Показники ефективності використання обігових коштів
Ефективність використання обігових коштів характеризується системою економічних показників. Швидкість оборотності обігових коштів є найважливішим показником інтенсивності використання обігових коштів. Вона визначається за допомогою таких взаємозв'язаних показників: коефіцієнт оборотності, тривалість одного обороту в днях та коефіцієнт завантаження обігових коштів.
Коефіцієнт оборотності (Коб) показує кількість оборотів, здійснених обіговими коштами за рік (півріччя, квартал), і визначається за формулою:
Приклад. Виручка від реалізації за рік становила 200 тис. грн, середньорічний залишок обігових коштів - 40 тис. грн, тоді коефіцієнт оборотності обігових коштів дорівнюватиме:
Це означає, що за рік кожна гривня, вкладена в обігові кошти, здійснила 5 обертів.
Звідси легко визначається і показник середньої тривалості одного обороту в днях.
Коефіцієнт завантаження обігових коштів (Кз) - показник, зворотний коефіцієнту оборотності. Він характеризує величину обігових коштів, які припадають на одиницю (1 грн, 1 тис. грн) реалізованої продукції і розраховується за формулою:
Цю величину можна трактувати так: на 1 гривню виручки від реалізації продукції в середньому за період, який розглядається, припадало 20 коп. вартості запасів обігових коштів.
Розглянуті взаємозв'язані показники оборотності відображають загальну оборотність обігових коштів.
Розрізняють абсолютне і відносне вивільнення обігових коштів. Абсолютне вивільнення обігових коштів відбувається тоді, коли фактичні залишки обігових коштів менші нормативу або залишків обігових коштів за попередній (базовий) період при збереженні або збільшенні обсягу реалізації за цей період. Відносне вивільнення обігових коштів відбувається в тих випадках, коли оборотність обігових коштів прискорюється за рахунок зростання обсягу виробництва на підприємстві.
Обігові кошти після основних фондів за своєю величиною займають друге місце в загальному обсязі ресурсів, які визначають економіку підприємства. З позиції вимог ефективного ведення економіки підприємства обсяг обігових коштів повинен бути достатнім для виробництва продукції в асортименті й якості, яку вимагає ринок, і в той же час мінімальним, що не веде до збільшення затрат виробництва за рахунок утворення наднормативних запасів.
Тема 10 нематеріальні ресурси підприємства
План
10.1. Поняття і види нематеріальних ресурсів.
10.2. Патентно-ліцензійна діяльність підприємств.
10.3. Оцінювання та амортизація нематеріальних активів підприємства.
Поняття і види нематеріальних ресурсів
Нематеріальні ресурси - це складова потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом тривалого періоду. Для цієї складової характерні відсутність матеріально-речової основи і невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання (Рис. 10.1).
Рис. 10.1. Нематеріальні ресурси промислового підприємства
Інтелектуальна власність - це результат, продукт творчої діяльності людини, тобто ідеї, думки, образи, символи, які втілюються в матеріальних носіях.
Об'єкти промислової власності можна визначити як результат науково-технічної творчості, який може бути використаний для задоволення потреб людини. До них належать:
o Винахід - технічне рішення, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання. Об'єктами винаходу можуть бути: новий пристрій (машина, прилад чи інструмент тощо); новий спосіб (спосіб виготовлення виробу чи спосіб лікування); нова речовина (сплав, суміш, розчин, хімічна сполука); застосування раніше відомих пристроїв, способів, речовин за новим призначенням (без зміни їх за суттю). Не визнають винаходом: методи і системи організації та управління господарством (планування, фінансування, облік, кредит); умовні позначення (дорожні знаки, коди); методи і системи навчання тощо.
o Корисна модель - результат творчої діяльності людини, об'єктом якої може бути конструктивне вирішення пристрою або його складових частин, що є новим і промислове придатним. Корисні моделі відрізняються від інших об'єктів промислової власності тим, що їхнім предметом є просторова композиція, взаємне розміщення елементів пристрою, його форма. Це означає, що речовини, штами мікроорганізмів, культури клітин рослин і тварин не можуть бути визнані корисними моделями. Корисна модель відповідає умовам патентоспроможності за законами України, якщо вона є новою і промислово придатною, тобто її можна відтворити промисловими засобами.
o Промисловий зразок - результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання, яке визначає його зовнішній (і тільки зовнішній) вигляд: особливості форми, малюнок, у деяких країнах - колір. Міжнародна класифікація промислових зразків охоплює абсолютно всі вироби - від космічних літальних апаратів чи комп'ютерів до іграшок. Не підлягають охороні як промислові зразки: об'єкти архітектури, промислові гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких і тому подібних речовин.
o Селекційні досягнення (сорт рослин, порода тварин). Перелік видів рослин чи порід тварин, на які видаються патенти, визначає Кабінет Міністрів України, тобто не всі виведені нові сорти рослин чи породи тварин підпадають під правову охорону. Особа, яка отримала патент на сорт рослин чи породу тварин, набуває права на його використання. Власник патенту може надавати право на його використання іншій фізичній чи юридичній особі, при цьому таку передачу оформлюють ліцензійним договором.
o Ноу-хау - технічний досвід або секрети виробництва, які мають промислову і комерційну цінність і не захищені патентами. Вони не оформлені юридичними документами, тому що є предметом комерційної таємниці, тобто вони можуть бути цілком патентоспроможними, але не запатентовані власником з метою збереження їх таємниці. До ноу-хау належать: незапатентовані винаходи, методи, способи, навички, необхідні для проведення проектування та розрахунків, будівництва, виготовлення виробів; технічна документація, робочі проекти, монтажні схеми, технологічні карти; склад та рецепти матеріалів, речовин, сплавів тощо; оптимальні рішення технологічних процесів; техніко-економічне обґрунтування, статистичні розрахунки тощо. Переважна більшість ноу-хау є результатом науково-пошукових і дослідницько-конструкторських робіт. Зазвичай, без знання ноу-хау виробництво нової техніки за зразками, описаннями патентів та опублікованою інформацією взагалі неможливе, або вимагає додаткових витрат на освоєння.