- •12.Маса грошей. Грош. Агрегати.
- •13.Швидкість обігу грошей –
- •14..Закон грошового обігу
- •16.Сутність грошового ринку.
- •17.Інституційна модель грош.Рин.
- •19.Попит на гроші.
- •20.Пропозиція на гроші.
- •30.Неокласичний варіант кількісної теорії грошей.
- •32.Кейсіансько-неокласичний синтез у теорії грошей.
- •35.Валютний ринок.
- •36.Валютне регулювання.
- •37.Валютні системи.
- •48.Функції нбу
- •50.Основи організації і специфіка діяльності комерційних банків.
- •51.Характеристика банківських операцій.
- •55.Регіональні міжнарод., кред.-фінансові інститути.
- •56.Європейський банк реконструкції та розвитку.
16.Сутність грошового ринку.
Грошовий ринок – це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються(розподіляються та перерозподіляються) під впливом попиту та пропозиції з боку різних суб’єктів економіки. Основними грошовими потоками що формують діяльність грошового ринку є потік заощаджень і потік інвестицій. Заощадження- це частина доходів домашніх господарств, яка не використовується на купівлю товарів і послуг, сплату податків, а спрямовується до фінансових посередників у вигляді депозитів. Інвестиції- це всі види майнових цінностей що вкладаються у різну діяльність у результаті якої створюється прибуток.
Перехід заощаджень в інвестиції може відбуватися 2 способами: 1) через канали прямого фінансування 2) через канали непрямого фінансування. Інструментом грошового ринку можуть виступати також скарбницькі і комерційні векселі, облігації, депозитні сертифікати , банківські акцепти.
17.Інституційна модель грош.Рин.
Інстут.моделлю грош.ринку є боргове зобовязання, яке виникає в процесі переміщення грошових інструментіввід продавця до покупця. Боргове зобов’язання може виступати у 2 формах: як грошове зобов’язання та як майнове. 3 групи суб’єктів економічного життя: Кредитори- ті, що володіють защадженими тимчасово вільними коштами, сімейні господарства, фірми, урядові структури.
Позичальники-ті, що тимчасово потребують додаткових грошових ресурсів. Третім суб’єктом виступають фінансові посередники.
В цій моделі виділяють 2 сектори: прямого прямого фінансування- функціонує на основі 2 грош.потоків капітального фінансування та грошових запозичень. Цей сектор відображає звязки між продавцями і покупцями угоди узгоджуються між ними.
Сектор опосередкованого фінансування- створює спеціальний механізм реалізації зв’язків між кредиторами і позичальниками, які не можуть бути реалізовані через канали прямого фінансування. Перевагою цього сектора є реалізація зв’язків що потребують значних витрат грошей, часу, професійної оцінки ризиків. Між двома секторами діють 2 тенденції: загострюється конкуренція за грошові ресурси та їх розміщення;набувають сили інтеграційні процеси.
Рух грошей – від кредиторів до позичальників. Рух інструментів- від позичальників до кредиторів.
18.Структура грошового ринку.
Суб’єктами грошового ринку є: банки, держава, спеціальні фінансово-кредитні інститути, та інші посередницькі організації(позабіржові маклери, дилерські контори, облікові доми).
Інструментами грошового ринку є: скарбницькі та комерційні векселі, облігації, депозитні сертифікати, банківські акцепти.
Структура грош ринку:
За видами інструментів : ринок позикових капіталів –акумуляція кредитними установами грошових коштів і надання їх у вигляді позик.
ринок цінних паперів-оформлення цінними паперами кредитних відносин.
Від призначення та ліквідності фінансових активів:
Ринок грошей – ринок короткострокових фінансових позик.
Ринок капіталів- ринок цінних паперів, середньо та довгострокових позик.
За функціональними ознаками:
Міжбанківський ринок – забезпечує проведення банківських операцій для вирівнювання платіжного обороту.
Відкритий ринок- купівля-продаж цінних паперів центральним банком.