- •1/3 Антична колонізація в Північному Причорномор’ї.
- •5 Основні теорії походження Київської Русі.
- •6,Перші київські князі, їх внутрішня та зовнішня політика.
- •7.Християнізація Русі та її значення
- •9,Еволюція політичного устрою Київської Русі. Причини політичної децентралізації Русі
- •10.Етапи політичної історії Галицько-Волинської держави
- •11. Внутрішня і зовнішня політика Данила Галицького
- •12.Історичне значення Галицько-Волинської держави
- •14.Українські землі у складі Великого князівства Литовського.
- •15.Наступ Польщі на українські землі. Утворення Речі Посполитої.
- •16.Соціально-економічні та політичні передумови виникнення українського козацтва. Реєстрове козацтво.
- •17.Політика гетьмана п. Конашевича-Сагайдачного
- •18.Козацько-селянські повстання кінця XVI ст. Та 20-30-х рр. XVII ст., їх наслідки.
- •19. Брестська церковна унія 1596 року та її історичне значення.
- •20.Розвиток української національної культури в Литовсько-польську добу
- •21. Причини, характер та періодизація національно-визвольної війни 1648-1676 р.
- •23. Березневі статті : умови і правове значення.
- •24. Постать б. Хмельницького в укр. Історії. Оцінки діяльності.
- •25.Україна після смерті б. Хмельницького. Гетьмани і. Виговський та ю. Хмельницький
- •26.Андрусівське перемир’я 1667 р. „Вічний мир” та його наслідки для України.
- •27.Гетьманування п. Дорошенка. Причини поразки української Національної визвольної війни 1648-1676 рр. Та її історичне значення.
- •28.Адміністративно-територіальний та політичний устрій Гетьманщини, її соціально-економічне становище.
- •29.Гетьман і. Мазепа: оцінка діяльності.
- •30.Конституція п. Орлика та її історичне значення.
- •31.Українська політика Петра і. Наступ Росії на українську автономію.
- •Знищення Батурина
- •Нищення Києво-Могилянської академії
- •Знищення гетьманства
- •32.Українська політика Катерини іі. Ліквідація Гетьманщини.
- •33.Польське панування на Правобережній Україні у XVIII ст. Гайдамацький рух.
- •34.Геополітичні зміни в Україні в іі половині XVIII ст.
- •35.Українська культура в іі пол. XVII – XVIII ст.
- •36.Сутність українського національного відродження хіх ст., його передумови та етапи.
- •37.Національно-визвольний рух у Наддніпрянській Україні в іі пол. Хіх ст.
- •39.Національно-визвольний рух у Західній Україні в другій половині хіх ст.
- •38.Національно-визвольний рух у Західній Україні в і половині хіх ст.
- •40. Утворення перших політичних партій в Україні, їх програми.
- •42.Активізація революційно-визвольної боротьби в Україні на поч. Хх ст.
- •43.Аграрна політика п.А.Столипіна в Україні, її насідки.
- •44.Україна у Першій світовій війні.
- •45.Культурний розвиток України на початку хх ст.
- •46.Заснування Української Центральної Ради, її соціальна база і програма.
- •47.І і іі Універсали Центральної Ради.
- •48.Ііі Універсал Центральної Ради. Проголошення унр.
- •49.Проголошення радянської унр. Війна більшовиків проти Центральної Ради.
- •50.IV Універсал. Брестський мир і Україна.
- •51.Українська держава Гетьмана п. Скоропадського.
- •52.Директорія унр, її склад, внутрішня та зовнішня політика.
- •53,Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Акт Злуки українських земель.
- •54,Уроки і наслідки української національно-демократичної революції 1917-1920 р.Р.
- •55,Союзний договір від 30 грудня 1922 року, його сучасна політична оцінка.
- •56,Українське національно-культурне відродження 1920-х років.
- •57,Соціально-економічні перетворення в Україні на основі неПу
- •58,Сталінська політика індустріалізації.
- •59,Колективізація українського села. Голодомор 1932-1933 р.Р.
- •60,Тоталітаризм як явище світового порядку, його суть і особливості в Радянському Союзі. Масові репресії 30-х р.Р. В Україні, їх наслідки.
36.Сутність українського національного відродження хіх ст., його передумови та етапи.
У Наддніпрянщині характерною ознакою першої половини XIX ст. було пожвавлення суспільно-політичних настроїв, які знайшли свій вияв у декабристському русі.
Причинами декабристського руху стали:
– вплив прогресивних європейських ідей, народовладдя, свободи, прав людини, які поширювалися після Великої Французької революції серед інтелігенції та дворянства;
– усвідомлення значною частиною дворянського офіцерства, що побувало на Заході під час наполеонівських війн, разючого відставання Російської імперії від розвинутих європейських держав.
Центром таємної організації декабристів в Україні став Тульчин, де знаходився штаб армії. Тут у березні 1821 р. виникло “Південне товариство”, яке нараховувало 100 членів. П.І.Пестель, один із керівників товариства, написав програму – “Руську правду”, яка передбачала: повалення самодержавства й установлення республіки; скасування кріпацтва й наділення селян землею без викупу; ліквідацію станів, введення політичних свобод і рівності усіх громадян; повну свободу торгівлі. Майбутня держава мала бути унітарною (неподільною), Україна мала входити до неї, як окрема область.
Тісні стосунки у “Південного товариства” були також із “Товариством об’єднаних слов’ян”, яке виникло у 1823р. у Звягелі (суч. Новоград-Волинський) і нараховувало 60 членів.
Кирило-Мефодіївське братство. У 1846р. у Києві виникла таємна організація української інтелігенції. Засновниками братства були історик М.Костомаров, канцелярист М.Гулак і студент В.Білозерський. Братство нараховувало 12 членів, до ноього входив геній українського народу – Тарас Шевченко.
Програма братства передбачала визволення слов’ян від самодержавного гніту та об'єднання їх в одну рівноправну федеративну державу – Річ Посполиту. Україна, Київ бачились братчикам як центр слов'янського світу. У тактичному плані між членами братства існували розходження: Костомаров і Куліш вважали найкращим шлях поступових реформ, а Гулак і Шевченко – шлях революції й повалення царизму.
У 1847р. братство було розгромлено, а його членів суворо покарано. Шевченка, зокрема, віддано у солдати на 10 років.
Значення братства:
Це була перша спроба української інтелігенції перейти до політичної боротьби.
Братство вперше розробило широку політичну програму українського національно-визвольного руху.
37.Національно-визвольний рух у Наддніпрянській Україні в іі пол. Хіх ст.
39.Національно-визвольний рух у Західній Україні в другій половині хіх ст.
Під впливом революції 1848р. галицька інтелігенція для обстоювання своїх прав створила політичну організацію – Головну Руську Раду, яка нараховувала 30 осіб. Головним завданням Рада вважала поділ Галичини на українську й польську частини та виборення автономного устрою. Організовувались загони української національної гвардії, використовувалась трибуна австрійського парламенту, де галичани здобули 39 депутатських місць. Рада була ліквідована у 1851р. реставрованою австрійською монархією.
Революційні зворушення поширились і на Півн Буковину.Селяни намагалися силою повернути те, що відібрали у них поміщики.Депутат австрійського рейхсрату Л.Кобилиця, виступаючи 16 листопада 1848 р. у Вижниці на зборах 2600 селян, закликав присутніх не коритися поміщикам, обирати на свій розсуд сільських старост, захоплювати ліси і пасовища. Заклик народного ватажка став приводом до повстання, що охопило гірські села Вижницької і Сторожинецької округ. Повстанці створили збройні загони, які контролювали гірські дороги. У цей період з’явились нові риси, характерні для українського національно-визвольного руху, а саме:-- виникнення громадівського руху;
посилення земсько-ліберальної опозиції царизму, проведення масових культурно-просвітніх заходів, що набирали характеру опозиційних виступів;створення українських національних партій.
На Наддніпрянщині, незважаючи на різні заборони (Валуєвський 1863р.,Емський 1876р. укази про русифікацію), у 1860-1870-х рр. поширився громадівський рух української інтелігенції та патріотично налаштованого студентства. Перша громада виникла у Києві. Члени її демократично-ліберального крила (В.Антонович, М.Драгоманов, П.Чубинський) виступили за національно-культурну автономію України, сподіваючись, що цього можна досягти широкою просвітницькою діяльністю серед народу. Члени радикально-демократичного крила (В.Синьогуб, В.Пилипенко )стояли за народне повстання та встановлення української, польської, російської республік. Такі громади діяли майже в усіх великих містах.У 1897р. громади об’єднались у загальноукраїнську організацію, щоб спрямувати національний рух і надалі в культурно-освітньому напрямку.
Активно розвивати в Наддніпр Україні національну свідомість мас взялися студенти Київського університету. Наприк 6О-х років вони утворили таємний гурток «Хлопоманів».ХЛОПОМАНИ — кількісно невелике відгалуження українського культурно-національного руху другої половини XIX ст. Хлопоманство зароджувалось як рух за розвиток української мови. Сам термін означав бажання зблизитися з простим людом хлопами Xлопомани розмовляли виключно українською мовою, носили національний одяг, улаштовували маніфестації на честь Т.Шевченка, мріяли про об'єднання України з Польщею,не обмежуючи своїх претензій Дніпром.Та частина українських діячів, яка більше займалася питаннями національної культури, на відміну від них не ставила питання про відокремлення України від Росії.