Тема 8. Предмет та завдання педагогічної психології Основи психології навчання

ТАБЛИЦЯ 1

Структура учбової діяльності

ТАБЛИЦЯ 2

ТАБЛИЦЯ 3

ТАБЛИЦЯ 4

ТАБЛИЦЯ 5

Довідник

Педагогічна психологія – це наука, яка вивчає закономірності процесу засвоєння людиною соціального досвіду в умовах навчально-виховного процесу.

Педагогічна психологія виникла у другій половині ХІХ ст. Засновником української і російської педагогічної психології був психолог і педагог К.Д. Ушинський.

Предметом педагогічної психології є вивчення закономірностей розвитку особистості, виникнення психологічних новоутворень у людей різних вікових груп під час їх навчання. (За Скрипченко О.В.)

Предметом педагогічної психології є факти, закономірності, механізми засвоєння соціокультурного досвіду людиною і викликані цим процесом засвоєння зміни на рівні інтелектуального і особистісного розвитку людини як суб’єкта навчальної діяльності, яка організована і управляється педагогом в різних умовах навчального закладу. (За Зімньою І.А.)

Завдання педагогічної психології

1. Розкриття механізмів і закономірностей навчального і виховного впливу на інтелектуальний і особистісний розвиток учня.

2. Визначення механізмів і закономірностей засвоєння учнями соціокультурного досвіду.

3. Визначення зв’язку між рівнем інтелектуального і особистісного розвитку учня і формами, методами навчального і виховного впливу.

4. Визначення особливостей організації і управління навчальною діяльністю і їх вплив на інтелектуальний, особистісний розвиток і навчально-пізнавальну активність.

5. Вивчення психологічних основ діяльності педагога.

6. Визначення механізмів, закономірностей розвиваючого навчання.

7. Визначення закономірностей, умов, критеріїв засвоєння знань.

8. Визначення психологічних основ діагностики рівня і якості засвоєння знань.

Навчання – це специфічний вид діяльності, що його здійснює педагог з метою передачі учням певної науково-практичної інформації.

Учіння – це активна цілеспрямована діяльність школярів, яка полягає у засвоєнні знань, умінь і навичок, способів їх набуття, форм поведінки та видів діяльності.

Мета засвоєння знань полягає в успішному застосуванні їх при розв’язуванні задач.

Учіння в умовах організованого навчання набуває форми учбової діяльності.

Учбова діяльність учнів, на думку Д.Б, Ельконіна, є специфічним видом людської діяльності, у якій засвоюється соціальний досвід і сама ця діяльність теж є об’єктом засвоєння.

Научіння – полягає у набутті людиною нового досвіду (сенсомоторного та інтелектуального),нових форм поведінки.

Навчальність – це здатність до учіння та засвоєння, а також до самостійного пізнання.

Характеристики учбової діяльності (за І.І. Ільясовим):

• спеціально направлена на оволодіння навчальним матеріалом і розв’язання навчальних задач;

• в ній засвоюються загальні способи дій і наукові поняття (в порівнянні з життєвими, які засвоюються до школи);

• загальні способи дій передують рішенню задач (навчання по типу спроб і помилок, коли немає попереднього загального способу, програми дій);

• навчальна діяльність веде до змін в самому суб’єкті.

Учбові дії (дії цілеутворення, програмування, планування, виконавчі дії, перетворюючі та дослідницькі дії, репродуктивні та продуктивні дії).

Контроль вчителя, що переходить в самоконтроль.

Оцінка вчителя, що переходить в самооцінку.

У діях контролю (самоконтролю) й оцінки (самооцінки) можна виділити три ланки:

• образ бажаного результату дії;

• процес зіставлення цього образу дії з реальною дією;

• прийняття рішення про продовження та корекцію дії.

Навчання – це система дидактичних впливів, яка визначається змістом, методами, формами, формами пред’явлення навчального матеріалу з метою їх засвоєння.

Узагальнюючи види навчання:

1. Інформаційні моделі – основною метою навчання є оволодіння знаннями, уміннями, навичками.

2. Операційні моделі – навчання будується за певними схемами, у яких досвіду учня значення не надається.

3. Розвивальне навчання – спирається на досвід учня, орієнтуються на їх перспективний рівень психічного розвитку.