1.Як ви розумієте комунікативна компетентність .

Під комунікативною компетентністю розуміють здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, певну сукупність знань, умінь і навичок , що забезпечують ефективне спілкування . Вона передбачає уміння змінювати глибину і коло спілкування, розуміти і бути зрозумілим для партнера по спілкуванню. Комунікативна компетентність формується в умовах безпосередньої взаємодії, тому є результатом досвіду спілкування між людьми. Цей досвід набувається не тільки у процесі безпосередньої взаємодії, а також опосередкованої, в тому числі з літератури, театру, кіно з яких людина отримує інформацію про характер комунікативних ситуацій, особливості міжособистісної взаємодії і засоби їх ви рішень . У процесі опанування комунікативної сфери людина запозичає з культурного середовища засоби аналізу комунікативних ситуацій у вигляді словесних і візуальних форм.

Структура комунікативної компетентності. Якщо спиратися на прийняту у соціальній психології структуру спілкування, що включає перцептивний , комунікативний й інтерактивний аспекти , то комунікативну компетентність можна розглядати як складову спілкування.

2.Розкрийте зміст поняття «літературна мова».

Літературна мова-унормована мова суспільного спілкування, зафіксована в писемній та усній практиці. Л. м. — одна з форм мови, що існує поряд з іншими її формами — діалектами (територіальними, соціальними), просторіччям, мовою фольклору.

Літературна мова відшліфована форма національної мови ,яка є взірцевою і має певні в граматиці, лексиці, вимові ,наголошуванні. Літературна мова виникає на підставі писемної, художньо-закріпеної форми загальнонародної мови і в своєму усному й писемному рідко видах обслуговує культурне життя нації.

Літературна мова вбирала в себе різні елементи-слова, граматичні форми ,синтаксичні конструкції. Головні ознаки української мови:1.чистота,відсутність діалектних нашарувань у лексиці й граматиці;2.наявність єдиного правопису, укладеного вченими мовознавцями;3.уживання запозичених слів;4.уникання запозичених у тих випадках, де є відповідні українські слова;5.уникання архаїзмів;6.збагачення словникового запасу літературної мови новотворами;7.плекання культури літературної мови;8.багатство фразеології;9.правильність,що ґрунтується на знаннях основ літературної мови;10.орієнтування на західноєвропейські традиції.

3. Конституція України. Українська мова – державна мова.

Державна мова є офіційною мовою більшості корінного населення країни.У ст. 10 Конституцii Украiни державною визначено украiнську мову, оскiльки в Украiнi корiнною нацiональнiстю э украiнцi. Статус державноi мови передбачаэ обов'язкове використання ii в рiзних галузях дiяльностi, що мають ознаки офцiйностi: державнiй, полiтичнiй, господарсько-управлiнськй, науково-освiтнiй, культурнiй. Водночас держава враховуэ iнтереси багатонаiонального населення Украiни, надаючи кожнiй нацii чи народностi право реалiзувати своi комунiкативнi потреби рiдною мовою. Це також вiдображено в ст.10 Конституцii Украiни.

4. Мовна норма, типи мовної норми.

Норми української літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці в усному і песемному мовленні. Залежно вiд того, з яким структурним рiвнем мови (фонетикою, морфологiэю, синтаксисом та iн.) спiввiдноситься норма, розрiзняють такі її типи:

Норма орфоепічна – система правил, яка регулює правильну, зразкову вимову. Орфоепічні норми закріплюють вимову окремих звуків та звукосполучень, наголос у слові.(Наприклад: джерело, новий, каталог, разом)

Норма лексична – слововживання, прийнятi в мовi на сучасному етапi. Вона визначає правильне вживання слів, їх значення (Наприклад: лексичне значення слова клен – «дерево, що має лапате листя з гострими кінцями.»)

Норма стилiстична закрiплює правила вживання мови в рiзних сферах її застосування (Наприклад: науковий, художній, публіцистичний)

Норма правопису - це зведення правил про написання слiв, роздiловi знаки у складному й простому реченнях, який поділяється відповідно на 2 розділи: орфографію і пунктуацію.

Норма граматична – сукупнiсть граматичних правил, що виходять iз мовної практики людини, якi покликанi впорядкувати мовну дiяльнiсть носiїв даної мови.(Наприклад: «екзамен з історії», а не «екзамен по історії»)