17. Політична думка в Україні початку XX сто­ліття.

Пол. думка в Україні на початку XX ст. відобра­жала перехід укр. Нац.-визвольного руху із стадії, культурного українофільства до органі­зованої роботи в масах. У цьому зв'язку заслуговують на увагу погляди М. Міхновського, викладені у праці "Самостійна Україна", що були своєрідним політ.кредо Революційної укр. пар­тії. Ця праця є етапною у розвитку політ. думки в У. В ній міститься твердження про те, що "державна самостій­ність є головною умовою існування нації, а державна самостійність є національним ідеалом у сфері міжна­ціональних відносин". Стосовно України це означало боротьбу за "одну, єдину, нероздільну, вільну, само­стійну Україну. У "Самостійній Україні" ставилося завдання повернути права, визначені Переяславського конституцією 1654 р., "з розширенням її впливу на цілу територію укр. народу в Росії". Віднов­лення Переяславської конституції розглядалося М. Міхновським як перший ступінь до повної свободи. Міхновський склав програму Укр. Нар. партії так, щоб вона відповідала вимогам різних верств населення і разом з тим зберігала основні ідеї. В програмі формулюв. вимога автономії У., але тільки як крок до повної самостійності: Щодо державної влади у незалежній У., то М. Міх­новський висував ідею повновладдя укр. народу. Політ. управління У. мали здійс­нювати президент або гетьман та все­український парламент чи сейм. Тобто самостійна У. за типом політ. режиму мала бути республікою. Стрижнем Є. Чикаленко політ. програми була нац. ідея. Він вказував на конкретні шляхи розв'язання нац.проблеми, пропонуючи реформува­ти Росію в федеративну державу і тим самим вибороти автономію для У. У програмі Укр. демократич­но-радикальної партії йшлося про "федерацію рівноправних автономних нац.-територіальних одиниць". Очевидно, що у цьому розділі політ. програми Є. Чикаленко, відстою­ючи нац. автономію, стулив значно далі порівняно з М. Драгомановим, який стверджував, що "ук­раїнцям краще виступати з поглядами не стільки нац., скільки автономними та федераль­ними". Він виступив як відвертий прихильник скасу­вання само­державства й переходу до республіканської форми правління, Є. Чикаленко вважав, що державне централізоване уп­равління повинно зосереджуватися в двопалатному парла­менті. До його відання підноси­лися виключно питання війни та миру, державного бюджету, зносин з іншими держаними та укладення з ними союзів і торговельних договорів загальнодерж. знач.

18. Поняття, природа та риси політичної влади.

Політична влада — політичні відносини, народжені відмінністю соц. структурних інтересів які виплива­ють з відносин власності на засоби виробництва, що зумовлює соціальну перевагу та авторитет власника і приводить до створення суб’єкта та об’єкта влади.

Об’єкт — це першоджерело влади, він її комусь делегує і сам підкорюється тому, кому делегує.

Суб’єкт — посередній спосіб влади, який організовує поведінку об’єкта владними засобами відповідно до інтересів об’єкта.

Першоджерелом влади є реальне панування однієї частини явища над іншою.

„Політична влада“ ширше від „влада державна“, бо вона може бути і в партіях, профспілках.

Риси державної влади:

1) Влада здійснюється за допомогою апарату на певній території — на яку поширюється суверенітет цієї держави.

2)Державна влада має можливість використовувати засоби насилля.