§ 4. Короткострокові рівновага і пропозиція товарів фірми та галузі в моделі досконалої конкуренції

У темі «Теорія виробництва» доведена необхідність введення понять «миттєвого», «короткострокового» і «довгострокового ринкових періодів функціонування підприємства». В теорії ринків до цих понять додамо певні уточнення.

Миттєвим періодом називається настільки короткий період, протягом якого обсяг виробництва кожного підприємства та кількість підприємств в галузі є фіксованими.

Короткостроковим періодом називається такий період, протягом якого в межах постійного капіталу, що функціонує у формі виробничих потужностей, підприємство має можливість змінювати обсяги виробництва за рахунок підвищення інтенсивності їх використання та залучення для цього більшої кількості змінних ресурсів. Загальна кількість підприємств в галузі залишається незмінною.

Довгостроковим періодом називається такий період, протягом якого виробничі потужності пристосовуються до умов попиту і витрат. Підприємство може припинити свою діяльність (вийти з ринку), а інші фірми можуть увійти в галузь.

Таким чином, у миттєвому та короткостроковому періодах кількість підприємств галузі є постійною, а у довгостроковому періоді може змінюватись.

Повна інформованість виробників, однорідність випущеної продукції зумовлює однорідність залучених ресурсів і рівність функцій витрат всіх підприємств галузі. Для спрощення припустимо, що обсяг продажу кожного підприємства дорівнює обсягу його виробництва в тому самому періоді, а запаси готової продукції відсутні. В короткому періоді підприємство виробляє певний обсяг продукції і повинно визначити, чи слід його змінювати з метою максимізації прибутку. Підприємство приймає рішення про зміну випуску, якщо воно буде мати від цього вигоду. Якщо йдеться про нарощування випуску, то воно доцільне до тих пір, поки виручка від реалізації одиниці продукції (MR) не менша від вартості виробництва цієї одиниці (MC). Отже, мінімальна ціна (що дорівнює граничному доходу), за якою фірма погодиться пропонувати додаткову одиницю продукції, визначиться рівністю P = MC, принесе їй лише нульовий економічний прибуток.

Умова незбитковості конкурентної фірми досягається, якщо виробляється обсяг продукції, для якого

(9.11)

В цьому випадку, якщо P > ATC_min, то TR > TC підприємство має економічний прибуток і при дальшому підвищенні ціни воно буде нарощувати обсяги випуску (рис. 9.4, а)). Якщо P = ATC_min, то TR = TC, економічний прибуток дорівнює нулю. При такому обсязі випуску середні і граничні витрати зрівнюються, витрати на одиницю виробництва одиниці продукції стають мінімальними (рис. 9.4, б)).

а) економічний прибуток

б) нормальний прибуток (нульовий економічний прибуток)

в) економічний збиток

Рис. 9.4. Випадки рівноваги конкурентної фірми в короткостроковому періоді

В короткому періоді фірма може залишитися в галузі при наявності певних збитків за умови, що вони все-таки менші, ніж ті збитки, які виникають при припиненні виробництва. Якщо ринкова ціна відшкодовує середні змінні витрати (P > AVC), то за будь-якого обсягу випуску збитки виявляться меншими, ніж постійні витрати (рис 9.4, в)).

Мінімізація збитків для конкурентної фірми можлива за рівня ринкової ціни, коли:

ATC_min > P > AVC_min (9.12)

Якщо ж дохід TR внаслідок зменшення ціни не може відшкодувати навіть змінних витрат (АVC) в короткостроковому періоді, то збитки стануть більшими, ніж сума постійних витрат, отже продовжувати виробництво немає сенсу.

Фірмі слід виходити з галузі за ринкової ціни:

P < AVC_min (9.13)

Якщо ціна дорівнюватиме середнім змінним витратам, то продовження чи припинення виробництва для підприємства є рівнозначними, в обох випадках її збитки зрівнюються з постійними витратами.

Точка закриття досягається за умови, коли:

P = AVC_min (9.14)

Оцінюючи, що в кожному випадку підприємство за заданої ціни буде постачати такий обсяг продукції, котрий забезпечить йому максимальну вигоду, визначимо як будуть змінюватись запропоновані ним обсяги виробництва при зміні ціни.

Пропозиція – це певний обсяг продукції, який підприємство бажає та має можливість постачати за певною ціною за інших незмінних умов. Беручи до уваги умови ефективного випуску та припинення виробництва, можна стверджувати, що крива пропозиції конкурентної фірми в короткостроковому періоді є частиною її кривої граничних витрат.

На рис. 9.5 зображені криві граничних витрат (МС), середніх загальних (АTС) і середніх змінних (AVC) витрат. При ринковій ціні Р₁, яка дорівнює мінімуму граничних витрат, досягається умова максимі­зації прибутку, проте ціна не відшкодовує середніх змінних витрат, тому при будь-якому обсязі виробництва (крім нульового) збитки будуть вищими, ніж постійні витрат. Інакше кажучи, при ціні Р₁ фірма не виробляє і не пропонує продукції на ринку. Точка А на кривій граничних витрат не належить кривій пропозиції конкурентної фірми.

Рис. 9.5. Формування кривої пропозиції конкурентної фірми в короткостроковому періоді

При ціні Р₂ = AVC_min та обсязі виробництва Q₂ виконуються обидві умови максимізації прибутку. Це означає, що TR = АVC, а збитки фірми дорівнюють величині її по­стійних витрат. За таких умов фірмі байдуже, чи виробляти Q₂ оди­ниць продукції чи припинити виробництво. Точку В на кривій МС називають точкою закриття. Вона може належати кривій пропозиції фірми, а може й не належати їй.

Якщо ціна AVC_min < P₃ < ATC_min, то обсяг, що максимізує прибуток, збільшується до Q₃. Прибуток в цьому випадку буде від'ємним, але збитки при закритті будуть більші, аніж при продовженні виробництва, тому фірма буде працювати. Точка С належатиме кривій пропозиції фірми.

За ціною Р₄ і при обсязі виробництва Q₄ фірма отримає лише нормальний прибуток. Точка D на кривій МС (точка незбитковості) належить кривій пропозиції. Зазначимо, що при цьому економічний прибуток дорівнювати­ме нулю, оскільки Р₄ = ATC_min.

При ціні P₅ максимум економічного прибутку досягається при об­сязі виробництва Q₅. Це означає, що точка F на кривій МС належить кривій пропозиції фірми.

Таким чином, множина точок кривої граничних витрат вище точки В формує криву пропозиції фірми.

Крива пропозиції досконало конкурентного підприємства у короткому ринковому періоді має вигляд зростаючої ділянки кривої граничних витрат, яка лежить вище мінімуму середніх змінних витрат. За більш низького рівня ринкової ціни крива пропозиції збігається з віссю цін.

Якщо функції середніх змінних і граничних витрат відомі, то функція пропозиції конкурентної фірми буде визначатись як

Q = S(Р), якщо P > AVC_min

Q = 0, якщо P < AVC_min (9.15)

Функцію пропозиції галузі (ринку) можна отримати, сумуючи функції пропозиції всіх фірм, що діють на ринку. Криву пропозиції галузі можна знайти як суму індивідуальних кривих пропозиції окремих фірм (рис.9.6).

Рис.9.6. Формування короткострокової галузевої пропозиції

Обсяг пропозиції галузі в короткостроковому періоді збільшується, коли росте ціна, внаслідок двох причин. По-перше, крива пропозиції кожного індивідуального підприємства є висхідною, тому кожне підприємство пропонує більший обсяг. По-друге, підприємства, які були раніше закриті, розпочинають ви­робництво, як тільки ціни досягають рівня їх закриття.

З метою оцінювання зміни обсягу пропозиції при зміні ціни на продукцію використовується показник еластичності пропозиції. Коефіцієнт пропозиції еластичності за ціною – це відношення відсоткової зміни обсягу пропозиції при зміні ціни на один відсоток.

(9.16)

Якщо граничні витрати швидко зростають у відповідь на збіль­шення обсягу виробництва, цінова еластичність пропозиції залишається низькою. Підприємства обмежені своїми потужностями і тому не можуть збільшити пропозиції, бо це призведе до зростання витрат. Якщо ж граничні витрати зростають меншою мірою у відповідь на збільшення обсягу виробництва, пропозиція відносно еластична і неве­лике зростання ціни є достатнім стимулом для значного збільшення об­сягу виробництва.

Крайніми є положення, за яких пропозиція є абсолютно нееластичною, коли виробничі потужності і обладнання повністю заванта­жені, і тому потрібно будувати нові, щоб збільшити обсяг виробни­цтва. Друга крайність – абсолютно еластична пропозиція, яка має місце, коли граничні витрати постійні.

Рівновага досконало конкурентного ринку в короткому періоді досягається тоді, коли обсяги попиту врівноважуються з обсягами пропозиції (рис.9.7)

а) галузь, б) фірма

Рис. 9.7. Рівновага досконало конкурентного ринку в короткому періоді

Рівноважна ціна Р_Е визначає горизонтальну лінію попиту (AR = MR) конкурентної фірми (рис. 9.7, б)). Зауважимо, що не кожна конкурентна фірма в короткостроковому періоді за умов рівноваги отримує додатній економічний прибуток. В кожному випадку роз­мір прибутку визначатиметься рівнем середніх витрат (АТС). Якщо АТС₁ < P_Е, фірма отримає прибуток; якщо ATC₂ = P_Е – фірма отримає нульовий економічний прибуток; якщо ж ATC₃ > P_Е, то фірма отримає збиток.

Зазначимо, що для максимізації прибутку фірми умова Р = МС виконується лише для останньої одиниці оптимального обсягу ви­робництва Q продаж якої дає нульовий економічний прибуток. Для кожної з попередніх проданих одиниць продукції Р > МС, тому виникає чиста вигода (Р – МС) від її продажу, тобто надлишок виробника. Виробничий надлишок фірми – це сума перевищення цін над граничними витратами виробництва. Він вимірюється площею фігури, обмеженої кривою пропозиції (граничних витрат) і горизонтальною лінією ринкової ціни.

Суми граничних витрат від виробництва всіх одиниць продукції від нуля до Q дорівнює загальним змінним витратам, коли виробляється Q одиниць продукції. Оскільки по­стійні витрати не залежать від обсягу виробництва, сума всіх граничних витрат має дорівнювати сумі змінних витрат підприємства. Тобто, надлишок виробника також можна визначити як різницю між доходом підприємства і сумою його змінних витрат. На рис. 9.8 надлишок виробника визначається площею чотирикутника АВCD. Надли­шок виробника залежить від витрат підприємства. Підприємства з великими витратами мають низький рівень надлишку, і навпаки. Всі надлишки індивідуальних виробників складають надлишок виробників відповідно до ринкової пропозиції вище кривої пропозиції і нижче лінії ринкової ціни. Надлишок виробника вимірюється різницею між виручкою і змінними витратами, або сумою прибутку і постійних витрат:

(9.17)

а) фірми б) галузі

Рис. 9.8. Надлишок виробника

Надлишок виробника буде більшим за економічний прибуток до тих пір, поки підприємство повертає постійні витрати або, в більш загальному вигляді, до тих пір, поки підприємство має аль­тернативні витрати, пов'язані з виробництвом.