високофорсованих двигунів). Цифри після цих букв указують, для яких двигунів призначено мастило: 1 – для карбюраторних, 2 – для дизельних. Відсутність цифр указує на універсальність мастила.

Якщо в мастилі є згущуючі присадки і якщо воно може застосовуватися як зимове і всесезонне, то в його марку входить дріб, наприклад: М-6З/10В₂. У чисельнику дробу цифра з буквою “З” означає в’язкість мастила при температурі 255 К (-18 °С), а в знаменнику – при 373 К (100 °С).

У трансмісіях тракторів і автомобілів, а також в механізмах передачі багатьох лісогосподарських машин використовують трансмісійні мастила і пластичні мастила.

У трансмісійних мастилах Тс-14,5; ТАцТЭ-15ЭФО, ТАц-10 ТАц-15В букви означають: “Т” – мастило трансмісійне, “с” – північне, “А” – автотракторне, ЭФО – марка протикорозійної присадки.

Пластичні мастила використовують для зменшення сил тертя у сполученнях машин і механізмів, в які подача рідинного мастила утруднена або з яких воно витікає. Для мастила таких сполучень застосовують солідоли жирові ЦС-1 і ВУС-2 і синтетичні – прес-солідол С і солідол С (ГОСТ 4366–64) а також водостійкі низькотемпературні мастила УЦНИОЛ-1 УНИОЛ-2, ЦИАТИМ-201.

3. Під час виконання лісогосподарських робіт паливо витрачається при русі трактора під навантаженням, при холостих заїздах, поворотах агрегату, а також під час його зупинок з працюючим двигуном.

Загальна витрата палива , кг, визначається за формулою:

,

де – середня витрата палива відповідно при роботі під навантаженням, при холостих заїздах, поворотах і переїздах і під час зупинки з працюючим двигуном, кг/год; – відповідно час роботи агрегатів на вказаних режимах, год.

Значення годинної витрати палива під навантаженням і на холостому режимі визначається з тягової характеристики трактора, а – з технічної характеристики двигуна.

Зразкові значення годинної витрати палива при роботі тракторів залежно від завантаження двигуна приведені в додатку 10 [ ].

Величини залежать від характеру виконуваної операції. Визначаються вони на основі балансу часу зміни з урахуванням конкретних параметрів (довжини гону, швидкості руху і т. п.).

Витрати палива , кг, з розрахунку на гектар виконаної роботи визначаються за формулою:

,

де – кількість витраченого палива за зміну, кг;

– змінна продуктивність агрегата, га;

– робоча ширина захоплення агрегата, м;

v_р – робоча швидкість руху агрегата, км/год;

Т_р – робочий час, год.

За цими формулами розраховуються норми витрати палива для тракторів і самохідних машин. При цьому враховуються природно-кліматичні умови лісогосподарських підприємств.

Кількість мастильних матеріалів і пускового палива, необхідна для роботи МТА, визначається в процентному відношенні до основного палива.