4. Методи оптимізації структури джерел інвестиційних ресурсів

Співвідношення між складовими капіталу фірми являє собою структуру інвестованого капіталу, яка безпосередньо впливає на прийняття інвестиційних рішень. У зв'язку з цим, під час передінвестиційних досліджень перед суб'єктами господарювання виникає проблема визначення оптимальної структури інвестиційного капіталу, а саме:

• яким має бути співвідношення постійних та змінних витрат на виробництво;

• яким чином у перспективі формуватиметься основний та обіговий капітал;

• яким має бути співвідношення власного, акціонерного та позичкового капіталу;

• за якого співвідношення фінансових ресурсів, що спрямовуються на фінансування інвестиційного проекту, доходи від його реалізації будуть найбільшими.

Оптимальна структура капіталу виражає таке співвідношення використання власного та позичкового капіталу, за якого забезпечується найефективніший взаємозв'язок між коефіцієнтами рентабельності власного капіталу та заборгованості, тобто максимізується ринкова вартість підприємства.

Процес оптимізації структури капіталу здійснюється у такій послідовності.

1. Аналіз складу капіталу у динаміці за ряд періодів (кварталів, років), а також тенденції зміни його структури. При цьому розглядаються такі показники, як коефіцієнти фінансової незалежності, заборгованості, співвідношення між довгостроковими та короткостроковими зобов'язаннями. Далі вивчаються показники оборотності та рентабельності активів і власного капіталу.

2. Оцінка основних чинників, що визначають структуру капіталу. До них належать:

• галузеві особливості господарської діяльності;

• стадія життєвого циклу фірми (молоді компанії з конкурентоспроможною продукцією можуть залучати для свого розвитку більше позичкового капіталу, а зрілі використовують переважно власні кошти);

/ кон'юнктура товарного та фінансового ринків; / рівень прибутковості поточної діяльності;

4 податкове навантаження на компанію (частка податків, що сплачуються, у виручці прямих і непрямих від продажу — брутто);

/ ступінь концентрації акціонерного капіталу (прагнення власників капіталу зберегти контрольний пакет акцій.

З урахуванням цих та інших чинників управління структурою капітал передбачає вирішення двох основних завдань:

а) встановити пропорції використання власного або зовнішнього капіталу;

б) забезпечити (у разі необхідності) залучення додаткового внутрішнього або зовнішнього капіталу.

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм прибутковості власного капіталу.

4. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості (ціни). Вона ґрунтується на попередній оцінці власного та залученого

капіталу за різних умов його залучення й варіантних розрахунках середньозваженої вартості капіталу.

Найчастіше для вирішення проблем оптимізації структури капіталу використовують ефект фінансового важеля (левериджу). Властивість фінансового левериджу (важеля) полягає у тому, що виникає можливість використовувати капітал, взятий у борг під фіксований відсоток, для інвестицій, які приносять прибуток більший за відсоток за кредит.

Таким чином, як показують дослідження, формування структури джерел фінансування — дуже складний процес, який залежить від потужності кожного джерела в той чи інший період часу, фінансового стану та перспектив розвитку акціонерів, а також кон'юнктури ринку і актуальності інвестиційного проекту в перспективі.