ФАКУЛЬТЕТ ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ТА ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 6.040100 Психологія

КУРС 4

НАЗВА ДИСЦИПЛІНИ Методика проведення психологічної експертизи в різних галузях психології

ПРІЗВИЩЕ ВИКЛАДАЧА : ГАРКУША І.В.

ВИД МАТЕРІАЛУ:

ОБСЯГ МЕТОДИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ (уМБ):

П.І.Б. ТА ПОСАДА ОСОБИ, ЩО РОЗМІЩУЄ МАТЕРІАЛИ: ГАРКУША І.В. ст..викладач

Загальна характеристика судово-психологічної експертизи

Історія судово-психологічної експертизи бере свій початок з кінця ХХ сторіч-чя. У розвитку і впровадженні СПЕ в судочинство брали участь І. М. Сєченов, В. М. Бехтерев.

Судово-психологічна експертиза спрямована на вивчення структури і змісту індивідуальної усвідомленості й адекватності поведінки людей у процесі дослідження тих або інших вчинків і відображення явищ оточуючого середовища.

За Л. М. Балабановою, головною функцією судово-психологічної експертизи є точна й об'єктивна оцінка індивідуальних особливостей психічної діяльності психічно здорових обвинувачених, свідків і потерпілих у зв'язку з завданнями кримінального процесу.

Предметом судово-психологічної експертизи є психічні процеси, стани та властивості психічно здорового учасника кримінального процесу у зв'язку із завданнями кримінального процесу.

Об'єктом дослідження судово-психологічної експертизи є психологічні прояви людини, які не виходять за рамки психічної норми, тобто не викликають сумніву в її психічній повноцінності.

Взагалі до поняття експертизи входить вирішення експертних питань щодо суб'єктів або ситуацій.

У юридичній психології під експертизою мають на увазі форму застосування юриспруденцією спеціального неправового знання, коли в ролі експерта виступає суб'єкт, який володіє спеціальними знаннями, що їх може застосовувати для експертної оцінки й аналізу випадків або характеристик людини.

Експерт – це суб'єкт, який має високу професійну компетенцію, що включає спеціальні професійні знання, досвід, інтуїцію, і який повинен керуватись у своїй професійній діяльності певними етичними нормами.

Етичні проблеми судово-психологічної експертизи обумовлені базисними принципами етики судового експерта-психолога та збігаються з найбільш загальними принципами етики практичної психології – гуманізму, відповідаль-ності, незаподіяння шкоди. Однак використання висновку судово-психологічної експертизи судово-слідчими органами визначає деяку специфіку застосування етичних норм експертом-психологом, яка полягає, зокрема, у тому, що психолог під час проведення судово-психологічної експертизи:

1) працює з випробуваними, які порушили закон або є жертвами проти-правних дій;

2) має велику владу над випробуваними, від його досліджень залежить подальше життя випробуваних;

3) несе карну відповідальність за дії, що порушують законодавчо закріплену регламентацію його діяльності, має певні обов'язки та права.

Психолог під час проведення судово-психологічної експертизи повинен уникати оцінних суджень про особистість випробуваного. Експерт-психолог має завжди пам'ятати, що обвинувачений – ще не злочинець, його провину потрібно ще довести.

Незалежність експерта є однією з провідних характеристик даного напрямку роботи психолога взагалі, що дає можливість досягнути істини за кримінальною справою.

Незалежність від інших експертів-психологів є важлива в ході роботи комісій, де працює декілька психологів, психіатрів, патопсихологів. Дійсно, під час проведення комплексних експертиз приймається колегіальне рішення, але коли експерт-психолог має власну думку, етичним буде складання окремого аргументованого висновку.

Психологу не дозволяється нав’язувати підекспертному свої погляди, при цьому жодні мотиви не повинні робити вплив на діагностику. У процесі судово-психологічної експертизи, взаємодіючи з підекспертною особою, психолог повинен керуватися тільки професійними правилами та обов’язками, принципами гуманізму, неупередженості, об'єктивності.

При проведенні судової експертизи конфіденційність є однією з найважливіших умов праці, тому що експерт-психолог стає власником обсягу інформації про підекспертну особу:

– даних кримінальної справи;

– матеріалів, долучених до кримінальної справи;

– інформації, отриманої під час проведення експертно-психологічного дослідження.

Психолог не має права розголошувати цю інформацію відповідно до закону. Її він надає тільки органу, що призначив експертизу. Підекспертний може повідомити психологу інформацію, яку на його думку, експерт не повинен надавати органу. При цьому психолог має право повідомити підекспертного, що відомості, які мають значення для експертного висновку, будуть відомі слідчому.

Варто відрізняти види експертиз, які застосовуються в судовій практиці:

І. Судово-психіатрична (СПСЕ) експертиза здійснюється лікарями-психіатрами й визначає осудність обвинуваченого, свідка, наявність або відсутність у них психічних захворювань (шизофренія, маніакально-депресивний психоз, невроз, олігофренія, психопатії, енцефалопатичний синдром). Судово-психіатрична експертиза може бути стаціонарною (строк стаціонарного випробування не повинен перевищувати 30 днів), амбулаторною, проведеною на суді, у слідчого й у місцях позбавлення волі. Наведемо загальні положення судово-психіатричної експертизи:

1. Основними завданнями судово-психіатричної експертизи є:

а) визначення психічного стану й складання висновку про осудність осіб, затриманих або притягнутих до карної відповідальності слідчими органами або судом, якщо з’явилися сумніви в їх психічному здоров'ї, а також визначення їх психічного стану в період експертного випробування й складання висновку про необхідні медичні заходи відносно осіб, які визнані недієздатними або захворіли психічно після скоєння злочину;

б) з’ясування психічного стану осіб, які виявили ознаки психічного розладу в період відбуття кари, і складання висновку про необхідні медичні заходи відносно цих осіб;

в) визначення в необхідних випадках психічного стану потерпілих і свідків;

г) складання висновку про дієздатність осіб, якщо виникають сумніви в їх психічному здоров'ї в суді в цивільному процесі.

2. Судово-психіатрична експертиза проводиться під наглядом установ охорони здоров'я.

3. Під час проведення судово-психіатричної експертизи психіатричні установи (лікарні, диспансери, поліклініки) і окремі лікарі керуються відповідними статтями карного й кримінально-процесуального кодексів.

3. Судово-психіатрична експертиза проводиться згідно з пропозицією органів розслідування, за рішенням суду, а стосовно засуджених — за направленням адміністрації місць позбавлення волі.

5. Судово-психіатричний висновок про стан психічного здоров'я, осудність або дієздатність дається на основі психіатричного дослідження випробуваного, вивчення матеріалів кримінальної справи й відомостей із минулого життя підекспертного, документів і довідок про перенесені в минулому хвороби.

5. Усі медичні установи (лікарні, клініки, диспансери, поліклініки) зобов'язані надавати необхідні для судово-психіатричної експертизи відомості й матеріали про випробуваного (історії хвороби, довідки, аналізи тощо).

5. Судово-психіатричний висновок оформляється у вигляді акта, який складається з таких частин:

а) вступу, де вказують: час і місце проведення експертизи; склад експертної комісії; прізвище, ім'я, по батькові й вік випробуваного; стислий опис кримінальної справи із зазначенням статті Кримінального кодексу й того, ким направлений випробуваний на експертизу та з якого приводу;

б) відомостей про минуле життя, перенесені колись захворювання з посилан-ням на документи, що підтверджують ці дані, історії нинішнього захворювання;

в) докладного опису фізичного, неврологічного й психічного стану випро-буваного в період експертизи й даних спеціальних лабораторних досліджень;

г) заключної частини, що містить оцінку психічного стану випробуваного в період проведення експертизи й діагноз психічного захворювання, якщо таке є: відносно осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності (обвинувачених), — оцінку психічного стану випробуваного в момент скоєння злочину й пов'язаний із цим висновок про осудність; для засуджених — висновок про можливість відбувати кару в місцях позбавлення волі; для позивачів і відповідачів за цивільними справами — про їх здатність; відносно свідків і потерпілих — про їх здатність давати показання; щодо обвинувачених та ув'язнених, визнаних психічно хворими й неосудними, – про необхідні медичні заходи.

У заключній частині акта повинні бути дані відповіді на інші поставлені судово-слідчими органами питання.

9. Акт судово-психіатричної експертизи підписується всіма членами комісії, які несуть за його зміст однакову відповідальність. У випадку незгоди одного з експертів із висновком комісії він має право акт не підписувати й подати особливу думку, додану до акта експертизи.

10. У разі визнання експертизи недостатньо точною або неповною, а також за наявності розбіжностей у поглядах експертів органи розслідування або суди звертаються з пропозицією організувати повторну експертизу в установи охорони здоров'я. Останні організовують нову експертну комісію через республіканського, крайового, обласного або міського психіатра, залучаючи найбільш кваліфікованих психіатрів або направляючи випробуваних у спеціальні судово-психіатричні установи, судово-психіатричні відділення психоневрологічних лікарень, а в особливо складних випадках – до Інституту соціальної та судової психіатрії МОЗ України (м. Київ).

10. Усі справи, історії хвороби, копії актів, звіти й переписка з питань судово-психіатричної експертизи виділяються в особливе діловодство.

Права й обов'язки судово-психіатричних експертів:

1. Судово-психіатричним експертом може бути тільки особа, яка є лікарем за фахом в має спеціалізацію із судової психіатрії.

2. На лікарів-психіатрів, які проводять судово-психіатричну експертизу, поширюється положення про права й обов'язки експертів, передбачене Кримінально-процесуальним кодексом.

3. Судово-психіатричний експерт має право з дозволу слідчих органів ознайомлюватися з обставинами справи, з’ясування яких необхідне йому для проведення експертизи. У про­цесі судового слідства експерт має право ставити питання потерпілим, обвинуваченим і свідкам.

4. У випадках, коли надані експерту матеріали недостатні для висновку, він заявляє про неможливість дати висновок і вказує, які саме матеріали або документи, додаткові дослідження й розслідування, дані допитів тих або інших осіб (обвинувачених, потерпілих, свідків) йому необхідні для проведення експертизи.

5. У разі неподання експертові необхідних йому даних він складає акт, докладно пояснюючи в ньому причини відмови від давання висновку.

6. У тих випадках, коли судово-психіатричний експерт не може відповісти на поставлені йому під час експертизи питання, він зобов'язаний із цього приводу дати мотивоване пояснення.

7. Судово-психіатричний експерт не має права розголошувати відомі йому слідчі матеріали в справі й дані, отримані ним під час судово-психіатричної експертизи, і повідомляє їх тільки слідчим і судовим органам на їх вимогу.

8. За розголошення слідчих матеріалів і даних експертиз експерт несе відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу.

9. Судово-психіатричні експерти ведуть за встановленою формою облік зроблених ними експертиз, складають звіт за встановленою формою й направляють його у відповідні установи охорони здоров'я (республіканському, крайовому, обласному або міському психіатру).

ІІ. Медична експертиза проводиться кваліфікованими лікарями або фахівця-ми-патологоанатомами й визначає ступінь тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілим чи обвинуваченим.

ІІІ. Судово-психологічна (СПЕ) експертиза здійснюється після судово-психіатрич-ної експертизи за наявності психіатричного висновку про стан психічного здоров'я й осудність обвинуваченого. Психолог-експерт проводить психологічне дослідження обвинуваченого, свідка або потерпілого для встановлення особливостей перебігу психічних процесів і визначення індивідуально-психологічних характеристик.

ІV. Комплексна судова психолого-психіатрична експертиза здійснюється спільно кваліфікованими лікарями-психіатрами та психологами для вирішення питань, характерних і для судово-психіатричної, і для судово-психологічної експертиз, тому що в більшості випадків експерти стикаються із психічними станами, де норма переплітається з патологією. Комплексна експертиза призначається в тих випадках, коли питання, що виникають, не можуть бути вирішені шляхом послідовного або одночасного проведення декількох однорідних експертиз. Кожний з експертів проводить дослідження в межах своєї компетентності, після чого в результаті обговорення отриманих даних експерти доходять загального висновку.

V. Судово-патопсихологічна експертиза проводиться фахівцями-патопсихологами і має своїм завданням діагностику психічних розладів непсихотичного рівня, інтелектуальних порушень, які не досягли ступеня вираженого недоумства. (Б.В. Зейгарник, Л.М. Балабанова)

Варто відрізняти (табл.3) судово-психологічну і судово-психіатричну експертизи стосовно експертних завдань, методів дослідження та предмета дослідження.

Таблиця 3