2.1. Найбільш поширені антимікробні речовини вищих рослин

Найбільш обширеними в даному напрямку являються роботи Осборна, який дослідив 2300 видів рослин, і виявив антибактеріальну активність лише у 160 видів, що належать до 63 родів.

Протимікробні речовини найчастіше виявлялися у жовтецевих, антибактеріальна активність яких могла залежати від наявності у них протоанемоніну. Потім йшли лілійні, до яких належать цибулі і часники, багаті алліцином чи близькими до нього сполуками.

Найбільш чутливими до антибактеріальних речовин рослинного походження виявились Грам-позитивні мікроорганізми, менш чутливими – Грам-негативні.

Антимікробні речовини представлені в рослинах найрізноманітнішими сполуками. Найбільш поширені, тобто ті, що найчастіше трапляються, будуть представлені нижче.

Ефірні олії різних рослин не представляють собою інидивідуальних хімічних речовин. До їх складу входять вуглеводи (аліфатичні і ароматичні), моно- і поліциклічні терпени та сесквітерпени, спирти, їх ефіри, альдегіди, феноли і фенолові ефіри, кетони, органічні кислоти, інколи лактони тощо. Тим не менше, кожній ефірній олії притаманні свої особливості. Літературні дані свідчать,що майже всі ефірні олії володіють в більшій чи меншій мірі вираженими бактеріостатичними властивостями. Зокрема, найбільш активними ефірними оліями відносно стафілококів виявились: Ol. Acorus calami (розведення 1:5000), Ol. Artemisia absinthii (1:1000), Ol. Carum carvi (1:2000), Ol. Cinnamonii (1:8000), Ol. Eucalypti (1:4000), Ol. Ferula sp. (1:1500), Ol. Thymus polessicus (1:10000 – 1:25000), Ol. Valerianae nitidae (1:2500 – 1:5000), Ol. Cannabis sativa (1:50000 – 1:100000) та інші.

Можливо, що використання антимікробних речовин має місце і в харчовій промисловості, оскільки багато приправ містять антибактеріально активні ефірні олії (імбир, мускатний горіх, кориця, майорана, лавр, духмяний перець, гвоздика, коріандр, аніс .).

Бальзами і смоли теж не являють собою індивідуальних речовин, а є сумішами. До бальзамів, що мають антибактеріальні властивості, відносяться відомі з давніх часів перуанський, копайський, толуанський бальзами і стіракс. До смол (смоляних кислот), що володіють протимікробними властивостями, відносять смоли із Balsamea Myrrha і Styrax benzoin, що містить бензойну і корицеву кислоти.

Органічні кислоти у великих кількостях містяться у вищих рослинах. Антимікробні властивості мають хаулмугрова і гіднокарпова, а також уснінова і галова кислоти.

Дубильні речовини, зокрема танін і галова кислота ще у давні часи використовувались як антисептики. В багатьох літературних джерелах вказано, що антимікробні властивості ряду рослин обумовлені наявністю в них саме дубильних речовин, зокрема такими рослинами є бадан товстолистий, брусниця, дйб звичайний, змійовик, перстач прямостоячий, скумпія тощо.

Так танін проявляєбактерицидну дію у розведенні 1:1000 – 1:5000, бактеріостатичну - 1:20000 – 1:100000; пірогалол у 1:2000 і 1:20000; гідрохінон у 1:500 і 1: 1000-2000; пірокатехін у 1: 3500 відповідно.

Із білків у якості антибіотика описаний лише один – пуротіонін, який виділений з невідбіленого пшеничного борошна. Він токсичний не лише для бактерій, але й для тварин, а також пригнічує розмноження Грам-позитивних бактерій.

Алкалоїди і глюкозиди виявляють найбільш виражену антимікробну дію серед усіх речовин рослин. Зокрема, на стафілококи виражений вплив мають піптанін, ізоамодендрин, анабазин, хатинін, гляуцин, дельфонін, таспін, сферофізин, гармін тощо.