4. Поняття злочинної поведінки та механізми її формування

З позицій психології людина здійснює вольові дії (акти) і неусвідомлені, рефлекторні рухи та імпульсивні дії. Пове¬дінка складається з низки вчинків, що знаходяться під кон¬тролем свідомості; діяльність — сукупність послідовно здій¬снюваних, поведінських актів, які спричиняють зміни в ото¬чуючому, середовищі та в самій особі. Діяльність можна розглядати дещо інакше — не як сукупність поведінських актів, а з позиції їх значимості для людини, оточуючих, сус¬пільства у цілому, їх соціальної цінності (правової, політич¬ної, моральної, релігійної тощо). Саме при такому підході вживається термін "поведінка", тобто зовнішньо виражена форма діяльності, яка підлягає оцінці. Поведінка завжди по¬в'язана з системою тих соціальних зв'язків і відносин з інши¬ми людьми, суспільством, державою у цілому, у яких індивід проявляє себе як особистість. Саме тому вони є об'єктом правової і моральної оцінки та регуляції поведінки. Поведін¬ка — ланка, що опосередковує взаємовідносини між свідоміс¬тю людини і зовнішнім світом. Питання про правові якості людини звичайно концентрується на співвіднесенні поведін¬ки і правової свідомості індивіда, але при цьому слід вважа¬ти, що: 1) незнання закону не звільняє від відповідальності, а його знання часто не є перепоною для правопорушення; 2) законослухняна поведінка забезпечується, передусім, мо¬ральними нормами особистості та її найближчого середови¬ща, соціоконтроль якого особа сприймає як стримуюче на¬чало, а норми — як свої власні.Елементарною ланкою поведінки є вчинок — одинична цілеспрямована дія, взята у нерозривій єдності суб'єктивних спонукань і соціально значимих наслідків. Злочин — вольо¬вий акт людської поведінки, що знаходиться під конт¬ролем свідомості: вибірковість поведінки стає основою кримінальної відповідальності за його вчинення.Відповідно до ст. 11 Кримінального кодексу України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Кримінально-правове поняття злочину визначається дво¬ма основними категоріями — суспільної небезпеки і протиправності. До них часто додається винуватість і покаран¬ня, хоча, на погляд В.І. Андросюка, Л.І. Казміренко, Л.Ю. Кондратьєвої, це не цілком вірно, оскільки без вини немає злочину, а покарання — наслідок, результат вчиненого злочину, а не він сам. Усвідомлення суспільної небезпеки вчи¬неного чи можливість такого усвідомлення, поряд з протиправністю, відрізняє злочинну поведінку від законослухняної. [2,205] У кримінології в предмет вивчення злочину включаються, по¬ряд з іншими аспектами, і його джерела — детермінанти, у то¬му числі — психологічні. Отже, злочинна поведінка є процес, що розгортається у просторі і часі та включає не лише самі дії, але й попередній вплив на особистість, психо¬логічні явища та процеси, які визначають генезис протиправного вчинку.Психологічна структура злочинної поведінки має такі ж компоненти, як законослухняна, але зміст їх інший. У цілому вона характеризується як антисуспільна, тобто заборонена законом через підвищену суспільну небезпеку. В.І. Андросюк, Л.І. Казміренко, Л.Ю. Кондратьєва, виділяють три основних етапи механізму злочинної поведінки: 1) мотиваційний, 2) цілепокладаючий, 3) операціональний (виконавчий), кожен із яких виконує свої функції у взаємозв'язку з іншими. [2,205]На першому етапі злочину формуються його психо¬логічні причини — спонукальні засади (мотиви). Виникнення мотиву звичайно опосередковується потре¬бами особистості та необхідністю їх задоволення. Мотив не є потреба, а лише обґрунтування рішення діяти по її задоволен¬ню на рівні свідомості, після чого — прагнення до цілі у виб¬раному напрямі; інакше кажучи, мотив — це усвідомлене праг¬нення діяти для задоволення потреб, інтересів та ін¬ших спонукаючих стимулів. Характеризуючи мотиви злочинів, діюче кримінальне за¬конодавство звичайно користується узагальненою терміно¬логією, називаючи "низинні спонукання", "мотиви особистої зацікавленості", "хуліганські спонукання", що завжди потре¬бує пояснення та уточнення. Безпосередньою причиною виникнення мотиву звичайно виступає привід — об'єктивний чинник (випадок, обставина), що використовується при вчиненні злочину; це може бути об¬раза, сварка, насильство тощо. Приводи можуть бути типови¬ми чи нетиповими, суттєвими чи незначними. Мотив також може виникнути без зовнішніх приводів, більш того — спро¬вокуватись потерпілим (наприклад, при хуліганстві). Більш за¬гальним щодо приводу є поняття "стимул", тобто зовнішня необхідність, що є безпосередньою активізуючою ланкою вчинку (раптово виникла небезпечна ситуація, примус, на¬сильство, прохання тощо) і посилює спонукання до дії чи без¬посередньо формує її мотивацію.Мотив слід відрізняти від наміру — мисленого образу дії, яку особа прагне чи вирішила здійснити: при одному й тому ж намірі вчинок реалізується через різні мотиви, а сам мотив не визначає змісту намірів та дій, спрямованих на його задо¬волення.Викривлення потреб чи інших спонукань і усвідомлене прагнення діяти так або інакше здійснюється під контролем свідомості суб'єкта та є похідною від його соціальних власти¬востей, які складають ядро особистості, її «керуючої» систе¬ми — особистісної спрямованості (світорозуміння, переко¬нань, поглядів), ціннісних орієнтацій, соціальних установок, провідних мотивів поведінки, притаманних даній особі. Саме вони визначають зміст будь-якої форми діяльності та поведінських проявів соціальної (антисоціальної) активності на всіх її етапах. Особлива роль належить їм при формуванні мотивації поведінки і окремих вольових актів (її компонен¬тів). Соціальні властивості особистості, тобто змістовний бік свідомості, визначають вибірковість поведінки та наступну відповідальність за неї.На другому етапі розвитку злочинної поведінки — цілепокладанні — різноманітні спонуки і почуття особистості оформляються у свідомості суб'єкта у вигляді ідеальних праг¬нень до певної мети. Мета — форма реалізації мотиву, яка втілюється у діях і результатах; взаємозв'язок мотивів і цілей дій — основа змісту зазначеного етапу злочину, що завершу¬ється прийняттям рішення діяти.Прийняття рішення — психологічний процес вибору найбільш бажаного варіанту злочинної поведінки; воно безпо¬середньо зв'язане з вибірковістю поведінки. У рішенні знахо¬дять відображення всі об'єктивні і суб'єктивні чинники, що обумовили вчинення злочину (передували йому) і модель майбутнього злочину, його можливі наслідки не лише як ре¬зультат, але й як можливість покарання за його вчинення. Тут, безсумнівно, присутня оцінка співрозмірності інтересів, що зу¬мовлюють зміст мотивації і названих наслідків. До можливості покарання кожен із винних ставиться по-різному: один праг¬не його уникнути, інший — ігнорує, третій — не задумується.Структура процесу прийняття рішення може бути представлена наступними етапами: 1) підготовчий — пере¬робка інформації і осмислення варіантів наступних дій (без¬діяльності), можливих наслідків; 2) основний — вибір одного, найбільш прийнятного варіанту дій; 3) контрольний — оцін¬ка рішення із позицій необхідності і доцільності, його мож¬лива корекція, зміна спрямованості наступних дій і прийнят¬тя нового рішення, у тому числі — сполученого з відстрочен¬ням задуманого та добровільною відмовою від здійснення злочинного умислу; 4) заключний (операціональний) — реа¬лізація прийнятого рішення, безпосереднє вчинення злочину. Психологічний зміст злочину може бути розгорнутим чи скороченим, тривати у часі та просторі або ж бути швидкоп¬линним. На поведінку у момент здійснення злочину вирі¬шальним чином може впливати ситуація: оцінивши її, злочи¬нець нерідко змінює план дій, час, місце та ін., відкладає зло¬чин, відмовляється від його продовження чи планує інший. Найбільш простим варіантом злочину є дія, що призводить до одного чи кількох наслідків; більш складним — злочин, що складається із двох дій, що привели до одного чи кількох на¬слідків, чи низки дій, об'єднаних єдиним умислом, спрямова¬них до єдиної мети. Відомі також довготривалі злочини (наприклад, втеча з-під варти); злочинний результат може бу¬ти досягнутий одночасними чи різночасними діями декіль¬кох осіб у співучасті, у вигляді групової діяльності різноманіт¬них злочинних угрупувань (від звичайних груп до організо¬ваних спільностей).