- •Тема 1. Підприємство (організація)
- •1.1. Коротка характеристика та класифікація підприємств
- •1.2. Структура підприємства
- •Загальна структура підприємства
- •Виробнича структура підприємства
- •Організаційна структура управління підприємством
- •1.3. Внутрішнє середовище підприємства
- •Тема 2. Види підприємств, їхні організаційно-правові форми
- •2.1. Види підприємств, які функціонують у державі
- •2.4. Види об'єднання підприємств
- •3.2. Методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •3.3. Зовнішньоторговельний контракт
- •Тема 4. Управління підприємством
- •4.1. Механізм і функції управління підприємством
- •4.2. Управлінські технології
- •Лінійно-функціональна структура управління
- •Лінійно-штабна структура управління
- •Дивізіональна структура управління
- •Інноваційно-виробнича структура управління
- •Проектна структура управління
- •Матрична структура управління
- •Тема 5. Ринок і продукція
- •5.1. Товарне виробництво і ринок
- •5.2. Державне регулювання ринку (економіки)
- •5.3. Суб'єкти і види підприємницької діяльності
- •5.4. Мале підприємництво Характеристика малого підприємництва
- •5.5. Державна підтримка малого підприємництва
- •Тема 6. Планування господарської діяльності
- •6.1. Методи та види планування
- •6.2. Бізнес-план
- •6.3. Маркетингова діяльність на підприємстві
- •Цілі та стратегія маркетингу
- •Ціноутворення
- •Тема 7. Персонал підприємства, продуктивність, оплата праці
- •7.1. Персонал (кадри) підприємства
- •7.2. Розрахунок бюджету робочого часу
- •7.3. Планування чисельності працівників підприємства
- •7.4. Продуктивність праці, виробіток і трудомісткість
- •7.5. Тарифна система оплати праці
- •Тема 8. Основні фонди підприємства
- •8.1. Структура й оцінювання основних фондів
- •8.2. Зношення й амортизація основних фондів Зношення основних фондів
- •Амортизація основних фондів
- •Прямолінійний метод
- •Метод зменшення залишкової вартості
- •Метод прискореного зменшення залишкової вартості
- •Кумулятивний метод
- •Виробничий метод
- •Податковий метод для бухгалтерського обліку
- •8.3. Показники ефективності використання основних фондів
- •Тема 9. Обігові кошти
- •9.1. Склад і структура обігових коштів
- •Визначення потреби в обігових коштах
- •Показники ефективності використання обігових коштів
- •Тема 10 нематеріальні ресурси підприємства
- •Захист від недобросовісної конкуренції
- •Оцінювання та амортизація нематеріальних активів підприємства
- •Тема 11. Інвестиційні ресурси підприємства
- •11.1. Інвестиції та інвестиційний проект
- •11.3. Оцінювання ефективності інвестиційних проектів методом дисконтування
- •Тема 12. Інноваційна діяльність
- •12.1. Загальна характеристика та види інноваційних процесів на підприємстві
- •12.2. Реалізація інноваційного процесу на підприємстві
- •12.3. Науково-технічна підготовка виробничих нововведень
- •Науково-дослідні роботи
- •Дослідно-конструкторські роботи
- •Технічна підготовка виробництва
- •12.4. Оцінювання економічної ефективності нововведень
- •Тема 13. Виробнича потужність підприємства і виробнича програма підприємства
- •13.1. Виробнича потужність підприємства
- •13.2. Методика розрахунку виробничої потужності
- •13.3. План виробництва продукції
- •Тема 14. Організація виробництва та забезпечення якості продукції
- •14.1. Форми, типи і методи організації виробництва
- •14.2. Потоковий метод організації виробництва
- •14.3. Партіонний та індивідуальний методи організації виробництва
- •14.4. Організація виробництва в допоміжних і обслуговувальних підрозділах підприємства
- •14.5. Характеристика та основні групи показників якості продукції
- •Функціональні показники
- •Ресурсозберігальні показники
- •Природоохоронні показники
- •Тема 15. Витрати на виробництво та реалізацію продукції
- •15.1. Поняття про витрати і класифікація витрат підприємства Поняття про витрати
- •Класифікація витрат підприємства
- •15.2. Собівартість продукції
- •15.3. Калькулювання собівартості продукції
- •Розрахунок планової калькуляції
- •Розрахунок прямих витрат
- •Розподіл непрямих витрат
- •Види калькуляцій
- •15.4. Кошторис витрат на виробництво і реалізацію продукції
- •Тема 16. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства
- •16.1. Прибуток і доходи підприємства
- •16.2. Механізм розподілу прибутку підприємства
- •16.3. Методи планування прибутку підприємства
- •16.4. Показники рентабельності
- •Тема 17. Неспроможність (банкрутство) підприємств
- •17.1. Суть банкрутства
- •17.2. Процедура банкрутства, запобігання банкрутству
8.3. Показники ефективності використання основних фондів
Основні показники ефективності використання основних фондів можна об'єднати в чотири групи: 1) показники екстенсивного використання основних фондів, які відображають рівень їх використання за часом; 2) показники інтенсивного використання основних фондів, які відображають рівень їх використання за потужністю (продуктивністю); 3) показники інтегрального використання основних фондів, які враховують сукупний вплив всіх факторів - як екстенсивних, так і інтенсивних; 4) узагальнюючі показники використання основних фондів, що характеризують різні аспекти використання (стан) основних фондів у цілому на підприємстві.
Перша група показників включає коефіцієнти екстенсивного використання устаткування, змінності роботи устаткування і завантаження устаткування. Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування (Кекст) визначається як відношення фактичної кількості годин роботи устаткування (tф) до кількості годин роботи по нормі (tн):
До третьої групи показників належить коефіцієнт інтегрального використання устаткування (Кінтегр). Він розраховується, як добуток коефіцієнтів екстенсивного й інтенсивного використання устаткування та комплексно характеризує експлуатацію його за часом і продуктивністю (потужністю):
Фондомісткість (Фм) - величина, зворотна фондовіддачі; показує частку вартості основних фондів, які припадають на 1 грн продукції, яка випускається:
Фондоозброєність праці (Фоз) розраховується як відношення середньорічної вартості основних фондів (ОФсер) до числа робітників на підприємстві, що працювали в найбільшу зміну (Ч):
Рентабельність основних виробничих фондів (Р) характеризує величину прибутку, що припадає на 1 грн основних фондів, і визначається як відношення прибутку (П) до середньорічної вартості основних фондів (ОФсер):
Залежність між показниками фондовіддачі і фондоозброєності праці визначається залежністю між зростанням обсягу виробництва і зростанням вартості основних фондів. Якщо обсяг виробництва випереджає зростання вартості основних фондів, то фондовіддача зростає, а фондоозброєність не зростає, або зростає в меншій мірі. І як наслідок цього, зростання продуктивності праці випереджає зростання фондоозброєності праці, та навпаки. Крім перерахованих є й інші показники використання основних фондів, зокрема показники технічного стану, віку, структури фондів тощо.
Тема 9. Обігові кошти
План
9.1. Склад і структура обігових коштів.
9.2. Визначення потреби в обігових коштах.
9.3. Показники ефективності використання обігових коштів.
9.1. Склад і структура обігових коштів
Обігові кошти - це сукупність грошових коштів, авансованих для створення і використання оборотних виробничих фондів та фондів обігу з метою забезпечення безперервного процесу виробництва й реалізації продукції. Типовий склад і класифікація обігових коштів наведено в табл. 9.1.
Таблиця 9.1. Склад і класифікація обігових коштів
Види обігових коштів |
Склад обігових коштів |
Ознаки класифікації |
Оборотні виробничі фонди |
1. Виробничі запаси: o сировина, основні матеріали і напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара запасні частини для ремонту (тощо) o засоби праці з терміном служби не більше ніж один рік - малоцінні і швидкозношувальні предмети та інструмент, пристосування й інвентар 2. Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виробництва 3. Витрати майбутніх періодів |
Нормовані обігові кошти |
Фонди обігу |
4. Готова продукція на складі і відвантажена, яка знаходиться в оформленні 5. Товари відвантажені, але не оплачені покупцями 6. Грошові кошти в касі і на рахунках у банку 6. Дебіторська заборгованість 8. Засоби в інших розрахунках |
Ненормовані обігові кошти |
Потребу в обігових коштах в умовах ринку часто називають експлуатаційними потребами або фінансово-експлуатаційними потребами (ФЕП), які визначаються як різниця між засобами, іммобілізованими в запасах і клієнтській заборгованості, й заборгованістю підприємства постачальникам. У багатьох західних джерелах різниця між поточними активами і поточними пасивами називається робочим капіталом.
При формуванні статутного капіталу підприємство самостійно встановлює плановий розмір обігових коштів, необхідний для його виробничої діяльності, у вигляді нормативу в грошовому виразі. Потреба підприємства в обігових коштах коливається протягом року внаслідок сезонності виробництва, нерівномірності надходження грошей за відвантажену продукцію тощо. За джерелами формування обігові кошти підприємства поділяються на власні, позиченні (кредити банків), залученні (через акціонування) (рис. 9.1). На відміну від основних засобів, які неодноразово беруть участь у процесі виробництва, обігові кошти функціонують тільки в одному виробничому циклі й повністю переносять свою вартість на знову виготовлений продукт, тому їх ще називають змінним капіталом.
Рис. 9.1. Схема формування обігових коштів підприємства
При плануванні потреби в обігових коштах застосовуються три методи - аналітичний, коефіцієнтний і метод прямого рахунку. Аналітичний і коефіцієнтний методи застосовуються на підприємствах, які стабільно працюють більше одного року, мають статистичні дані за минулі періоди про зміну величини обігових коштів та не мають у своєму розпорядженні достатньої кількості кваліфікованих економістів для детальної роботи в галузі планування обігових коштів.
Аналітичний метод передбачає визначення потреби в обігових коштах у розмірі їхніх середньо фактичних залишків з урахуванням зростання обсягу виробництва. При цьому необхідно врахувати конкретні умови роботи підприємства в майбутньому році. Цей метод застосовується на тих підприємствах, де кошти, вкладені в матеріальні цінності й витрати, мають велику частку в загальній сумі обігових коштів.
При коефіцієнтному методі запаси і витрати поділяються на залежні безпосередньо від зміни обсягу виробництва (сировина, матеріали, витрати на незавершене виробництво, готова продукція на складі) та не залежні від нього (запасні частини, малоцінні і швидкозношувальні предмети, витрати майбутніх періодів). По першій групі потреба в обігових коштах визначається виходячи з їх розміру в базисному році і темпів зростання виробництва продукції в майбутньому році. По другій групі обігових коштів, які не мають пропорційної залежності від зростання обсягу виробництва, потреба планується на рівні їхніх середньо фактичних залишків за декілька років. За необхідності можна використовувати аналітичний і коефіцієнтний методи в поєднанні. Спочатку аналітичним методом визначають потребу в обігових коштах, залежних від обсягу виробництва, а потім за допомогою коефіцієнтного методу враховують зміну обсягу виробництва.
Метод прямого рахунку передбачає обґрунтований розрахунок запасів за кожним елементом обігових коштів з урахуванням усіх змін на рівні організаційно-технічного розвитку підприємства, транспортуванні товарно-матеріальних цінностей, практиці розрахунків між підприємствами. Цей метод трудомісткий, він потребує високої кваліфікації економістів, залучення до нормування працівників багатьох служб підприємства. Метод прямого рахунку використовується при організації нового підприємства і періодичному уточненні потреби в обігових коштах діючих підприємств. У загальному вигляді його зміст передбачає такі етапи робіт:
1. Розробка норм запасу за окремими найважливішими видами товарно-матеріальних цінностей усіх елементів нормованих обігових коштів, виражених у днях, відсотках, гривнях на розрахункову одиницю тощо. Норма запасу обігових коштів, як правило, виражається у відносних величинах (днях або відсотках). Вона розраховується за кожним елементом обігових коштів і характеризує величину мінімального економічно обґрунтованого обсягу запасу товарно-матеріальних цінностей на певний період, який необхідний для забезпечення безперервності виробничого процесу.
2. Розрахунок середньоденних витрат певного виду матеріальних цінностей на підставі їхніх витрат за кошторисом затрат на виробництво, на 90, 180 або 360 днів.
3. Визначення нормативу власних обігових коштів у грошовому виразі для кожного елемента обігових коштів і сукупної потреби підприємства в обігових коштах. Норматив обігових коштів - це мінімальна сума грошових коштів, постійно необхідна підприємству для його виробничої діяльності. З більшості елементів обігових коштів норматив визначається так:
Загальний норматив обігових коштів, або сукупна потреба, в обігових коштах підприємства визначається як сума нормативів, розрахованих за окремими елементами обігових коштів.