Характер. Структура характеру

Акцентуації характеру. Під характером розуміють не будь-які індивідуально-психологічні особливості людини, а лише сукупність найбільш виражених і стійких рис особистості, типових для даної людини, які систематично виявляються в її діях і вчинках. Кожна людина має характер — сукупність ознак, що відрізняють її від інших людей. Немає двох людей, у яких були б повністю однакові характери.

Характер (від грец. сharaсter — друк, карбування) — сукупність істотних, стійких психічних ознак людини як члена суспільства, що виявляються в її ставленні до дійсності та накладають відбиток на її поведінку та вчинки.

Характер пов’язаний з темпераментом. Темперамент є вродженою біологічною основою характеру (Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, Б. М. Ананьєв). Характер — сплав уроджених особливостей вищої нервової діяльності з набутими впродовж життя індивідуальними рисами. Залежно від типу темпераменту одні риси формуються легше, інші — сутужніше.

Характер не тільки зазнає впливу з боку темпераменту, але і сам впливає па його особливості:

• під впливом характеру людина намагається цілеспрямовано регулювати прояви окремих ознак темпераменту — у результаті наполегливої роботи протягом тривалого часу ці ознаки можуть частково змінитися;

• характер маскує особливості темпераменту — динаміка поведінки в деяких типових ситуаціях починає залежати не під темпераменту а від мотивів і стосунків особистості.

Риси характеру — ті чи інші особливості особистості людини, що систематично виявляються в різних видах її діяльності і а за якими можна скласти уявлення про можливі вчинки людини за певних умов. У структурі характеру виділяють дві групи рис:

1) перша група — риси, що виражають спрямованість особистості (стійкі потреби, установки, схильності, ідеали, цілі) і ставлення до навколишньої дійсності;

2) друга група — інтелектуальні, вольові та емоційні риси характеру.

Риси характеру можна класифікувати за іншими ознаками (табл. 4.2).

Риси характеру є взаємозалежними та відносно стійкими, пін дає можливість прогнозувати поведінку людини. Різноманітність, рис характеру забезпечує спрямованість особистості на всебічне пізнання, на перетворення себе і навколишнього світу. За останні роки в практичній психології сформувалося уявлення про найбільш яскраві (акцентовані) характери, що допомагає в життєвих ситуаціях, у трудовій діяльності виробити правильну лінію поведінки, спілкування та взаємодії з такими людьми.

Класифікація рис характеру

Ознаки класифікації	Позитивні риси	Негативні риси
За ставленням людини до інших людей	Гуманізм, чуйність, товариськість	Черствість, брутальність, замкнутість
Стосовно праці	Працьовитість, ініціативність, творчість	Інертність, лінощі, консерватизм
Стосовно самого себе	Почуття власного достоїнства, скромність, гордість	Самознищення, егоїзм
Стосовно суспільних та особистісних цінностей	Акуратність, ощадливість	Марнотратність, неохайність

Акцентуація характеру — перебільшений розвиток окремих рис характеру на шкоду іншим, унаслідок чого погіршується взаємодія з оточуючими людьми. Визначити тип акцентуації можна за допомогою спеціальних психологічних тестів.

Німецький психіатр К. Леонгард виділяє 12 типів акцентуації (табл.4.3).

Типи акцентуації

Типи акцентуації	Особливості поведінки
1.Гіпертимний (гіперактивний)	Надмірно піднесений настрій, завжди веселий, говіркий, дуже енергійний, самостійний, прагне до лідерства, ризику, авантюр, не реагує на зауваження, ігнорує покарання, переходить через межі дозволеного, відсутня самокритичність
2. Дистимічний	Постійно пригнічений настрій; людина засмучена, замкнута, небагатослівна, виявляє песимізм, уникає галасливого товариства по службі, з товаришами по службі не сходиться, у конфлікти вступає рідко
3. Циклоїдний	Товариськість циклічно змінюється (висока – у період підвищення настрою і низька – у період пригніченого)
4. Емотивний (емоційний)	Надмірна чутливість, глибоко переживає найменші неприємності, зайве чутливий до зауважень, невдач, часто має пригнічений настрій
5. Демонстративний	Прагне бути в центрі уваги і домагається своїх цілей за будь-яку ціну, легко забуває про свої непорядні вчинки
6. Збудливий	Підвищена дратівливість, похмурість, нестриманість, агресивність, „занудливість“, але можливі підлесливість, послужливість (як маскування)
7. Який застряє	„Застряє“ на своїх почуттях, думках, не може забути образ, „зводить рахунки“, службова та побутова незговірливість, схильність до затяжних сварок, у конфліктах частіше буває активною стороною
8. Педантичний	Виражена занудливість у вигляді „переживання“ подробиць, на службі може „замучити“ відвідувачів формальними вимогами, стомлює домашніх надмірною акуратністю
9. Тривожний (психастенічний)	Знижене тло настрою, побоювання за себе, близьких, боязкість, невпевненість у собі, надзвичайна нерішучість, довго переживає невдачу, сумнівається у своїх діях
10. Екзальтований (лабільний)	Дуже мінливий настрій, емоції яскраво виражені, підвищена реактивність на зовнішні події, балакучість, влюбливість
11.Інтровертований (шизоїдний, аутистичний)	Нетовариськість, замкнутість, відстороненість від усіх, спілкування з необхідності, занурений у себе, про себе нічого не розповідає, свої переживання тримає в собі, хоч і має підвищену вразливість. Стримано, холодно ставиться до інших людей, навіть до близьких
12. Екстравертований (конформний)	Висока товариськість, балакучість, своєї думки не має, дуже несамостійний, прагне бути як усі, неорганізований, воліє підпорядковуватися

Індивідуально-психологічні особливості особистості менеджера. Специфіка психічних особливостей особистості, безперечно, впливає па успішність управлінської діяльності — це очевидно.

Управління — процес взаємодії з багатьма людьми, що відрізняються особистісно, тобто всі вони є неповторними.

Менеджер — професійно підготовлений керівник. Що ж до ефективності керівництва, менеджери відрізняються між собою. Опитування видатних менеджерів США, Європи, Японії показало, що в діяльності менеджера найважливішими факторами успіху, пов’язаними з індивідуальними особливостями особистості, є такі:

• бажання й зацікавленість людини бути менеджером;

• уміння працювати з людьми, спілкуватися, мислити, взаємодіяти, переконувати, впливати на людей;

• гнучкість, нестандартність, оригінальність мислення; оптимальне поєднання в характері готовності до ризику та відповідальності;

• уміння передбачати майбутній розвиток подій, інтуїція; висока професійна компетентність, спеціальна управлінська підготовка.

Методи й способи вирішення управлінських завдань мають ґрунтуватися на реальному врахуванні „людського ресурсу“. Менеджер повинен бути не просто товариського людиною, а насамперед контактною, тобто вміти налагоджувати ділові стосунки, бути гарним оратором і співрозмовником, що неможливо без розвинених мовних здібностей.

Найбільш придатними для управлінської діяльності є люди, що мають темперамент сангвініка, холерика чи флегматика. Однак і меланхоліки також можуть бути гарними менеджерами за умови розвиненості вищезазначених рис характеру, що маскують недоліки темпераменту.

Для менеджера-фахівця необхідними є такі риси характеру: домінантність (уміння впливати на підлеглих), товариськість, самостійність, незалежність у прийнятті рішень, гуманізм, упевненість, рішучість, наполегливість, витримка, працьовитість, дисциплінованість, ініціативність, творчість, скромність. Водночас керівник повинен знати, які риси характеру властиві його підлеглим і відповідно до цього організовувати роботу та розподіляти обов’язки.

Психологічно грамотний менеджер у взаєминах неодмінно орієнтується на тип темпераменту співрозмовника (товариша по службі чи ділового партнера), його характерологічні особливості. Крім того, менеджер повинен бути проникливим, що допоможе спрогнозувати мету й вчинки підлеглого та партнера. Наполегливість та вміння закінчити розпочату справу — невід’ємні якості особистості керівника.

Невід’ємною якістю менеджера є здатність ризикувати за умови, що ступінь ризику припустимий і базується на фактах.