10.Марксистські погляди на політику.

Він виходить з того, що суспільство формується в процесі спільної діяль­ності людей та обміну нею. Отже, соціальність ство­рюється не державним об'єднанням, а спільною уча­стю людей у праці. Звідси — первісні форми суспіль­ного життя — "дополітичні", оскільки суспільство було соціальне однорідним. Коли ж утворюються різноманітні соціальні групи зі своїми специфічними цілями і прагненнями, приватні інтереси відокремлю­ються від спільного інтересу, починають протистояти йому. Цілісність, поляризованість такого суспільства набуває характеру про­блеми, розв'язання якої вимагає особливого виду діяльності — політики. Марксизм пов'язує політику виключно з класовими інтересами. Таке розуміння, природно, передбачає, що кожний клас чи соціальна група, які беруть участь у політиці, діють тільки у власних інтересах, прагнучи задоволь­нити їх, за допомогою існуючих соціальних і політич­них інститутів, за рахунок усієї системи суспільних відносин. Але суспільство не "скарбничка", з якої різні класи і групи можуть тільки брати те, що їм потрібне.

11. Пам’ятки політичної думки в Київській Русі.

У IX—ХІЇ ст. в Київській Русі відбулося формування феодального суспільства і, звісно, стали розвиватися держава і право, політичні погляди, наука, література, філософія тощо. Важливу роль у цьому процесі, як і в усьому житті, відігравало християнство, яке сприяло розвиткові духовного життя, економічних і культур­них зв'язків Київської Русі з Візантією та іншими європейськими країнами. Теоретична думка у Давній Русі спрямовувалася на розв'язання питань у сфері політики і соціології, релігії та моралі. У Х—XII ст. з'явилися перші літературні твори: "слова", "по­вчання", "проповіді". Вони містили відомості про "соціальні відносини, політичне життя, побут та культуру того часу і опосередковано віддзеркалювали настрої народних мас. У суспільно-політичній думці Київської Русі того періоду висувалися ідеї об'єднання удільних князівств навколо пре­столу великого київсь­кого князя, самостійності і незалежності Русі. Соціо­логічними та суспільно-політичними ідеями були пройняті і літописи. Великою цінністю с "Повість минулих літ" XII ст. літописця Нестора, де подаються відомості про діяльність князів, про боротьбу із зовні­шніми ворогами, про народні повстання у Київській Русі. Основна політична ідея — велич, єдність і неза­лежність Русі. Мономах застерігав своїх синів-князів не тільки не чинити самим, а й заборонити "служи­вим" творити беззаконня. Князь як державний муж с носієм закону і законності, на цьому ґрунтується його діяльність, у цьому сила його князівської влади. Мономах повчав, що князь повинен бути для своїх підданих не тільки справедливим, згідно з законом, а й гуманним, милосердним. Князь, його оточення, "слу­живі" — всі повинні усвідомлювати свою відповідаль­ність перед божим законом, дбаючи про славу і могут­ність держави, в противному випадку їх чекає про­кляття народу і небесне покарання. Князь як воєна­чальник мусить володіти військовою ситуацією і добре знати військову справу, але не повинен поклада­тися на інших у тих випадках, коли він сам зобов'яза­ний виконати покладені на нього завдання. Важливе значення у розвитку державно-політичної думки у Київській Русі мало "Слово о полку Ігоревім" (ХІТ ст.), у якому визначне місце посідали актуальні полі­тичні пи­тання, зокрема проводилася Ідея необхідності політичного об'єднання руських земель і припинення міжусобної бороть­би.