Література

1. Иванова Т. Ю. Теория организации. Краткий курс : учебю пособие / Т. Ю. Иванова, В. И. Приходько. – СПб. : ООО «Питнр Принт», 2004. – 273 с.

2. Теория организации: Учебник для вузов / [Алиева В. Г., Иваненко Н. К., Мазур П. Р., Собко П. Р.]. – М. : ЗАО “Издательство ”Экономика”, 2003. – 408 с.

Матеріали для самостійного опрацювання з теми 6.

6.3. Гнучкість організації.

6.4. Стійкість організації.

6.3.1. Гнучкість процесу

Організаційний процес повинен володіти гнучкістю, тобто здатністю до оперативних змін. У зв'язку з цим мова може йти про гнучкість орієнтації або про гнучкість реалізації процесів. Гнучкість орієнтації передбачає, що процес допускає:

• зміну пріоритетів і приватних цілей при збереженні головних;

• передивляється поставлених завдань;

• коректування складу і вмісту виконуваних функцій;

• зміна спрямованості в разі відхилення від встановлених орієнтирів.

Гнучкість реалізації передбачає, що процес здібний до зміни:

• форм і способів реалізації;

• складу і послідовності стадій;

• таких параметрів, як тривалість, інтервали між стадіями, швидкість, інтенсивність і ін.

Гнучкість процесу дозволяє забезпечувати:

• можливість дії механізму саморегуляції, самокорегування процесу, оскільки при необхідності можуть бути оперативно змінені відповідні його характеристики;

• велику узгодженість між собою окремих стадій процесу, оскільки може бути своєчасно змінена орієнтація відповідних стадій;

• велику надійність здійснення процесу, оскільки при виникненні збоїв можуть бути своєчасно внесені відповідні корективи.

Гнучкість процесу обумовлена:

• підвищенням рівня його керованості;

• гнучкістю системи, що забезпечує даний процес;

• інформативністю процесу, що забезпечує повноту і своє тимчасовість вступу інформації;

• сприйнятливістю процесу до дій з боку суб'єкта управління;

• оперативністю процесу, що забезпечує своєчасність змін.

• формуванням багатоваріантних структур реалізації процесу;

• інтервальністю значень тривалості процесу і його окремих стадій [2, с. 120].

Таким чином, гнучкість процесу розглядається тут як один з найважливіших інструментів процесуалізації організації.

6.3.2. Гнучкість системи

Згідно сучасним уявленням про стабільність, цей стан забезпечується не стільки придушенням відхилень (статична стабільність), скільки можливістю зміни полягання в певному діапазоні (динамічна стабільність). Динамічна стабільність організації інколи ототожнюється з гнучкістю. Прийнято використовувати поняття «гнучкість» для опису властивостей і поведінки систем різної природи. Розглянемо деякі приклади. Гумовий предмет, що володіє властивістю змінювати форму, залишаючись при цьому гумовим предметом, ми називаємо гнучким, еластичним. Тут гнучкість — властивість матеріалу, з якого виконаний предмет. Під «гнучкими цінами» маються на увазі ціни, що змінюються залежно від умов попиту. Широко поширені поняття «Гнучка дипломатія», «гнучка політика», «гнучке автоматизоване виробництво» і ін. Характерний, що це поняття використовується як для ергатичних людино-машинних, так і для природних систем, а також для систем іншої природи. Аналіз дозволяє укласти, що гнучкість може розглядатися в сенсі як пристосовності (адаптивні зміни), так і довільних змін стану або поведінки системи в певних межах в результаті деякої дії (нормативні зміни). Не дивлячись на те що число властивостей, що визначають стан будь-якої системи, необмежено велике, існують критичні значення параметрів систе­ ми, її граничні стани, з якими пов'язана якісна перебудова системи. Саме цими станами обумовлена межа, якої може досягати система, що характеризується гнучкістю. Тут можна провести формальну аналогію з теорією катастроф, що вивчає проблеми перебудови граничних станів систем в точках біфуркації. Отже, поняттю «гнучкості» супроводять наступні основні ознаки: дія на систему, зміну властивостей або поведінки системи, включаючи адаптацію; наявність меж зміни. Сукупність цих ознак дозволяє дати субстанциональное визначення гнучкості: гнучкість — здатність системи, підданої певній дії, нормативно або адаптивний змінювати своє полягання і (або) поведінку в межах, обумовлених критичними значеннями її параметрів.

При розгляді гнучкості з позицій кібернетики стає очевидним, що це поняття близьке по сенсу поняттю «Керованість. Насправді, гнучкість передбачає наявність в системі всіляких подій, явищ, дій. І єство управління полягає саме в тому, аби вибрати з цієї різноманітності яке-небудь одна дія (або певну послідовність дій) відповідно до деякої заданої мети і забезпечити умови для реалізації зробленого вибору.

Властивість гнучкості організації забезпечується багатьма чинниками, наприклад:

• принципами побудови організаційних структур;

• технологічною (виробничою) гнучкістю, що дозволяє оцінити технологію виробництва, а також визначити, наскільки швидко можна перебудуватися на випуск нової продукції;

• сучасними засобами комунікації;

• характером виробничих стосунків, включаючи стиль керівництва, організаційну культуру, психологічний клімат в колективі, наявність неформальних груп і т.д.;

• рівнем кваліфікації працівників [2, с. 122].

Переважна більшість організацій характеризуються певною гнучкістю. Гнучкість структури виявляється в:

• варіабельності зв'язків, з'єднань і конфігурацій;

• замінюваності окремих структурних блоків, а також їх функціонуванні за дискретною схемою;

• формуванні вторинного контуру структурних зв'язків: доповнюючих, дублюючих, контрольних і таких, що коректують;

• посиленні середньої ланки структури;

• широкому розвитку мережі периферійних зв'язків.