3) Жмайло (1625 р.)

Маючи намір роззброїти покозачене українське суспільство і повернути його в "послушенство", сейм у перші десятиріччя XVII ст. прийняв ряд постанов проти козаків. Різні проекти "впорядкування" реєстру зводилися до його скорочення і повернення "випищиків" під владу панів. Внутрішні і зовнішні події деякий час заважали втіленню сеймових вимог у життя. Лише в середині 1620-х років уряд почав рішучі дії. У вересні 1625 р. на Київщину рушило 30-тисячне військо на чолі з коронним гетьманом Станіславом Конєцпольським. Це означало оголошення війни, причому на повстанців кинули армію, не меншу від тієї, що воювала з турками під Хотином.

/Козаки, очолювані гетьманом Марком Жмайлом (20 тис. чол.), зустріли ворога під с.Таборище (нині Кіровоградська обл.). Тут вони витримали цілоденний штурм, а вночі непомітно відійшли на кращі позиції — біля Курукового озера (навпроти Кременчука). Після невдалих спроб здобути козацький табір, С.Конєцпольський запропонував перемир'я. М.Жмайло, який виступав з£ продовження воєнних дій, був позбавлений гетьманства. Новий гетьман М.Дорошенко уклав із поляками Куруківський договір. Учасникам повстання оголошувалась амністія, козацький реєстр установлювався в 6 тис. чол., реєстровим належала платня 60 тис злотих щорічно. Козаки мали вийти із шляхетських маєтностей і перебувати поза Волостю. Їм заборонялося вступати у зносини з іноземними державами та здійснювати морські походи. Щоб ізолювати Січ, не допускалося сполучення по Дніпру між Волостю і 'Запоріжжям. На Запоріжжя, окрім того, вводилася залога в тисячі реєстровців. Усі, хто опинився поза реєстром, мали повернутися під владу панів.

4) Трясило (1630 р.)

Умови договору не задовольнили основну масу козацтва, і боротьба продовжилась. Радикальні козацькі елементи опанували Запоріжжя. У березні 1630 р. гетьман Тарас Федорович (Трясило) рушив із запорожцями (10 тис.) на Волость. Прикметною рисою руху стало вироблення програми, в якій поєднувалися вимоги соціально-економічного та національно-релігійного характеру, а також спроба організувати повстання в масштабах цілої України. У відповідь на заклик братися до зброї маси селянства і більшість реєстровців пристали до повстання. Рух охопив усе Подніпров'я. Опорним пунктом став Переяслав, де 30 тис. повстанців укріпилися в сильному таборі. На придушення руху в другій декаді травня знову виступив С.Конєцпольський з 12-тисячним військом. Бої під Переяславом тривали протягом трьох тижнів. Добитися перемоги полякам не вдалося. Після того, як частина старшини погодилася на запропоноване перемир'я, Т.Трясило з невдоволеними відійшов на Січ. Підписана угода зберігала основні умови Куруківського договору. Козацький реєстр збільшувався до 8 тис.

5) Сулима (1635 р.)

Продовжуючи репресії щодо козацтва, уряд 1635 р. спорудив на Дніпрі за проектом французького інженера Г.Л. де Боплана фортецю Кодак, яка мала служити опорою польського панування на Подніпров'ї. Гарнізон з найманих іноземців мав перешкодити зв'язкам Запоріжжя з Волостю. У серпні 1635 р. загін запорожців на чолі з гетьманом Іваном Судимою оволодів Кодаком, знищив залогу і зруйнував фортецю. Є дані, що Сулима збирався підняти нове повстання, але разом з п'ятьма сподвижниками був підступно взятий в полон реєстровцями, виданий уряду і страчений у Варшаві. (Фортеця Кодак рішенням сейму була відновлена у 1639 р. Під час Визвольної війни Кодак у 1648 р. капітулював перед козацьким військом. Фортеця була остаточно знищена за умовами Прутського трактату 1711 р.).