8. Словотвірні та морфологічні норми.

Словотвірні норми. Творення іменників на позначення назв жителів певного населеного пункту. Творення присвійних прикметників. Творення прикметникових форм від різних географічних назв. Творення назв осіб за моделлю “людина, яка займається чимось”. Тенденції сучасного словотворення.

Морфологічні норми. Норма й основні морфологічні категорії: рід, число, відмінок, ступені порівняння, особа. Творення відмінкових форм іменників. Творення ступенів порівняння прикметників. Непрямі відмінки числівників. Творення особових форм дієслів.

Ненормативність морфологічної норми є одним із найбільших грубих порушень у мові. Складаючи текст документа, важливо не тільки доречно добирати слова, а й правильно утворювати та вживати їх форми. Неправльно утворена форма слова спричинює граматичні помилки, і це утруднює розуміння змісту.

9.Схарактеризувати канцеляризм та типізовані словосполучення.

Канцеляризми – складні, громіздкі слова і фрази, іноді зі стійкою архаїчною структурою та характерними канцелярськими сполучниками й сполучними словами. За формою вони відповідають нормам літературної мови, тому слід обережно з ними поводитись, бо недоречне їх використання призводить до беззмістовності фрази, до неконкретного змісту.

Багато канцеляризмів трапляються в службовому листуванні. Деякі з них є вже архаїзмами і взагалі не застосовуються.

Неправильно правильно

Цим повідомляємо таке повідомляємо

Підняти на належний рівень не застосовується

Долучити до справи додати

Маєте повідомити просимо повідомити

У діловому мовленні широко використовуються типізовані словосполучення, які ще називають мовними штампами ( наприклад: беручи до уваги, підбивати підсумки, відповідно до)

Типізовані словосполучення мають інформативно необхідний характер, у діловому тексті їх використання дослідне і не свідчить про зрідненість лексичного запасу, а визначає характерні риси ділового стилю.

Розрізняють іменні та дієслівні стійкі словосполучення ( в залежності від головного слова)

Іменні словосполучення : адміністративне стягнення. Бартерна угода, акцизне оподаткування…

Дієслівні стійкі словосполучення: ввести до складу. Впроваджувати у виробництво, висувати пропозицію.

10. Загальнонаціональна мова і її складники.

Загальнонаціональна мова існує в усній та писемній формах. Писемні різновиди не можуть нормально функціонувати без усного мовлення, що є основою писемної мови. Характерною особливістю усної мови є наявність різновидів: діалектів і різних жаргонів. Усі ці різновиди перебувають у постійному русі та взаємодії. Тому звуження сфери побутування мови негативно позначається на її розвиткові.

У мовознавстві розрізняють чотири типи варіювання, диференціації мови: часове, просторове, соціальне, функціонально-стильове.

Із часовою зміною мови пов’язані такі історичні типи: мова племені, народності, нації. Ці типи різняться послідовністю існування й удосконаленістю структур. Просторове варіювання мови виражається через існування територіальних різновидів: діалектів, говорів, говірок.

В Україні є три головних наріччя - південно-східне, південно-західне, північне, які відрізняються лексичним складом, фонетичними та морфологічними відмінностями.

Національна мова є явищем, що має різні складники, які в свою чергу утворюють певну ієрархію:

1)літературна мова

2) діалектизми

3) жаргонізми

4) просторіччя

Діалект - різновид загальнонародної мови, яким розмовляє частина нації, пов’язана територіальною спільністю. Діалект або наріччя об’єднує групу говорів, пов’язаних між собою низкою спільних ознак, не властивих іншим говорам.

Жаргон – лексикон розмовного стилю людей, пов’язаних певною спільністю інтересів.

Просторіччя – лексика, що перебуває на межі літературного вжитку, а то й виходить за цю межу.