22.Грошово кредитна система однієї з країн Австралії та Нової Зеландії

 На початку 1990-х років економіка Австралії переживала спад. Висловлювалися думки, що економічна криза в країнах Азії у 1997-1998 роках позначиться на Австралії, але на початку 1999 стало ясно, що австралійська економіка успішно подолала цю кризу і вступила в період підйому з низькими темпами інфляції. У 1997-1998 фінансовому році валовий внутрішній продукт (ВВП) Австралії оцінювався в 360 млрд. дол. США (за курсом на кінець 1998). Зростання ВВП Австралії восени 1998 характеризувалося рекордним показником 5%. У 1999 ВВП Австралії становив 389 млрд. дол. США, а у 2000 році - 394 млрд. дол. США.

   В Австралії з 1966 прийнята десяткова грошова система. Австралійський долар випускається Резервним Банком Австралії, який регулює процентні ставки і здійснює контроль за фінансовою системою. Чотири найбільших австралійських банки - Національний Банк Австралії, Союзний Банк Австралії, банківська корпорація Вестпак і Австралійська і Новозеландська банківська група - контролюють більше половини всіх банківських активів. Злиття цих чотирьох великих банків заборонене державою, що прагне забезпечити конкурентоздатність банківського сектора.

 В системі оподаткування найважливіше місце займає прибутковий податок. Хоча в цілому рівень податків в Австралії значно нижчий, ніж в інших розвинутих індустріальних країнах, ставки прибуткового податку досить високі. Прибутковий доход з фізичних осіб розраховується по прогресивній шкалі, починаючи з мінімальної ставки в 20%, стягнутих з доходів, що перевищують неоподатковуваний річний доход у 5,4 тис. австрал. дол., і аж до максимальної ставки в 47% з доходу, що перевищує 50 тис. австрал. дол. Протягом останніх десятиліть відбулося плавне зменшення максимальної ставки прибуткового податку, що становила раніше 60%.       Податок на майно і нерухомість порівняно невеликий і становить в цілому 5% від загальних податкових відрахувань, крім того, не існує податку на одержане у спадок майно (податок на спадщину був відмінений у 1970-х роках).

23.Грошово кредитна система однієї з країн Азії

Банківську систему країни очолює Центральний Банк. Статутний капітал Банку складу ієн, більше половини його належить державі. Акціонери не беруть участь в управлінні діяльністю банку. Центральний банк очолюють його Президент та Директорат, що складається з ряду віце-президентів, радників Президента, інспекторів з нагляду за веденням справ і директора.

До методів управління Банку Японії відносяться: ліцензування банківської діяльності; встановлення мінімального розміру статутного капіталу для банків; видача дозволів на зміну найменувань банків, створення і ліквідацію їх філій. Центральний банк встановлює мінімальні рівні показників банківської ліквідності. До них відносяться: норма власного капіталу, що визначає частку власного капіталу банків у його сукупному розмірі; норма ліквідних активів, що відображає співвідношення капіталу до борговими зобов'язаннями; норма нерухомості; обмеження на видачу великих кредитів та ін. Встановлюються також зобов'язання банків за поданням звітної документації. У перші повоєнні десятиліття Японія не використовувала активно класичні інструменти грошово-кредитної політики. Домінувало пряме кількісне лімітування кредиту і штучне заниження процентних ставок, що забезпечувало високі темпи економічного зростання. Внаслідок глибокої і тривалої економічної кризи, що почалася в середині 70-х років, істотно посилився вплив держави на кредитну систему країни і зросло значення грошово-кредитного регулювання економіки.

Головними органами грошово-кредитного регулювання в країні виступають: Банк Японії, Міністерство фінансів і Федерація економічних організацій. До основних методів регулювання відносяться: зміна норм позичкового відсотка і обов'язкового резервування; проведення операцій з державними цінними паперами та іноземною валютою; адміністративні заходи, що проводяться спільно з урядом. Переважання адміністративних заходів, що мало місце в 70-і роки, змінилося ринковими методами регулювання. Державний контроль над діяльністю банків був ослаблений. Проте в руках уряду залишилася функція кредитування об'єктів з високим ризиком діяльності і низькою рентабельністю.

Банківська система Японії складається з приватних банків, кредитних асоціацій, урядових фінансових установ, а також філій іноземних банків. Вона є однією з найбільш потужних і розвинених у світі в даний час. Серед провідних світових банків частка Японії в останні роки неухильно зростає.