Методичні рекомендації.

При розгляді першого питання потрібно розкрити зміст конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини. Автору, котрий виконує дану необхідно сформулювати дефініцію поняття “право на звернення до Європейського Суду з прав людини”, а також його суттєві ознаки.

Розкриваючи друге питання курсової роботи, автору необхідно проаналізувати регламент діяльності Європейського Суду з прав людини, а також провести порівняльний аналіз механізмів міжнародного судового захисту прав і свобод людини в редакції Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р. і в редакції протоколу № 11 “Про реорганізацію контрольного механізму 1998 р., створеного у відповідності з Конвенцією”.

Висвітлюючи третє питання, автору доречно детально проаналізувати статті Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а також факультативних протоколів до неї, що були ратифіковані Україною. Логічним завершенням цього питання є визначення умов прийнятності скарги людини та громадянина до Європейського Суду з прав людини, що випливають із положень Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а також рішень цієї впливової міжнародної інституції.

Для з’ясування четвертого питання необхідно опрацювати рішення, прийняті Європейським Судом з прав людини, де мало місце порушення конвенційних прав, як в західних державах, так і в нашій державі безпосередньо.

Аналізуючи п’яте питання, автору дослідження потрібно вказати конкретні шляхи вдосконалення національного законодавства щодо забезпечення конституційного права на звернення до вищезгаданої міжнародної правозахисної інстанції. Особливу увагу приділити проблеми дотримання державними, правоохоронними органами та судами конституційних вимог щодо реалізації права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини.

Тема №7. Засади заснування та діяльності об'єднань громадян в Україні: нормативна база і практика її застосування. План.

Вступ.

1. Принципи та порядок створення об’єднань громадян. Підстави для

відмови у їх реєстрації.

2. Діяльність об’єднань громадян по реалізації громадянами своїх прав і свобод, формуванні органів влади і самоврядування .

3. Питання господарської та іншої комерційної діяльності об’єднань громадян.

4. Аналіз діяльності об'єднань громадян за даними ЗМІ.

Висновки.

Законодавство та література.

Конституція (Основний Закон) України. – Київ, 1996.

Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001р. // ВВР. – 2001. – - №23. - ст.118.

Закон України “Про об’єднання громадян” // ВВР. – 1992. - №34. - Ст.504; Урядовий кур’єр. – 2001. - №142. – 9 серпня.

Аніщук В. Форми правового забезпечення діяльності політичних партій в Україні // Право України. – 2000. - №2. - с.95-97.

Головко О. Громадсько-політичний рух Дніпропетровщини // Право України. – 1999. - №4. – с.113.

Кравченко В.В. Конституційне право України навчальний посібник.- Вид. 6-те, виправл. та доповнен.- Атака, 2007.-592с.

Погорілко В.Загальна декларація прав людини – одна з найважливіших загальнолюдських цінностей ХХ століття // Право України. – 1999. - № 6. –с. 7.

Рабінович П. Загальна декларація прав людини - вселюдський ідеал гуманізму (до 50 річчя прийняття) // Право України. – 1998. - №12. – с.8.

Ромовська З. Закон України про політичні партії (Бути чи не бути? Бути! Але яким?) // Право України. – 1999. - №8. - с.54-58.

Схінько Т.М., Кушніренко О.Т. Конституційно-правовий статус об’єднань громадян в Україні. – Харків: Арсис ЛТД, 1998.

Черней В., Стронов І. Конституційне забезпечення прав людини в Україні // Право України. – 1999. - № 10. –с.93.

Шумак І. Поняття громадянських прав і свобод людини в Україні // Право України. – 1999. - № 10. – с.14.