§2. Попит на товари, дохід і прибуток конкурентної фірми
Якщо розглядати досконало конкурентний ринок, то рівноважна ціна на ньому формується об’єктивно, внаслідок взаємодії великої кількості конкуруючих учасників з боку попиту і пропозиції.
Фірма-досконалий конкурент, частка якої в галузевому випуску є мізерною, не в змозі вплинути на ціну, вона є ціноодержувачем, приймає її як величину задану. За визначенням П. Самуельсона, вона зможе продати за існуючої ціни все, що забажає (проте це безмежне зростання пропозиції окремої фірми є лише теоретичною можливістю). Тому попит на продукцію досконалого конкурента абсолютно еластичний, що графічно відображається кривою попиту, паралельною до горизонтальної осі і відповідає ринковій ціні РЕ (рис. 9.1, б). Особливість конкурентного ринку в тому, що окрема фірма не може відхилитись від ринкової ціни. Підвищення ціни одним виробником призведе до втрати покупців на його продукцію. Це змусить фірму повернутись до попереднього рівня ціни, інакше товар не буде проданий і сукупний дохід дорівнюватиме нулю (саме тому крива сукупного доходу – пропозиції виходить з нульової точки). Зниження ціни, порівняно з рівноважною, недоцільне через зниження прибутковості виробництва.
Крива ж ринкового попиту має класичний вигляд спадної лінії, оскільки характеризує ту кількість продукції, яку можуть купити всі споживачі за кожною можливою ціною (рис. 9.1, а).
а) ринок б) фірма
Рис. 9.1. а) формування ринкової ціни РЕ на конкурентному ринку;
б) попит D на продукцію окремої фірми
Подальший аналіз ринку досконалої конкуренції потребує використання категорій прибутку, сукупної та граничної виручки (доходу, виторгу). Термін загальний дохід трактується і як валовий, і як сукупний.
Загальний дохід (валовий, сукупний виторг) TR – сума коштів, яка отримана підприємством від продажу виробленої продукції. Його розраховують як добуток кількості проданої продукції і ціни:
TR = R (Q) = P × Q, (9.1)
де TR – загальний (валовий) дохід;
Ρ – ціна;
Q – кількість проданого блага.
Оскільки ціна стала, то TR є лінійною функцією R(Q) відносно обсягу Q.
Середній дохід (середній виторг) AR – це дохід від реалізації одиниці продукції і в умовах досконало конкурентного ринку він зрівнюється з ринковою ціною:
(9.2)
Граничний (маржинальний) дохід MR – це приріст загального доходу (ΔTR) від продажу додаткової одиниці продукції (ΔQ):
(9.3)
MR можна обчислити як похідну функції TR:
(9.4)
Отже, за умов досконалого ринку, AR = MR = P, тобто крива попиту на рис. 9.1, б) є одночасно лінією ціни, середнього та граничного доходу.
Прибуток (π) будь-якої фірми утворюється як різниця між виручкою від реалізації продукції (загальним доходом) та загальними витратами на її виробництво і реалізацію:
π = TR – TC, (9.5)
де ТС – загальні (валові) витрати.
В залежності від виду витрат (бухгалтерські чи економічні) розраховують відповідно бухгалтерський і економічний прибуток.
Різниця між бухгалтерським та економічним прибутком пов’язана з тим, які витрати беруться до уваги при його обчисленні. Бухгалтерський прибуток дорівнює різниці між валовим (загальним) доходом і бухгалтерськими (зовнішніми, явними) витратами. Економічний прибуток виступає як різниця валового доходу і економічних (зовнішніх і внутрішніх) витрат. Сума зовнішніх і внутрішніх витрат еквівалентна сумі явних і неявних витрат. Із категорією внутрішніх (неявних) витрат пов’язане таке поняття як нормальний прибуток.
Нормальний прибуток – це альтернативна вартість використання у виробництві власних факторів виробництва фірми, яка дорівнює її внутрішнім (неявним) витратам. Можна вважати, що нормальний прибуток повинен відшкодовувати власникові фірми вартість його власних ресурсів, зокрема його праці, підприємницьких здібностей на рівні ринкових цін на ці ресурси. Звідси, економічний прибуток відрізняється від бухгалтерського на величину нормального прибутку. Отже, розглядаючи особливості попиту на товар фірми досконалого конкурента, утворення різних форм доходу і прибутку, можна зробити висновок, що: 1) конкурентна фірма має горизонтальну криву попиту, висота якої визначається ринковою ціною; 2) основним показником ефективності функціонування фірми в мікроекономічному аналізі є її економічний прибуток.