3.3. Регіональний характер одкб та можливі наслідки членства для України

Сама сутність ОДКБ, закладені в ньому принципи і форми співпраці, а також заявлені позиції зумовили реальну можливість для нього стати складовою частиною системи загальної і всеосяжної безпеки для Європи і Азії. На первинному етапі Договір сприяв створенню національних збройних сил держав-учасниць, забезпеченню адекватних зовнішніх умов для їхнього незалежного державного будівництва.

Можливості Договору були задіяні восени 1996 р. і влітку 1998 р. у зв'язку з небезпечним розвитком подій в Афганістані в безпосередній близькості від кордонів центральноазіатських держав-учасниць ОДКБ для запобігання спробам екстремістів дестабілізувати обстановку в цьому регіоні.

У 1999–2000 рр. у результаті оперативно здійснених заходів державами-учасницями ОДКБ за участю Узбекистану було нейтралізовано загрозу, створену широкомасштабними діями озброєних угруповань міжнародних терористів на півдні Киргизії та в інших районах Центральної Азії.

Керівники Таджикистану неодноразово відзначали важливу військово-політичну роль ОДКБ у процесі досягнення національного примирення. І сьогодні в рамках ОДКБ цій країні надається істотна політична, військова і військово-технічна допомога.

ОДКБ є Євразійською не лише в просторово-географічному, але й в політико-правовому сенсі через універсальність принципів і практичних цілей, а також через безпосередню участь держав, які входять до неї, у відповідних європейських і азійських структурах безпеки, в першу чергу ОБСЄ і "Шанхайській організації співробітництва".

5 вересня 2008 р. на самміті Організації договору про колективну безпеку було прийнято декларацію, в якій, зокрема, висловлена глибока заклопотаність "зробленою Грузією спробою силового вирішення конфлікту в Південній Осетії, що призвело до чисельних жертв серед мирного населення і миротворців, а також спричинило тяжкі гуманітарні наслідки". У декларації також міститься підтримка "активної ролі Росії в сприянні миру і співпраці в регіоні". Лідери держав-членів ОДКБ закликали до забезпечення міцної безпеки в Південній Осетії і Абхазії.

Як вказано в декларації, держави ОДКБ "повні рішучості дотримуватися тісної координації зовнішньополітичної взаємодії, лінії на поступальний розвиток військової і військово-технічної співпраці, вдосконалення практики спільної роботи з усіх питань". ОДКБ виступила із запобіганням на адресу НАТО: "Серйозний конфліктний потенціал накопичується в безпосередній близькості від зони відповідальності ОДКБ. Члени ОДКБ закликають країни НАТО зважити всі можливі наслідки розширення альянсу на схід і розміщення нових об'єктів ПРО біля кордонів країн-членів".

Виступаючи на прес-конференції після закінчення самміту, російський президент Дмитро Медвєдєв заявив: "Ми продовжимо роботу з нарощування військової складової. Серед намічених напрямів діяльності ОДКБ – поглиблення коаліційного військового будівництва. ОДКБ була і залишиться гарантом суверенітету і територіальної цілісності наших країн і невтручання в їхні справи... Наша організація молода, і, щоб підняти її авторитет, нам треба розвивати військову складову. Без відповідної жорсткості і зміцнення військової компоненти організація розвиватися не може".

Росія останнім часом пов'язує великі надії з цією організацією, розраховуючи з її допомогою закріпити свої стратегічні позиції в Центральній Азії. Росія вважає цей регіон зоною власних стратегічних інтересів.

Оцінюючи досвід ОДКБ, можна відзначити:

а) позитивні сторони:

– ОДКБ дозволила виключити можливість втручання будь-яких військових сил на територію пострадянського простору у період розбудови власних збройних сил новими незалежними державами;

– ОДКБ дозволила відвернути масштабні конфлікти, що могли б виникнути на території Союзу;

– ОДКБ дозволила сформувати передумови для становлення нових незалежних держав, в тому числі й вирішити питання, пов’язані із забезпеченням безпеки своїх учасників, особливо, коли на їхніх кордонах виникають конфлікти;

– ОДКБ дозволила координувати діяльність та мати постійний зв’язок між військовими відомствами новостворених держав;

б) негативні сторони:

– ОДКБ розглядається європейською спільнотою як намагання Росії сформувати в рамках СНД новий воєнно-політичний блок чи систему колективної безпеки з провідною роллю Росії;

– Участь у ОДКБ унеможливлює для країн-учасниць гармонійний розвиток відносин у воєнній сфері з євроатлантичними структурами безпеки;

– Провідна роль Росії в ОДКБ, яка сьогодні не в змозі виконувати роль, яку відігравав колишній СРСР, не завжди відповідає поглядам нових незалежних партнерів на майбутнє своєї воєнної безпеки.

Перспектива приєднання України до ОДКБ

Здебільшого експерти вважають малоймовірним приєднання України до Організації Договору про колективну безпеку.

Вигоди від приєднання до ОДКБ головним чином розглядаються як суто гіпотетичні. Серед позитивних моментів варто вказати на:

1) значне поліпшення відносин з Російською Федерацією;

2) підвищення обороноздатності держави;

3) відновлення кооперації у сфері ВПК та розвиток економічних відносин із країнами-учасницями блоку.

У цілому (з урахуванням середніх оцінок) експерти вважають, що приєднання до ОДКБ "певною мірою" буде сприяти розвитку національного військово-промислового комплексу. Правда, модернізації армії та підвищенню її боєздатності такий крок зарадить лише "незначною мірою".

Серед негативних наслідків приєднання України до ОДКБ потрібно назвати:

1) посилення залежності України від Росії;

2) загострення суспільно-політичної ситуації в Україні;

3) втрату довіри до України з боку Заходу;

4) випадіння України із інших систем колективної безпеки;

5) загроза регресу демократичних інститутів, переорієнтація на авторитарну модель управління.

В цілому, співпраця з ОДКБ, як один із варіантів гарантування національної безпеки має свої перспективи, особливо враховуючи кількість прибічників цього шляху в Україні на даний час. Але необхідно також пам'ятати положення статті 5 Закону України "Про основи національної безпеки України": "Вибір конкретних засобів і шляхів забезпечення національної безпеки України обумовлюється необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз національним інтересам."

Є й третя система колективної безпеки – Організація Північноатлантичного договору, яку розглянемо окремо.

12