20

Контрольна робота

Варіант 10.

Тема: Самовизначення особистості

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1. Поняття самовизначення та його роль у розвитку особистості 4

2. Різновиди та основні етапи самовизначення 6

3. Взаємозв’язок із розвитком мотиваційної сфери 9

4. Рольове та суб’єктивне самовизначення 13

5. Суб’єктивне самовизначення як необхідна умова та механізм самореалізації 17

ВИСНОВКИ 19

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 20

ВСТУП

У сучасних умовах реформування нашого суспільства об'єктивно постає необхідність докорінних змін традиційної системи виховання молоді у напрямку оптимальної самореалізації особистості шляхом залучення внутрішніх механізмів її саморозвитку. Міра та рубежі самореалізації людини в реальному суспільстві залежать від самовизначення особистості як суб'єкта активності.

З особливою гостротою постає ця проблема, як свідчать дослідження, у час повноліття (18-25 р.р.), коли завершується розвиток суб'єктної активності особистості як цілісної системи та настає час її практичної реалізації. У цей період з'являється нова детермінанта саморозвитку: самоставлення до себе як до суб'єкта активності.

Однак, криза в суспільстві, сімейні та інші негаразди нерідко провокують об'єктне ставлення молодої людини до себе та маніпулятивну поведінку в соціумі, що ускладнює процес її самовизначення. Все це зумовлює необхідність детального дослідження цієї проблеми із врахуванням особливостей реальної ситуації розвитку особистості.

1. Поняття самовизначення та його роль у розвитку особистості

Самовизначення – це певний етап розвитку особистості в онтогенезі. При наявності різних поглядів на структуру, джерело, головні чинники, засоби та механізми цього процесу позиції вітчизняних психологів узгоджуються в трактуванні вихідних положень. Загальним для них є підхід з позицій детермінізму, реалізація принципів історизму й розвитку особистості, єдності свідомості і діяльності (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, А.В.Петровський та ін.). Зокрема, в працях А.В.Петровського зазначено, що розвиток особистості відображає розвиток різних форм її діяльності як суб'єкта. Це, насамперед: 1) функціонування як передумова діяльності та умова взаємодії суб'єкта з оточенням; 2) діяльність як умова оптимального пристосування до навколишнього середовища; 3) суб'єктна активність, спрямована проти будь-яких обмежень в царині його існування, як умова самореалізації в соціумі. Відповідно до цього проблема самовизначення особистості розглядалася вченими на різних етапах її розвитку: соціальної детермінації, самодетермінації (рольового самовизначення) та самовизначення як суб'єкта активності. Ці етапи процесу самовизначення особистості не суперечать один одному, а особистість послідовно проходить їх під час свого розвитку.

Центральним моментом самовизначення як інтегруючого компонента розвитку особистості є усвідомлення суб`єктом потреби у самопізнанні, самозміні, саморозвитку. Процес особистісного самовизначення юнаків та дівчат зумовлюється системою їх ціннісних орієнтацій. Специфіка сучасної ситуації розвитку, охоплюючи комплекс внутрішніх (індивідуальних, вікових) та зовнішніх (соціокультурних) умов, детермінує процес особистісного самовизначення як центрального новоутворення юнацького віку, що виражається у необхідності формування в учнів як стійкої системи поглядів, принципів, переконань, так і високої лабільності, гнучкості у процесі вирішення життєво важливих завдань. Важливими психологічними умовами особистісного самовизначення при цьому є високий рівень особистісної зрілості, що виражається у досягненні відповідного ступеня сформованості ієрархічної структури ціннісних орієнтацій та соціально значущої спрямованості особистості.

Здатність до самовизначення є показником зрілої особистості, яка прагне реалізувати свій потенціал повною мірою. Цінності забезпечують можливість піднятись над причинно-наслідковою даністю і оцінити наявний емпіричний ряд під кутом зору телеологічної перспективи. Ціннісне самовизначення часто супроводжується життєвою кризою, що вимагає перебудови ціннісно-смислової сфери особистості. Продуктивним результатом такої кризи слід вважати вихід на якісно вищий рівень особистісного розвитку і самоактуалізації, що пов’язано з гармонізацією диспозиційної структури Я-концепції. У старшому шкільному віці ціннісне самовизначення є актуальною потребою і насущним екзистенційним завданням [3].

Поняття самовизначення, як правило, описового характеру i стосується окремих вузьких аспектів. I.C.Koн зазначає, що суть самовизначення молодої людини полягає у "чіткому орієнтуванні і визначенні свого місця у світі дорослих", а також "у виборі соціально i особистісно значущих цілей, досягнення яких забезпечується самореалізацією суб’єкта". Поняття "самовизначення" I.C.Koн пов’язує з процесами "пошуків себе", "відкриття я", соціального і морального дозрівання, які мають світоглядний сенс і “виразно соціальний зміст” [2].

За твердженням Д.І.Фельдштейна процес самовизначення знаходиться у безпосередньому зв’язку із соціалізацією особи. «Особистісне самовизначення — це феномен суспільного індивіда, пов'язаний з формуванням розгорнутої соціальної позиції людини відносно iншиx, iз ступенем бачення себе в інших людях, iз готовністю особистості до відповідальних дій у світі» [6].