5. Визначення потреби у фінансових ресурсах для інвестування

У процесі визначення майбутньої динаміки та структури джерел фінансування інвестиційних проектів велике значення має фінансове планування, яке являє собою процес оцінки фінансових ресурсів, необхідних для здійснення інвестиційних заходів компанії та своєчасного визначення методів їх фінансування. Без надійної методики оцінки фінансових потреб компанія може залишитись без достатніх коштів для сплати відсотків за позичку, рахунків постачальників, орендної плати і комунальних послуг. Компанії може загрожувати банкрутство, якщо вона не спроможна сплатити свої договірні зобов'язання, скажімо, відсотки за позичку. Тому відсутність належного фінансового планування може призвести до втрати ліквідності, а потім і до банкрутства, навіть якщо всі її активи, разом з неліквідними — будівлями та обладнанням, — значно перевищують заборгованість.

Успішну інвестиційну діяльність і постійну платоспроможність фірми не можна гарантувати лише за рахунок прибуткових проектів і зростаючих обсягів продажу продукції фірми. «Криза ліквідності», тобто нестача коштів для сплати за фінансовими зобов'язаннями, завжди загрожує компанії. Ця проблема загострюється, якщо кредити обмежені, а тому малим та середнім фірмам можливий брак коштів загрожує більше, ніж великим корпораціям, які завжди мають ширше коло фінансових альтернатив.

Варто пам'ятати, що навіть рахунки дебіторів не забезпечують ліквідності, якщо вони не можуть бути швидко перетворені у готівку. Надвисокий приріст обсягу продажу товарів теж не захищає фірму від можливого банкрутства. Менеджери мають постійно складати фінансові плани, щоб оцінювати майбутні фінансові потреби. Своєчасний вибір різних прийомів фінансування теж має вирішальне значення у фінансовому плануванні. Наприклад, коли зростають відсоткові ставки, перевага надається довгостроковій позиції під фіксований відсоток, а не короткостроковій. Проте, якщо передбачається спад відсоткової ставки, фінансовий менеджер вчинить краще, коли тимчасово позичить гроші і потім рефінансуватиме борг за нижчою ставкою, щойно ставка відсотка знизиться.

Фінансові джерела включають коротко- і довгострокові позички, привілейовані і прості акції, а також нерозподілені прибутки. Нерозподілені прибутки, тобто нагромаджені прибутки після утримання податків і дивідендів, є особливо бажаним джерелом фінансування. Здатність розширяти ділові операції з допомогою нерозподілених прибутків є ознакою платоспроможності фірми в тому розумінні, що можливість постійно використовувати ці кошти вказує на її фінансову самодостатність. Якщо ж нерозподілених прибутків не достатньо, то керівництву слід вдаватись до складнішого рішення: йому доведеться шукати найкращого поєднання боргів і власного капіталу фірми.

У зв'язку з цим, велика увага підприємців має бути зосереджена на методах, які використовуються для оцінки фінансових потреб у процесі реалізації інвестиційних проектів, та на аналізі джерел коштів і їх використання.

На практиці існує кілька методів оцінки фінансових потреб фірми. Попри те, що жоден з цих методів не може точно передбачити майбутні потреби, фінансовий менеджер повинен використовувати деякі методи для бодай приблизної оцінки потреб у коштах хоча б на один рік наперед. Основні методи для цієї мети висвітлюються нижче.

1. Метод відсотка від товарообігу. Мета цього методу — показати, як можна обрахувати фінансові потреби в робочому капіталі. Цей метод передбачає, що зміна обсягу продажу продукції впливає на величину активів, які повинна мати компанія. За визначенням, активи, які змінюються внаслідок збільшення або зменшення товарообігу, називаються спонтанними активами. Інакше кажучи, товарообіг значною мірою визначає, скільки коштів треба, щоб здійснити проект.

Метод відсотка від товарообігу дає можливість також оцінити потреби у додаткових коштах фінансування залежно від запланованого приросту (зниження) обсягу реалізації продукції у наступному періоді реалізації інвестиційного проекту.

2. Метод балансу грошових надходжень. З допомогою цього методу фінансові менеджери щомісяця мають порівнювати майбутні грошові надходження із сумами до виплат та визначати щомісячний надлишок надходжень або дефіцит. Як наслідок, складається баланс грошових надходжень, за яким можна передбачити майбутні фінансові потреби фірми для фінансування інвестиційного проекту.

3. Метод урахування оборотності грошей. За цим методом мінімальна сума грошей, потрібна компанії для проведення своїх операцій, визначається за допомогою такого рівняння: Мінімальна необхідна _ Річні операційні витрати сума грошей Оборотність грошей

Це рівняння варто використовувати тоді, коли операційні витрати рівномірні за кожен період. Річні операційні витрати тут визначаються як сума витрат грошей, або витрати на купівлю товарів і сировини, заробітну плату, відсотки та дивіденди. Оборотність грошей — це кількість оборотів грошей фірми за рік.