4.Поняття політики і її сутність

Людське суспільство завжди було розшарованим, розділеним на різні за складом та ознаками групи чи категорії людей. Отже існує низка засад, за допомо­гою яких люди відрізняють себе від інших або отото­жнюють себе з ними: подібність виконувати функції, спосіб життя...Складаються і відтворюються певні соціальні групи: нації, класи, стани, касти, прошарки. Груповий інтерес, класовість є важливою ознакою існування соціальних груп сутність її полягає у праг­ненні до переважного задоволення інтересів груп. Інтерес, потреба у його задоволенні —рушійна сила людської діяльності.

Політологія —не лише сфера виявлення інтересів соціальних груп, зіткнення їх. Це також спосіб певної субординації цих інтересів, підпорядкування їх на­чалу, яке є найбільш значущим, а отже, і обов’язковим для усього загалу.

Політика, як форма суспільної життєдіяльності вини­кла внаслідок необхідності узгоджувати, підпорядко­вувати приватні, часткові інтереси більш загальному інтересу — та збереженню єдності суспільства.

5. Структура політики і її функції.

Політика — сфера людської діяльності, що пов’язана з відносинами між суспільними групами, партіями, державами з приводу завоювання утримання і викори­стання влади. Охоплює як цілі і настанови, якими суб’єкти керуються у своїх справах, так і практичну реалізацію.

Функції: загальна організація суспільства, сфера регулювання і контролю, спрямування діяльності і відносин людей, суспільних груп, класів, націй, дер­жав.

Основні елементи:

1) політичні відносини і політична діяльність

2) політична свідомість

3) політична організація

1. Політична сфера —самостійна сфера суспільного буття, що охоплює всі прояви і реалії функціонування політичного життя.

Політична діяльність — вид суспільної діяльності суб’єктів політики осмислення дії, що ґрунтується на врахуванні політичних інтересів для досягнення цілі.

2. Політична свідомість — домінуючі в даному суспі­льстві типові уявлення про різні аспекти політичного життя, політичну систему та її інститути і появу людини в політиці.

3. Політична організація — система взаємодії різних соціальних сил для досягнення політичних цілей.

6. Політичні доктрини античності. Платон і Арісто­тель.

Платон прославився працями “Держава”, ”Політика”, ” Закон”. Він виділяв такі види правління, як монархію, владу небагатьох і владу більшості. Кожний з них ділиться на два підвиди: Законна монархія – це цар­ська влада, протизаконна – тиранія; законна влада небагатьох – аристократія, протизаконна – олігархія: демократія з законами і без них.

Арістотель заклав основи політичної науки як само­стійної дисципліни. Політична тематика висвітлена в його працях "Політика", "Афінська політика", "Етика", "Риторика". Спираючись на результати платонівської політичної філософії, Арістотель спеціально виділив наукове вивчення визначеної галузі суспільних відно­син в самостійну науку про політику. Порівняно з Платаном Арістотель зробив величезний крок і у бік практики. Арістотель відзначав такі класи і стани вільних людей давньогре­цького суспільства: хлібороби, ремісники, торговці, ''наймані робітники, заможні люди, військові, судді, посадові особи. Найбільш корисним класом він вважав хліборобів, які внаслідок свого способу життя і тери­торіальної розпоро­шеності не схильні активно втруча­тися у питання правління державою. Цією справою повинні займатися люди, що посідають помірний достаток. Арістотель позначив їх понят­тям "середній клас".

У "Політиці" Арістотель визначив, шо суттєвими елементами держави є багаті І бідні, І залежно від переважання водного Із цих еле­ментів встановлюється відповідна форма державного ладу.